Полювання на лосів в Україні: за і проти

Щоб захистити, бо він є під загрозою зникнення.

«Моє рішення річної давності – занесення лося європейського до Червоної книги відбулося за дотримання чітких процедур, як це визначено законодавством. Наказ міністра екології – це останній пункт. Цьому передує обґрунтоване наукове дослідження і науковий висновок Національної академії наук», – наголошує міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак.

Цифри, якими користувалися науковці, кажуть про те, що лосів на території України є трохи більше за 3 тисячі, і за повідомленням міністра за рік мораторію на полювання популяція зберіглася приблизно в тих самих межах.

Через судові позови мисливці намагаються скасувати наказ Міністерства екології. Таке рішення, зокрема, ухвалив Київський окружний адміністративний суд, з боку міністерства подали апеляцію.

«Наказ Міністерства екології, незважаючи на рішення суду першої інстанції, сьогодні є чинним і лось європейський перебуває в Червоній книзі в під захистом держави. Будь-яке полювання на цю тварину карається адміністративно і кримінально», – нагадує міністр екології.

Мисливці вважають, що заборона полювання на тварину не зберігає її популяцію, а навпаки.

«Чисельність збільшується тоді, коли зацікавлені користувачі мисливських угідь в його добуванні, підкормці і розведенні. Тільки зацікавлений в розведенні популяції мисливець, який зацікавлений добути собі можливий трофей, може її збільшити. Мисливці на сьогодні сповідують принцип того, що треба розвести дичину до європейського рівня», – зазначає віце-президент Громадської спілки «Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь» Віктор Червоний.

Також мисливці вважають, що лосів в Україні більше за ту кількість, яку наводять в міністерстві екології та природних ресурсів, тож вважають його внесення до Червоної книги безпідставним, що це знищить його популяцію і призведе до браконьєрства.

Ліцензія на відстріл одного лося коштує великих грошей (десятки тисяч гривень), що є бізнесом для мисливських угідь, стверджує Остап Семерак. До того ж – полювання на лося є одним з улюблених занять впливових людей, зазначає він.

«На міністерство, на мене, на Національну академію наук впродовж обговорення і ухвалення цього рішення (про внесення лося до Червоної книги – ред.) чинився тиск від асоціацій мисливців. Мисливців в Україні дуже багато: вони є серед суддів, депутатів, бізнесменів, впливових людей», – розповідає Остап Семерак.

Віктор Червоний від асоціації мисливців заперечує надприбутки, каже що мисливці більше турбуються про лося, ніж міністерство.

«Сьогодні весь тваринний світ охороняється за рахунок мисливців. Мисливці вкладають кошти у мисливське господарство і окупність його сьогодні – 47%», – зазначає Віктор Червоний.

Мисливці кажуть, що не вистачає, але в міністерстві екології вважають це нісенітницею.

Через брак фінансування в лісових господарствах зменшили посадку лісових культур, пояснюють в асоціації мисливців.

«На Поліссі – це здебільшого молоді соснові посадки, коли чисельність лося росте, лісівники для захисту своїх посадок обробляють їх репелентами, які відлякують лося. Тому і підгодовують лося – заготовляють різні віники підсолені, щоб в скрутний період, коли лось переходить на гілковий корм, він міг чимось харчуватися. Я ще не бачив жодного еколога, який би пов’язав віники для тварин. Це роблять лише лісовики та мисливці, охороняють та зберігають лося», – зазначає Віктор Червоний.

В той же час міністр Остап Семерак розповідає, що разом із внесенням лося до Червоної книги, звернулися до всіх мисливських господарств, аби вони передали за допомоги Міністерства екології на утримання тих тварин, яких їм важко утримувати.

«Жодне мисливське господарство не звернулося із проханням забрати тварин, які є в них на їхніх територіях для належного утримання», – наголошує він.

«Дуже «переконливо» звучить теза, що для того аби лось жив – в нього треба стріляти», – коментує міністр екології аргументи мисливців.

Каже, що їхні погляди збігаються в одному – із браконьєрством треба боротися.

«Навіть поки лось перебуває в Червоній книзі, його вбивали на території України, і це відбувалося на території тих мисливських господарств. Випадки притягнень до відповідальності мені не відомі», – зауважує Остап Семерак.

Міністр вважає, що дискусія має відбуватися не навколо питання вбивства тварин, а навколо питання захисту.

«Не виключаю, що через років 5 популяція лосів досягне такої кількості, коли держава ухвалить рішення, що полювання дозволене», – додає він.