Особисті стосунки між Трампом і Зеленським є дуже хорошими – Бузаров

Гості програми «Ваша Свобода»: Андрій Бузаров, експерт-міжнародник; Єфим Фіштейн, оглядач Російської редакції Радіо Свобода; Руслан Петричка, кореспондент Української служби «Голосу Америки».

У США набирає обертів розслідування з приводу імпічменту президента Дональда Трампа. Напередодні, зокрема, свідчив колишній спецпредставник США по Україні Курт Волкер. Опоненти Трампа продовжують звинувачувати його у нібито спробах примусити Володимира Зеленського почати розслідування щодо політичного конкурента чинного президента США Трампа – Джо Байдена. Господар Білого дому відкидає звинувачення.

«Українаґейт» у США: що далі робити Зеленському? ​

Олександр Лащенко: Пане Петричка, тривають ці публічні слухання. Напередодні свідчили не лише Курт Волкер, а й співробітник Білого дому Тім Моррісон, підполковник, до речі, виходець з України, американський офіцер Александр Віндман, помічниця віцепрезидента Майкла Пенса Дженніфер Вільямс. Як на тлі ось цього «українагейту» в американських політичних колах згадують Україну, президента Зеленського?

Руслан Петричка: Сьогодні передостанній день, завтра буде останній. На цьому публічні слухання закінчаться. Конгресмени намагалися з’ясувати всі деталі, які можливі, щоб з’ясувати, що все-таки сталося всередині адміністрації Дональда Трампа, через які причини була призупинена військова допомога, чи була ця допомога пов’язана з розслідуванням проти Байденів, чи була ця вимога пов’язана з вимогою Трампа зробити публічну заяву до адміністрації президента Зеленського з цього приводу.

Ці свідки давали свої дані, що вони знають з цього приводу. Александр Віндман був одним із ключових свідків, який безпосередньо слухав телефонний дзвінок. Він сказав, що заяви, які були зроблені там, його стурбували. І він про це повідомив своєму керівництву і юристу. Проте інший свідок – Моррісон, який фактично є його керівником, сказав, що його також частково стурбувало, але він не бачить у цьому дзвінку ніякої проблеми, що це нормальна практика, коли два керівники держав домовляються про щось, роблять одні вимоги в обмін на інші.

Конгресмени намагалися ж дізнатися, чи вимоги, які ставив Дональд Трамп, були пов’язані з національними інтересами США чи з особистими інтересами Трампа проти свого, можливо, політичного опонента Джозефа Байдена. Було багато цікавої інформації. Але вона більше фактична, аніж політична.

Під час слухань і конгресмени, і самі свідки підкреслюють кілька разів, наскільки важливо США підтримувати Україну, наскільки це в інтересах нацбезпеки США. Звучало кілька запитань до свідків, чому американські платники податків повинні платити 400 мільйонів доларів на військову допомогу Україні, як це допомагає США. Свідки розповідали, що українці борються з російською агресією, з російською експансією, наскільки важливо для Америки, аби українці змогли бути успішними, розвинули у себе демократію, що це напряму в інтересах США.

Про Україну говорять в позитивному, як не дивно, світлі, називають все-таки корупційною країною. Але свідчення зараз є всі про те, що чинний уряд хоче побороти корупцію і намагається це зробити. Були заклики далі підтримувати Україну. У тому числі сенатори і конгресмени написали лист у Пентагон і запитали, чому Пентагон не виділив 50 мільйонів, які були затримані раніше з 400 мільйонів. Очікують відповіді.

– Пане Бузаров, що для України все це означає? Що робити президенту Зеленському?

Андрій Бузаров (переклад): Ми повинні бути союзниками США, Україна як держава, і не обирати сторони, треба вибудовувати відносини з усіма. Робляться спроби з боку американського політичного істеблішменту нас втягнути. І питання шантажу з боку окремих американських політиків не завжди також ефективні. Слухання в Конгресі США проллють світло на те, хто, якщо й був шантаж, шантажував українську політичну еліту.

Дуже важливо, щоб особисті стосунки між Трампом і Зеленським були хороші. Я переконаний, що вони дуже хороші на сьогодні. Найближчим часом і США, і ми зацікавлені у розширені співпраці, насамперед у збільшенні допомоги з боку американців Україні. Я думаю, що така допомога буде і на рівні Конгресу, і на рівні багатьох двосторонніх угод.

Я поки не можу зрозуміти, яка стратегія особисто у президента Зеленського і в адміністрації президента. Треба, щоб наше українське керівництво пояснило нам, де і як на сьогодні перебувають відносини зі США. Тому що таке враження складається, що адміністрація Зеленського більше з росіянами в контексті «нормандського формату» і так далі.

(Немає втоми від України, – ред.) ні. Навпаки, новий інтерес. Ми стаємо цікавими з геополітичної точки зору. Тому нам треба все це правильно використати. Є один нюанс. Всі звикли, що в Україні існує геополітичне протистояння Росії і США, а тепер всередині ми бачимо протистояння між двома групами американського впливу – демократами і республіканцями, якщо ми говоримо про Трампа. Це, звісно, мінус – це сильно б’є по іміджу. Тут може бути збільшення якраз на користь проросійськи налаштованих політиків в Україні. Все-таки США в Україні повинні бути монолітні щодо підтримки. Але вона (монолітна позиція підтримки України США, – ред.) є.

– Переклад. Пане Фіштейн, яка ваша оцінка, з точки зору України і її президента Володимира Зеленського? Як знову ж таки пройти між «молотом і ковадлом» цієї внутрішньополітичної американської боротьби: демократи з одного боку, Дональд Трамп, республіканці – з іншого?

Єфим Фіштейн (переклад): Я думаю, що, можливо, та лінія, якої він притримувався до цих пір, виявиться найбільш плідною. Він виключив себе із внутрішніх суперечок, поставив крапки над «і», сказавши, що безпосередньо на нього не чинився тиск. Найплідніше наразі президенту не шукати нових союзників серед демократів, тому що поки що невідомо, чи будуть з них союзники, а поки орієнтуватися на існуючу адміністрацію. У неї в будь-якому випадку ще рік попереду. А цього для Зеленського може вистачити. І, звісно, наразі треба вибудовувати зараз відносини, як нібито нічого не сталося. Тому що насправді нічого і не відбувається. Головна ціль демократичної фракції на сьогодні – це не вигнати Трампа з Білого дому, а змусити його весь наступний рік займатися саме імпічментом, а не передвиборчою кампанією.

Мені видається, і не тільки мені, що Україна виграє від того, що потрапила в центр взагалі міжнародних подій як важливий його елемент, як важливий гравець. Зараз вже ніхто не говорить в Америці про Росію, забули, що саме вона «поставила» Трампа, як свого. Все це, звісно, дурниці! Всі зосередилися на Україні. У будь-якому випадку від цієї реклами не може бути шкоди для України – вона стає серйозним гравцем.

До речі, все міжнародне співвідношення сил раптом виявляється не на користь Росії. Все частіше говорять, що, зрештою, їй доведеться визнати український суверенітет над Луганською і Донецькою областями, над тією третиною, якою проросійські сепаратисти заволоділи. Цілком можливо, що з усієї цієї катавасії Україна вийде більше міжнародно визнаною державою, ніж вона увійшла.