Іспанський щоденник La Vanguardia пише про п’яту річницю перемоги української революції на Майдані. Французька газета Libération повідомляє про виставку у Парижі малюнків ув’язненого у Росії українського журналіста Романа Сущенка. Нідерландський часопис NRC Handelsblad порівнює антиглобалізаційні настрої французьких «жовтих жилетів» з підозрілим ставленням до Євросоюзу на Донбасі.
Найбільший часопис іспанського регіону Каталонія La Vanguardia публікує статтю «Українці відзначають п’яту річницю перемоги Євромайдану». Видання повідомляє про відзначення в Україні річниці повалення режиму президента Віктора Януковича внаслідок подій Євромайдану. Водночас іспанське видання пише про спадщину цих подій, наводячи слова 32-річної киянки Вікторії Кіш, яка каже, що дух Євромайдану змінив Україну і самих українців. За словами Вікторії, Україна стала кращою у багатьох напрямках, проте боротьба за зміни триває і далі. Події Євромайдану не лише позначили тріумф революції, але також стали початком російської анексії українського півострова Крим і підтримки Москвою заколоту на сході України.
La Vanguardia веде далі, зазначаючи, що український суд виніс вирок 13-річного ув’язнення Януковичу за звинуваченнями у державній зраді і пособництві російській агресії. Барселонський часопис наголошує, що українці не забули і не вибачили придушення виступів на Майдані – так само як українці не забувають факту того, що корупція залишається справжньою раковою пухлиною української держави і суспільства. Згідно з нещодавніми опитуваннями, 9 із кожних 10 українців розглядає корупцію як найбільшу загрозу країні і вимагає звітності політичного керівництва держави.
Беручи до уваги наближення президентських виборів в Україні, каталонська газета повідомляє, що українська громадська організація «Опора» застерегла щодо численних фінансових порушень у ході передвиборчої кампанії і можливих спроб сфальшувати результати цих виборів. Часопис завершує, зазначаючи, що українці, які вже мають досить корупції в їхній країні, можуть висловити свій протест, обравши президентом популярного коміка Володимира Зеленського, проте оглядачі вважають, що в будь-якому разі доля президентських виборів в Україні вирішуватиметься у другому турі 21 квітня.
Сайт популярного французького часопису Libération вміщує в розділі «Блоги» матеріал «Роман Сущенко, ув’язнений у Росії, виставляється у Парижі». Йдеться про виставку, організовану Українським культурним центром у столиці Франції, на якій подано низку малюнків українського журналіста Романа Сущенка, який перебуває за ґратами у Росії. Всі ці праці, а їх близько двадцяти, Сущенко намалював в ув’язненні у російському слідчому ізоляторі «Лефортово». У дописі мовиться, що малюнки Сущенка датовано між 2016 та 2018 роками. На додаток пояснено, що для малювання український журналіст використовував усе те, що мав під руками у в’язниці – чай, сік з буряка, лушпиння цибулі, зеленку. Саме ці компоненти замінили ув’язненому росіянами українцеві митецьке знаряддя для малювання.
Авторка статті, українська журналістка з Франції Анна Жаяр-Чесановська, заначає, що росіяни заборонили побачення з Сущенком, а також позбавили його можливості мати інструменти для малювання, за винятком кулькової ручки й олівця. Але журналіст, попри все, почав малювати дорогі його серцю краєвиди, в такий спосіб намагаючись відволіктися від надзвичайно важких умов його утримання. Принагідно французьким читачам нагадують, що український журналіст Роман Сущенко працював кореспондентом української агенції «Укрінформ» у Парижі. Його заарештували у Москві під час відвідин Сущенком своїх родичів 2016 року. Росіяни звинуватили українця у шпигунській діяльності. Попри брак доказів, російський суд виніс Сущенкові вирок 12 років ув’язнення суворого режиму. У дописі повідомлено, що на відкритті виставки робіт Романа Сущенка у Парижі зачитали листа, якого він написав дружині. Авторка пояснює, що листа він написав російською мовою, бо росіяни заборонили Сущенкові вести листування українською.
Одне з провідних періодичних видань Нідерландів NRC Handelsblad друкує статтю «Що спільного мають французькі «жовті жилети» з сепаратистами в Україні». Відомий у Нідерландах оглядач з питань східної Європи Гюберт Смеетс порівнює спротив глобалізації, який виказують французькі «жовті жилети», з тим, як, на думку автора, погано освічені жителі Донбасу з недовірою ставляться до Євросоюзу. Смеетс вказує, що українські виступи протесту на Майдані, які сягнули свого піку рівно 5 років тому, торкалися головно конституційних цінностей і геополітичних норм. Нідерландський політичний оглядач пише, що тоді, 2014 року в Україні склався сприятливий клімат і родючий соціально-економічний і культурний ґрунт для Євромайдану, а також і для збройного заколоту на Донбасі проти європейських цінностей, які він пропагував. Як і будь-де у пост-індустріальному світі, економічний базис України також значно змінився від початку нинішнього сторіччя. Після Євромайдану, як пише нідерландський оглядач, традиційні для України галузі важкої промисловості невпинно втрачають свою важливість для валового внутрішнього продукту країни: з 32% 2007 року до 23% 2014 року. Тим часом сільське господарство та індустрія послуг набирають обертів в Україні. А столиця Київ має на своєму рахунку п’яту частину економіки України.
Оглядач NRC Handelsblad наголошує, що саме ця тенденція і вразила вуглевидобувний і металургійний Донбас, який поступово втратив свій статус економічного двигуна країни. 2010 року Донецька і Луганська області забезпечували 26,6% промислового виробництва України. 2014 року цей показник впав до 19%. У плані експорту, а відтак припливу валюти, Донбас втратив іще помітніше: від 32,6% 2010 року, коли був обраний Віктор Янукович, і до 19,2% 2014 року, коли до влади прийшов його наступник Петро Порошенко.
Зміни настали і в культурній демографії, зазначив нідерландський оглядач: коли в Україні вибухнув Євромайдан, третина населення України мала вік між 18 та 35 роками, тобто вільна від радянського державного комунізму, і це «незалежне» покоління було також значно краще освічене. Саме це, на думку Гюберта Смеетса, і породило ворожість до цього всього на сході України, де за радянських часів робітники почувалися елітою: мало освічений робітничий клас на Донбасі, що застряг у радянському минулому, відчув потребу помститися новій постіндустріальній еліті, а воєнне вторгнення Росії влітку 2014 року довершило процес.
«Поживний ґрунт для насильницького сепаратизму на Донбасі – а саме потреба робітничого класу, що застряг у минулому, вдатися до помсти щодо постіндустріальної еліти, – є не лише суто українською проблемою. Цей поживний ґрунт має змусити замислитись і всіх нас»
