Гість одинадцятого епізоду – одесит Євген Лата. Професійний спелеолог, альпініст, марафонець і трейлраннер. Наразі Євген – старший бойовий медик у роті вогневої підтримки на Херсонщині.
У подкасті «Свої серед своїх» Радіо Свобода спілкується із українцями та українками, які стали до лав Сил оборони України у російсько-українській війні.
Попередні випуски можна послухати тут.
Євген Лата у 2014-му служив добровольцем у батальйоні «Дніпро-1». Тоді, щоб піти служити, повернувся з Великої Британії, де тривалий час навчався та співпрацював із National Geographic.
Велика Британія-війна-Танзанія
Євген Лата розповів, що до війни він був «типовим російськомовним одеситом» і навіть булив російськомовних однокласників у школі.
«У принципі не розумів різницю між Україною та Росією. Мене так виховували. Я себе більше уявляв людиною всесвіту. Мій світогляд змінився, коли я жив у Великій Британії і коли почався Майдан».
За Революцією гідності Євген слідкував по телевізору. Так збіглося, що приїхав до Києва саме у ті дні, коли були розстріли на Майдані. У серпні остаточно повернувся в Україну та пішов на війну – спочатку волонтером, потім добровольцем. Знімав документальні фільми про військових.
Тоді Євген прослужив п’ять місяців. Після цього потребував певного часу, аби повернутися до цивільного життя. Він поїхав на рік у Танзанію:
«Мені це потрібно було для того, щоб забути все, що я бачив на війні. Якось навчитися жити заново. Тоді не було такого розуміння, що таке ПТСР, що треба ходити до психологів. Це зараз цьому більш-менш приділяється увага в армії. Тоді, розуміючи, що я можу бути небезпечним для суспільства, я вирішив переїхати в Африку».
Коли врешті зрозумів, що безпечний для суспільства, повернувся в Україну.
Як допомагає спортивний досвід
У день повномасштабного вторгнення Євген Лата пішов до військкомату – саме напередодні оновив своє спорядження. Зважаючи на службу в 2014-му та досвід в спорті, умів надавати допомогу в екстремальних ситуаціях і одразу став бойовим медиком.
Євген має великий досвід життя у польових умовах. У студентські роки проводив близько шість-вісім місяців на рік на зборах та у гірських експедиціях.
Брав участь у сходженнях на Памірі на висотах понад 7000 метрів (пік Комунізму, пік Корженевської), двадцять днів провів у найглибшій печері світу в Абхазії. В Африці жив разом із місцевими племенами. Пробіг кілька ульратрейлів у понад 100 кілометрів і «Тур гігантів» довжиною 330 кілометрів. Усе це, каже, допомагає йому зараз під час служби:
«Мій досвід подолання ультрамарафонів дозволяє моєму тілу не зламатися, тому що у нас є багато молодих хлопців, які не займалися спортом і у них повилітали диски, коліна».
Євген каже, що війну можна порівняти з ультрагонкою, але йому би хотілося, щоб це все ж була естафета.
«Я би дуже хотів, щоб війна була не марафоном, а естафетою, яку ми змогли би передати комусь далі з хлопців, дівчат, які нас замінять. Адже ми не вічні, ми закінчуємося дуже швидко», – каже Євген Лата.
Професійна пауза чи розвиток?
Напередодні повномасштабного вторгнення Євген Лата працював керівником відділу маркетингу в IT-компанії. Зараз він понад рік не працює за фахом, але під час служби пройшов курси з мови програмування Python.
«Якщо говорити про мою професійну діяльність, то, звісно, ті хлопці і дівчата, які зараз постійно працюють у цій сфері, вийшли далеко вперед, і коли я повернуся, мені доведеться швиденько це все наздоганяти. Але я впевнений, що з цим не буде проблем, бо дуже хочу повернутися до своєї роботи і кайфувати від неї, а не від того, що я комусь зупиняю кровотечу з під пахви або шиї».
Євген вважає, що навіть на службі можна знайти час для розвитку – кожен сам обирає, як проводити вільний час.
У одинадцятому епізоді подкасту «Свої серед своїх» Євген Лата детальніше розповів про:
- те, яким був його шлях до усвідомлення себе українцем;
- випадок у 2014-му, коли жінка плюнула йому в обличчя, а він захотів її вбити;
- те, як обіцяв дружині, що не піде на війну знову;
- те, як хитрощами у перший день вторгнення потрапив у військкомат;
- проблеми із навчанням військових, їхню мотивацію;
- історію виразу «народжений для війни» у власній родині;
- ставлення до повісток як до покарання;
- страх на війні.
Слухати подкаст можна на подкаст-платформах:
Електронна адреса проекту: uapodcast@rferl.org
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
