Традиційна недільна акція протесту в Мінську зібрала понад сто тисяч людей, ставши наймасовішою як мінімум у жовтні. Найімовірніше, це пов’язано з «народним ультиматумом», що його висунула Світлана Тихановська, яка вважає себе обраним президентом Білорусі, Олександрові Лукашенку. За умовами цього ультиматуму Лукашенко повинен був до неділі, 25 жовтня, оголосити про свою відставку, звільнити всіх політичних в’язнів і припинити міліцейське насильство на вулицях. В іншому разі в понеділок, 26 жовтня, мав би початися загальнонаціональний страйк. Лукашенко, як і очікувала більшість спостерігачів, від влади не відмовився і випустив лише кількох політв’язнів. Насильство на регіональних акціях протесту тривало і в неділю. Що очікує від понеділка Координаційна рада білоруської опозиції, в інтерв’ю телеканалові «Настоящее время», який створило Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», розповіла 25 жовтня член її президії Ольга Ковалькова.
(відео російською мовою)
– Світлана Тихановська очікувала, що на вулиці вийде вся Білорусь. Вийшла?
– Люди, звичайно ж, виходять. Сьогодні (25 жовтня – ред.) на тих кадрах, які я бачу з Мінська, – масові акції протесту, велика кількість людей.
– Ольго, чого ви очікуєте від завтрашнього дня (26 жовтня – ред.)? Як це все почнеться – той самий загальнонаціональний страйк?
– Тут важливо, що кожен для себе ухвалює рішення: я не йду на роботу. Важливо, що для людей, які ухвалили для себе таке рішення, є допомога і підтримка, яку декларують фонди солідарності з Білоруссю. Але треба адекватно сприймати дійсність і розуміти, що сьогодні основним рушієм змін у Білорусі є білоруський народ і ті люди, які не голосували за Олександра Лукашенка, а підтримали демократичного кандидата і проголосували за Світлану Тихановську, за нові вибори, за нову Білорусь.
Важлива стратегія ґрунтується в нашому баченні і в наших завданнях на громадянському суспільстві. Якщо сьогодні Олександр Лукашенко особисто не чує, що йому каже білоруський народ, то, мені здається, подальша стратегія – це ігнор Олександра Лукашенка на всіх рівнях, в тому числі і всередині Білорусі. Громадянське суспільство вже сьогодні формується на низових структурах в об’єднання, які будуть ухвалювати рішення за свій двір, за свій район і за своє місто. І це фактично сьогодні центр у Білорусі – не влада, яка відірвана [від народу]. Якщо влада не буде підкорятися, що не буде виконувати рішення цих низових об’єднань людей, які виходять на вулиці, то фактично людям така влада не потрібна.
– Як це може працювати на практиці? Ось я живу, в мене є пенсія – мені її приносять представники державних структур. У мене є двір – його обслуговують представники комунальних служб, теж державних. У мене є державні якісь магазини. Як це все замінять дворові об’єднання, про які ви говорите?
– Ми не говоримо про заміну, ми говоримо про ігнорування.
– Мені приносять пенсію, а я це ігнорую?
– Ні, почекайте, не про пенсію мова. Тут різні рівні ухвалення рішень у різних відомствах. Ми зараз говоримо про те, що якщо міністерство, відомство, яке не діє в інтересах народу, не виконує його вимог, то це буде його ігнорування. Ми не говоримо зараз про Міністерство праці і соціального захисту. Не Олександр Лукашенко платить пенсії, про які ви зараз говорите. Пенсію платять ті люди, які працюють. У нас система так побудована – розподільна система пенсійного забезпечення. Якщо білоруси перестануть працювати, то пенсію платити буде нікому. І не треба казати, що Олександр Лукашенко особисто або міністерство платить людям пенсії. Це взагалі відірвано від реальності. Якщо вони не почують вимоги народу про те, що влада має належати людям, то бізнес не буде працювати, він не буде платити податки в бюджет, пенсію буде платити нічим.
– Ця зупинка повинна початися завтра (26 жовтня – ред.). У вас є якісь домовленості з бізнесом, із державними підприємствами, з дрібним бізнесом про те, що вони справді не почнуть завтра працювати?
– Бізнес – це одна структура, але є ще державні структури, державні підприємства. Домовитися з керівниками держпідприємств – це треба мати рожеві окуляри. З людьми, які там працюють, – так. Звичайно ж, є контакти і зі страйковими комітетами, звичайно ж, є контакти з бізнес-спільнотами. Уже зараз величезна частка наших стартапів і IT-бізнесів із Білорусі йде. І цей процес, на жаль, буде тривати, тому що ніхто сьогодні в Білорусі при тих умовах, які створені для бізнесу, не бачить перспективи для розвитку при Лукашенкові, при тих затиснутих механізмах і при непрозорому оподаткуванні.
Я особисто не маю [ілюзій], що все відбудеться в один день. Ми, звичайно ж, на це працюємо. Але з того, як ситуація розвивається в останні два місяці, ми бачимо, що є два завдання. По-перше, завдання зміцнення громадянського суспільства і низових ініціатив, які є зараз, для того, щоб протистояти тим викликам, які стоять і в Білорусі, і з боку Росії, тому що в них теж є свій план щодо контролю. Якщо вони можуть контролювати тільки Лукашенка, вони, можливо, будуть використовувати сценарій контролю над системою. І тут дуже важливі низові ініціативи і лідери, ці об’єднання. І другий паралельний процес – це процес ігнорування влади, і процес, що ми самі можемо замість цієї влади запропонувати. Мені здається, всі ми працюємо на різні процеси.
Координаційна рада – сьогодні це широке представництво громадянського суспільства, з яким ми зараз маємо продовжувати працювати, ми надамо свій план. Таким чином, не тільки виходячи в неділю на протести, ми зможемо протистояти системі і руйнувати її, формуючи силу в людях і в тих об’єднаннях, які є зараз на місцях.
– А ви бачили соціологічне опитування, яке було проведене британською організацією: білорусів запитували онлайн, за кого вони голосували?
– Ні, не бачила.
– Це дослідження провів Chatham House. Основний висновок, який вони роблять, що більшість проголосувало за Світлану Тихановську, Лукашенко набрав близько 20%. Показник, який мене зацікавив, – люди відповідали, що переважно не знають, чим займається Координаційна рада, і хотіли б більше активності. Чому вони так оцінюють роботу Координаційної ради?
– Звичайно, ми абсолютно самокритичні. І питання тут у тому, що коли Лукашенко побачив силу Координаційної ради і той рівень довіри, який люди надають його членам, він зробив усе можливе, щоб розгромити раду і зробити її роботу менш ефективною, в тому числі і видворенням лідерів, і арештом лідерів президії, які зараз ще продовжують перебувати у в’язниці. Але з упевненістю можу сказати, що в нас план є, і ми найближчим часом його для білорусів презентуємо.
Наше завдання – це громадянське суспільство, це ті люди, які зараз беруть участь в акціях. Ми будемо продовжувати робити все можливе для того, щоб зміцнити цей сегмент. Але я самокритична. Я бачу, що, на жаль, Олександр Лукашенко діяв так, тому що в нього не було ніяких шансів якимось чином показувати, що він обраний людьми, і він намагався протидіяти лідерам: вивіз із країни Світлану Тихановську і всіх інших.
