Українська греко-католицька церква (УГКЦ) має чималий досвід благодійності, різноманітних волонтерських справ. Під час нинішньої російсько-української війни священики УГКЦ активно підтримують оборонців України, і не лише як капелани, а і як волонтери. Один із таких священиків – отець Ігор, адміністратор парафій Різдва Христового у Білій Церкві та Святого Архистратига Михаїла у селі Мала Вільшанка Білоцерківського району.
– Моє волонтерство розпочалось 2013 року, а з 2014 року ми, наші громади розпочали співпрацю з київським осередком міжнародної благодійної організації Caritas. Тоді ж наші парафії налагодили співпрацю з волонтерами Білої Церкви та Білоцерківщини, які надавали підтримку українським військовим і добровольцям.
– Яку допомогу надають воїнам парафіяни?
Наші домашні вареники дуже подобаються бійцям
– Парафія Різдва Христового є у Білій Церкві, а Святого Архистратига Михаїла – у селі Мала Вільшанка. Тобто, одна з громад є міською, друга – сільською, тож маємо змогу передавати сільськогосподарські вироби (продукцію), а громада у Білій Церкві опікується, за потреби, домашніми смаколиками, збирає теплі речі тощо. Наші домашні вареники дуже подобаються бійцям і вони волонтерам роблять «замовлення» на наші білоцерківські вареники.
– Окрім вареників, які страви ще полюбляють бійці?
На Великдень, уже традиційно, передаємо крашанки і пасочки, попередньо їх освятивши
– Власне, з перших днів війни допомагаємо нашим воїнам чим можемо та як можемо. Наприклад, на Великдень, уже традиційно, передаємо крашанки і пасочки, попередньо їх освятивши. Це, серед іншого, ще і моральна підтримка наших воїнів, також цим ми висловлюємо дівчатам і хлопцям на передовій нашу вдячність і повагу.
– Отче, чи ваші парафіяни на шостому році війни так само активні, чи вони не «втомились від війни»?
Війна не скінчиться лише тому, що ми цього хочемо: маємо стримати агресора, який окупував частину України. Отже, маємо допомагати нашим оборонцям
– Насправді від війни можна втомитись коли завгодно. Це природно, що людина втомлюється від військових дій, що вона воліє, аби війна швидше скінчилась. Але ж війна не скінчиться лише тому, що ми цього хочемо: маємо стримати агресора, який окупував частину України.
А отже, маємо допомагати нашим оборонцям, і наші громади це прекрасно розуміють – розуміють, що маленька часточка їхньої любові, допомоги хоч трішки, але наближають перемогу України. Ми готові усіма нашими силами надалі допомагати захисникам нашої держави – власне, у такий спосіб ми боремось за Україну.
