Тепло без Росії: Україна накопичила рекордні запаси газу

Опалювальний сезон в Україні повинен розпочатися вчасно, бо накопичено «стабільно високі запаси палива на ТЕС, ТЕЦ і рекордні запаси газу». У цьому переконує прем’єр Денис Шмигаль. У підземних сховищах України є 27 мільярдів кубометрів блакитного палива. Це на 6 мільярдів більше, ніж на початку минулорічного опалювального сезону, і на десять мільярдів, ніж позаторік. Рекордне наповнення сховищ відбувається через майже п’ять років після припинення прямої купівлі російського газу. У Москві стверджують: беручи реверсивне блакитне паливо, Україна купує той самий російський газ. Яка ж це енергетична незалежність України і перемога в газовій «війні»? Радіо Свобода розпитало енергетичних експертів.

Надалі стверджувати, що Україна залишається залежною щодо газу від Росії – маніпуляція і брехня. У цьому переконував у коментарі Радіо Свобода президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар. 25 листопада цього року мине рівно п’ять років, як Україна не імпортує жодного метра російського газу. Чи були за ці п’ять років в України проблеми під час опалювального сезону? Не було жодного разу, наполягає експерт.

«Що – новий Алчевськ (у січні 2006-го прорив тепломережі залишив без тепла стотисячне місто Алчевськ, цілий місяць містяни мусили в своїх домівках рятуватися за температури, що майже не відрізнялася від вуличної – 25 градусів морозу – ред.) був чи щось подібне? Не було! І не буде! Тим більше зараз. Коли обвалилися в березні цього року ціни на нафту, а за ними тепер із деяким запізненням повзуть донизу і ціни на газ, і коли навіть так звана «пільгова ціна» російського «Газпрому» для своїх сателітів на кшталт режиму Лукашенка чи Вірменії перевищує європейські ринкові ціни на європейських газових хабах разів у два–два з половиною, це якраз відповідь на запитання: «Чи загрожують Україна якісь перебої з постачанням газу?», – зауважує Гончар.

Реверс газу – «сапоги всмятку»?

Російський президент Володимир Путін рік тому заявляв про готовність Росії постачати газ в Україну на вигідних умовах як для Москви, так і для Києва. Причому за цінами, нижчими від тих, за якими Україна отримує російський же газ, але нібито за реверсом із боку Європи. При цьому Путін стверджував: реверс газу – це нісенітниця, дурниця.

«Я хочу, щоб усім було зрозуміло: газ не може в півтруби текти в одну сторону, а півтруби – в іншу. Нісенітниця це, розумієте? «Сапоги всмятку»! Це нереально абсолютно. Ми знаємо, як це технологічно робиться. Заходить (труба з боку України в Європу – ред.). Потім обхідну трубу там зробили – і назад його качають. Або прямо качають. Технологічно як вибудувана труба – це ж радянська труба? Вона йде транзитна, а від неї відгалуження на всю територію України. Там зараховують, а потім перераховують, що начебто це з Європи прийшло. Це дурниця просто. Ми це чудово розуміємо», – стверджував Путін.

Натомість Михайло Гончар пропонує тим, хто вважає, що це – реверсний, але російський газ, згадати зиму 2015 року. Тоді «Газпром» вдався до експерименту, розповідає фахівець. Щоб російський газ нібито європейці не перепродавали Україні, росіяни протягом першого кварталу 2015 року – в пік зимового споживання – обмежили постачання блакитного палива своїм європейським клієнтам. Із розрахунку на те, що у тих просто не буде свого зайвого газу. Зима тоді не була аномально холодною, а просто холодною. Але дефіциту газу для постачання в Україну з боку європейських постачальників «Нафтогазу» все одно не виникло, підкреслює Михайло Гончар:

«Тому, коли починають закидати проблемні прогнози на наступний опалювальний період, то шукайте хвости тих, хто продовжує обслуговувати інтереси «Газпрому» в Україні. Зокрема, серед тих депутатів, які регулярно відвідують Москву – торік і цього року. Відвідують, повторюючи сказане Путіним (президент Росії Володимир Путін – ред.), Медведєвим (колишній прем’єр, нині заступник голови Радбезу Росії Дмитро Медведєв – ред.), Міллером (глава «Газпрому» Олексій Міллер – ред.). Сказане про нібито знижку в 25 відсотків для поставленого в Україну російського газу. І це була маніпуляція – прямий обман. Тому що навіть із цією знижкою російський газ був би дорожчим, ніж те, що «Нафтогаз» бере в Європі у прив’язці до ціни європейського спотового ринку (спотовий ринок – ринок, на якому операції здійснюють в поточний момент часу без попередніх домовленостей. При цьому постачання купленого товару здійснюється максимум протягом двох банківських днів – ред.)».

«Це покупка у європейського трейдера, а не у Росії»

А російський енергетичний експерт Михайло Крутіхін зауважує, що російському керівництву, тому ж Путіну, прикро визнавати сам факт того, що Україна позбулася газової залежності від Москви. (За даними голови «Нафтогазу» Андрія Коболєва, 2013 року залежність України від Росії щодо газу перевищувала 90%).

«У російській пропаганді підносять, що Україна, купуючи реверсивний газ, купує той же російський газ. Але, дозвольте, купують щось не у Росії. Цей газ перетнув кордон, його купили якісь торговці в Європі, він змішаний із норвезьким, колишнім зрідженим природним газом, він не має етикетки на кожній молекулі. Це покупка у європейського трейдера, а не у Росії», – вважає Крутіхін.

Називаючи реверс газу дурницею, Володимир Путін заявляв про готовність до цінового компромісу з Україною, якщо Київ відновить пряму купівлю газу.

«Ми навіть говорили, що якщо ми безпосередньо будемо постачати, ми готові знизити ціну до 20 і навіть до 25%. Свого часу приїжджав пан Медведчук і Бойко (Віктор Медведчук і Юрій Бойко, нині народні депутати від «ОПЗЖ» – ред.). Зустрічалися з головою уряду Росії. І Медведєв їх запитав: «Ну вам то що, ви ж не входите в уряд і навряд чи увійдете?». Але відповідь була, на мій погляд, зріла абсолютно. Вони сказали: для нас важливо, щоб Україна і український споживач отримував дешевший газ. Якщо ми це зробимо, штовхнемо цей процес, ми будемо щасливі. Я вважаю, що це реальна зріла політична позиція – в інтересах громадян України», – сказав Путін.

Приклад Білорусі

Михайло Гончар стосовно таких пропозиції Москви найбільш показовим вважає приклад Білорусі. Вона отримує російський газ за ціною 127 доларів за тисячу кубометрів. І це в той час, коли влітку, на піку закачки газу до газосховищ для підготовки до зимового періоду 2020-2021 року, ціни на паливо опускалися нижче від 50 доларів за тисячу кубів. Але все одно Білорусь платила 127 доларів за тисячу кубів. Тому що діє довгостроковий договір. А Україна не платила. Тому що 5 років не купує газ у «Газпрому». А якби використовували російське паливо, то «були б у боргах як у реп'яхах».

«Дійсно, і у нас, і в Європі – великі залишки газу в підземних сховищах із попереднього періоду. Дозаповнили газосховища. Більше того, в Україні цього року, як ніколи – вперше в історії, – на третину українські газосховища заповнені паливом європейських компаній-трейдерів. У контексті реформи газового сектору, що відбулася в Україні, і у контексті підписаної угоди з «Газпромом» ці компанії-трейдери тепер використовують наші газосховища для зберігання палива, щоб його потім використати для постачань своїм клієнтам у зимовий період. І це дуже важливо», – відзначає Гончар.

Навіть якщо зима буде аномально холодною, то все одно достатньо запасів газу і в українських газосховищах, і в європейських, додає фахівець. До того ж, є можливості постачання скрапленого газу. Тобто, все це дозволить компенсувати будь-який дефіцит, якщо він раптом виникне. І якогось надмірного стрибка газових цін на українському ринку Михайло Гончар не передбачає.

На запитання Радіо Свобода, як він оцінює наведений головою «Нафтогазу України» Андрієм Коболєвим прогноз, що цього року Україна заробить на транзиті газу близько двох мільярдів доларів, експерт відповів:

«Це достовірний прогноз. Адже, на відміну від попереднього періоду, «Нафтогаз» отримував плату за транзитні послуги від української ГТС залежно від обсягу прокачаного газу, зараз ситуація принципово інша. За підписаним договором кінця грудня минулого року, на поточний рік зарезервовані потужності 65 мільярдів кубометрів. А зараз в Європі, Туреччині російський газ не сильно шанують, обсяги його закупівель різко впали. І от прокачає «Газпром» 40 мільярдів кубометрів чи 45, але заплатить як за 65 мільярдів кубометрів транзиту. Це принцип «качай або плати». «Газпром» платить за зарезервовані потужності. Навіть якщо уявити гіпотетичну ситуацію, що вони нічого не прокачали б, усе одно вони заплатили б так, ніби прокачали 65 мільярдів кубометрів», – констатує Михайло Гончар.

За даними Андрія Коболєва, газ в Україну імпортували 65 компаній, а «Нафтогаз» купував його у 18 європейських постачальників.