Справа в архіві КДБ України розкриває блискуче багатство та шокуюче покарання, якого зазнав нібито корумпований продавець фруктів у Києві.
На початку 1960-х років радянський уряд під керівництвом Микити Хрущова розпочав тотальний «хрестовий похід» проти чорного ринку. Підпільних торговців заарештовували з небаченим завзяттям.
В архіві Служби безпеки України (СБУ) у Києві в 2021 році історик Едуард Андрющенко виявив документи з докладним описом арешту та ймовірної страти одного вочевидь корумпованого торговця, який потрапив «під роздачу».
Від 1944 року до 1954 року Яків Шейнкин працював експедитором, який регулярно їздив з Києва, де він мешкав, на західну Україну і привозив звідти партії яблук. Згідно з матеріалами КДБ, він також купував яблука дорогою – близько дев'яти тонн за один раз. Шейнкин нібито незаконно продавав фрукти через магазини, вочевидь ділячи прибуток з директорами крамниць.
Пізніше Шейнкин розширив свою діяльність, коли отримав посаду працівника з нагляду за оптовим складом. Там він нібито організував операцію на чорному ринку за участю директорів, продавців, працівників складів та водіїв вантажівок. За даними КДБ, ця схема полягала у маніпулюванні рахунками з метою крадіжки фруктів, у тому числі бананів та ананасів, які у Радянському Союзі були величезною рідкістю. Викрадені фрукти учасники схеми пізніше продавали.
На початку 1961 року Шейнкин накопичив статки в розмірі 1 200 000 рублів (близько 300 тисяч доларів за офіційним обмінним курсом). Та працівник складу не говорив про своє величезне багатство. Шейнкин просто відкладав заощадження – переважно золотом, на старість.
За допомогою Абрама Персіона, двоюрідного брата з хорошими зв'язками, Шейнкин також обмінював гроші, купуючи на рублі коштовності та дороге хутро.
Найкричущою покупкою Шейнкина була золота брошка з діамантами. Згідно зі звітом КДБ, Шейнкин заплатив за прикрасу 125 000 рублів – сума еквівалентна 13-річному окладу середньостатистичного радянського робітника.
У 1960 році Шейнкин, мабуть, почав нервувати через купи скарбів, які накопичились в його квартирі. Він почав роздавати пакунки з коштовностями і золотом родичам та друзям, щоб вони сховали їх від його імені, включно з двоюрідним братом Персіоном.
Шейнкин мав рацію, коли хвилювався. У лютому 1960 року він був заарештований разом із десятками людей, ймовірно пов'язаних із операцією на чорному ринку фруктів. Коли інформація про арешти потрапила до заголовків радянської преси, ті, кому Шейнкин вручив своє золото, стежили за новинами з наростаючим страхом.
У той час як розслідування КДБ щодо київської фруктової мережі продовжувалось, зберігачі скарбів Шейнкина намагалися різними способами дистанціюватися від довіреного ним золота та коштовностей. Двоюрідний брат Персіон прибув до будинку дорослої дочки Шейнкина та її чоловіка Мойсея Гітельмана і, перш ніж вийти з квартири, кинув коробки із золотом у ліжечко їхньої дитини, ігноруючи протести пари. Чоловік і дружина запанікували, спробувавши сховати золото в могилі дружини Якова Шейнкина.
Навесні та влітку 1962 року Персіон, Гітельман та ще кілька людей, які нібито отримали скарби Шейнкина, були заарештовані. Загалом у фігурантів справи Шейнкина було вилучено близько 2000 золотих монет загальною вагою майже 12 кілограмів, а також 600 грамів дорогоцінного каміння, хутра тварин та інших коштовностей.
У грудні 1962 року на лаві підсудних перебувало 35 людей, нібито причетних до фруктових оборудок. Спершу Шейнкина засудили до 15 років позбавлення волі та трьох років заслання.
Коли Хрущов спробував зробити з цієї справи наочний приклад, незабаром втрутилася Верховна Рада СРСР і ухвалила, що суду «дозволено» засудити Шейнкина та інших до страти.
Ще один судовий процес відбувся у квітні 1963 року, за підсумками якого винуватці отримали жорсткіші вироки. Персіон отримав 12 років в'язниці, Гітельман – 8 років, а Шейнкин був засуджений до страти.
Незабаром після вироку радянський рупор, газета «Вечірній Київ», написала про цю справу тріумфальну пропагандистську статтю під заголовком «Мразь».
«З яскравого обличчя нашого міста стерта чергова брудна пляма… Коли на посуді з'являється бруд, господиня його ретельно зчищає. Радянські люди безжально зішкрібуть найдрібніші сліди бруду…». У газеті не згадувалося про суворі вироки, винесені внаслідок втручання Хрущова.
Шейнкин оскаржив покарання, але 22 травня 1963 року клопотання було відхилено. Незабаром після цього його було розстріляно.
Стаття Едуарда Андрющенка у Києві за участю Еймоса Чаппла у Празі.
