Кіан Шаріфі
У Сирії знову піднялася хвиля насильства – найбільша з моменту падіння у грудні 2024 року режиму союзника Ірану та Росії Башара Асада. Його правління позначилося безпрецедентним рівнем жорстокості, знищенням цілих міст, застосуванням хімічної зброї та викраденням і знищенням великої кількості людей. Що ж зараз стало причиною зіткнень? Хто загинув? І чи справді новій владі вдалося це зупинити?
6 березня у прибережній провінції Латакія у Сирії відбулися сутички між прихильниками Асада та силами безпеки нового уряду Сирії, який очолює лідер ісламістських повстанців Ахмед аш-Шараа, який отримав – після перемоги його угрупування – статус тимчасового президента країни.
Аналітики припускають, що ці сутички можуть свідчити, що аш-Шараа важко утримує контроль над Сирією після повалення режиму Асада. І що це може бути хорошою новиною для Ірану чи навіть для екстремістів Ісламської держави.
Колін Кларк, голова дослідницького напряму в нью-йоркській консалтинговій компанії Soufan Group, вважає, що те, що відбувається в Латакії, було «неминучим» після припинення багаторічного конфлікту.
«Сирія була охоплена громадянською війною протягом 13 років. У таких випадках майже завжди мають місце вбивства з помсти та жорстока міжусобиця», – нагадує аналітик.
Сирійська обсерваторія з прав людини (SOHR), активісти якої працюють із Лондона, заявила 8 березня, що ідентифікувалb 745 цивільних осіб, убитих у сутичках, у тому числі внаслідок «польових страт» сирійськими «силами безпеки та союзними групами». Усі вони належать алавітській меншості (до неї належить і сім'я Асадів). Обсерваторія стверджує, що за останні два дні було вбито понад 1000 осіб, включаючи 125 співробітників служб безпеки нового режиму та 148 бійців, лояльних до Асада, який втік до Росії.
У Хомсі, Латакії та Тартусі через бої, що продовжуються, введена комендантська година, губернатор Латакії оголосив, що в провінції повністю відключено електрику.
Офіційна інформаційна агенція SANA, посилаючись на джерело в Міністерстві внутрішніх справ Сирії, визнала, що мали місце «окремі порушення», і пообіцяло, що уряд покладе їм край.
Коментуючи це, новий сирійський лідер Ахмед аш-Шараа заявив 7 березня, що «залишки» уряду Асада «намагаються перевірити нову Сирію на міцність», і пообіцяв судити їх.
Пізніше він в інтерв’ю агентству Reuters сказав, що винні у масових вбивствах у Сирії під час сутичок між новим урядом і прибічниками поваленого президента Башара Асада понесуть відповідальність. Цю заяву він зробив у той же день, коли Міністерство оборони країни повідомило про завершення військової операції.
За його словами, спалах насильства загрожує єдності країни. Аш-Шараа звинуватив у ньому про-асадівські угруповання, які, за його словами, мали підтримку з-за кордону.
Водночас він визнав, що мали місце вбивства з міркувань помсти.
«Сирія – правова держава. Правосуддя буде виконане щодо всіх… Ми не потерпимо, щоб кровопролиття відбувалося несправедливо, або залишилося без покарання чи відповідальності, навіть щодо найближчих до нас», – заявив він.
Заворушення почав Іран?
Бої почалися приблизно через тиждень після того, як Хакан Фідан – міністр закордонних справ Туреччини, що підтримує новий уряд аш-Шараа, – застеріг Іран від спроб кинути виклик новому сирійському уряду, озброюючи групи, що йому протистоять.
Фідан попередив, що це «неправильний» підхід, і сказав, що це може призвести до того, що «інша країна у відповідь зробить з вами те саме».
Ахмед аш-Шараа, який бачив, як підтримувані Анкарою групи приєдналися до наступу проти Асада, розпочатого його угрупуванням «Хайят Тахрір аш-Шам» (визнане США терористичним), з моменту захоплення влади в Дамаску прийняв безліч іноземних делегацій, але відмовився від контактів з Іраном.
Філіп Сміт, експерт з іранських проксі та шиїтських ополчень, стверджує, що є «безліч доказів», що вказують на причетність Тегерана до нового спалаху насильства.
Є «безліч доказів», що вказують на причетність Тегерана до нового спалаху насильстваФіліп Сміт
Іранські діячі, включаючи верховного лідера аятолла Алі Хаменеї, заявляли після падіння режиму Асада, що сирійці повстануть проти правління аш-Шараа.
За словами Сміта, Тегеран «задоволений тим, що це почалося», особливо тому, що це підтверджує, що Іран «може спровокувати масові заворушення», незважаючи на втрату ключового союзника в особі Башара Асада. «Тегерану на руку те, що бойовики «Хайат Тахрір аш-Шам» допускають порушення прав людини. Ірану цього й хотілося», – додав він.
Окремі спостерігачі припускають, що Тегеран може розраховувати на підтримку очолюваних курдами Сирійських демократичних сил (СДС), щоб кинути виклик не тільки режиму аш-Шараа, але й зростаючому впливу Туреччини.
Сирія під владою Асада відігравала ключову роль у стратегічно важливому для Ірану сухопутному коридорі в Леванті. Цей коридор мав вирішальне значення для регіонального впливу Ірану, виступаючи як логістична основа для його мережі державних та недержавних збройних формувань.
Хто ще виграє від заворушень?
Після того, як повстанці захопили владу в Сирії, новий уряд зіткнувся з численними безпековими проблемами. Лояльні Асаду елементи, що належить до алавітської громади, час від часу робили вилазки проти сил безпеки нового уряду; Ісламська Держава теж діє у різних анклавах по всій країні.
На цьому фоні ізраїльські сили розширили територіальний контроль на півдні Сирії – за деякими даними, вони знаходяться приблизно за 20 кілометрів від столиці країни. Ізраїль руйнує військові об'єкти та потребує демілітаризації півдня Сирії.
«Ісламська Держава, з властивим їй опортунізмом, чекатиме нагоди, щоб завдати удару. Ізраїль також скористається ситуацією, завдавши більше ударів на півдні Сирії», – говорить Кларк. «Режиму аш-Шараа справді доводиться боротися за збереження контролю, але це було очікувано», – додав він.
- Усунутий сирійський диктатор Башар Асад і його сім’я втекли з країни 8 грудня 2024 року і перебувають у Москві, де отримали притулок, як заявили в Кремлі.
- Представники влади Росії, давнього союзника Асада, заявили, що він «вирішив піти у відставку» після «переговорів» із «низкою учасників збройного конфлікту» і залишив посаду, «даючи вказівки щодо мирної передачі влади».
