Урядовий квартал, як і розташована в ньому Верховна Рада, закриті для журналістів вже понад півтора року – від початку повномасштабного вторгнення. У парламенті є лише камери одного ЗМІ – державного телеканалу «Рада».
Таке рішення аргументують безпековими заходами – мовляв, це пов’язано «з високим рівнем небезпеки». Хоча деякі депутати і самі в режимі реального часу у соцмережах повідомляють, що відбувається на засіданнях, або ведуть стріми.
«Схеми» вирушили до урядового кварталу, щоб привідкрити завісу і подивитися, чим займаються народні депутати України під час війни. Зокрема, на яких автівках вони їздять на роботу, поки їх «не бачать» журналісти.
Що приховують депутати? Що в цей час відбувається на підступах до парламенту? Та чому документ, який забороняє ЗМІ доступ у Верховну Раду, такий засекречений?
І чи планують депутати відкривати парламент для журналістів?
На чому депутати приїжджають у Раду
Жовтень 2023 року. Ранок. Вервечка автомобілів у черзі, щоб під'їхати ближче до Верховної Ради.
У тисняві – і автівка, за кермом якої помічник народного депутата від «Слуги народу» Едуарда Прощука – Микола Турик.
– Як сюди взагалі пропускають на машині? – поцікавився у нього журналіст «Схем».
– По списках.
– Тобто, ви потрапили у список?
– Потрапив, тому що я тут працюю.
– Журналістів не пропускають. Ваш депутат подавав (вас до списку – ред.)?
– Це апарат подавав.
Згодом журналісти зустрічають біля Ради Антона Яценка – він без перерви працює народним депутатом із 2007-го року. Каже: користується тим автомобілем, що вказаний у нього у декларації. Але Mercedes зареєстрований не на ньому.
– Цей автомобіль не мій – сказав Яценко журналісту «Схем».
– Хто дав поїздити?
– Сестра допомагає іноді. А що, це проблема якась?
Інший депутат, якого побачили «Схеми», Ігор Кісільов – обраний від партії ОПЗЖ, яку заборонили після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Зараз він – у групі «Відновлення України», створеній після початку великої війни. До неї перейшла частина нардепів із ОПЗЖ. Запитуємо, чий Mercedes, на якому він приїхав.
«Я не коментую, вибачайте», – сказав Кісільов, сідаючи в авто.
Mercedes, про який депутат не захотів говорити – записаний на його дружину. Про неї у 2017-му році розповідав «Рух Чесно»: дружина, відповідно до декларації, подарувала сама собі 10 мільйонів гривень. Потім Кісільов уточнив – це був «подарунок батька».
Поруч із Toyota Land Cruiser вигулькнув депутат Володимир Мороз, але каже, що приїхав на таксі.
– Ви на чому приїхали на роботу? – запитує журналіст «Схем» Сергій Андрушко.
– Ну поки що приїхав я на таксі, тому що машину немає де поставити, – відповів Мороз.
Власник машини, як з’ясували згодом «Схеми» – сам депутат.
Володимир Мороз також був обраний від ОПЗЖ, яка нині заборонена. Тепер він теж у групі «Відновлення України».
А це депутат із Одеси – Микола Скорик, колишній соратник Віктора Медведчука, кума Володимира Путіна. Ще у 2020 році на зустрічі з Медведчуком та Вадимом Рабіновичем в Одесі, він казав, що для нього «честь бути в такій команді».
– Чи вважаєте ви Путіна воєнним злочинцем? – запитав журналіст у депутата групи «Платформа за життя та мир» Скорика.
– Я вважаю, що Росія, безумовно, агресор…Безумовно, так.
Обвинуваченого у держзраді Медведчука затримали у 2022 році. Після ув’язнення, його віддали Москві в обмін на звільнення українських полонених. На запитання журналіста до Скорика, яке зараз у нього ставлення до Медведчука, той каже: «негативне».
– Повномасштабне вторгнення все змінило. Якісь ще питання? – сказав Скорик.
– Як зараз працює ваша група ( «Платформа за життя та мир» – ред.)? – уточнив журналіст. – Ви зараз співпрацюєте, синхронно голосуєте з провладною більшістю?
– Вона працює на основі демократичного централізму.
– Це як?
– Вирішує більшість голосів у фракції, перепрошую, у групі.
Разом зі Скориком у групі «на основі демократичного централізму» і Василь Німченко. Він теж колишній соратник Медведчука.
Німченко у часи президента Леоніда Кучми 9 років працював суддею Конституційного суду. Він був суддею-доповідачем, коли цей суд своїм рішенням дав право Кучмі балотуватися на президента третій раз поспіль, але він цим правом не скористався.
– Ви в РФ їздили в останні роки? – запитав журналіст Німченка.
– Я в РФ не був… це ще був заступником голови КСУ, як їздив. Це був 1998 рік, – відповів депутат.
– Що робили?
– Ми зустрічалися з колегами Конституційного суду.
– А ви ж ще голосували за третій термін Кучми, як суддя Конституційного суду? Навіщо?
– Тому що по Конституції так.
– Чи спілкуєтеся зараз із Медведчуком?
– Не спілкуюся.
Після заборони ОПЗЖ до нової групи «Платформа за життя та мир» увійшли депутати Нестор Шуфрич та Олександр Пономарьов, але нині у парламент не ходять, бо перебувають у буцегарні за підозрами у державній зраді.
Позиція слідства – Шуфрич виконував завдання Володимира Сівковича, якого вони вважають агентом ФСБ. Сам Шуфрич це заперечує.
«Схеми» зустріли депутата від «Слуги народу» Данила Гетманцева, колишнього помічника Сівковича, коли той ще був народним депутатом. Запитали про його ту роботу.
– Дивіться, це було коли ще? Ви ж знаєте, там було третє скликання, так? Це початок нульових, до 2010- року. Як це сталося я вже не пам'ятаю, але напевно хтось порекомендував. Я ж все ж таки, який не який, був на той момент доцент, зараз вже професор у Київському університеті Шевченка з права, – сказав Гетманцев.
– А ви йому у чому допомагали? – запитав журналіст.
– Я робив законопроєкти.
Завдяки реєстрам штрафів можна дізнатися, що на деякі автівки, у яких ми помітили народних депутатів, накладені штрафи за недотримання правил дорожнього руху.
Наприклад, депутату від «Слуги народу» Дмитру Нальотову, власнику BMW, станом на початок жовтня надіслали 21 штраф за перевищення швидкості. Це трохи більше ніж за рік.
«Я думаю, що там незначні перевищення швидкості і на рік це виходить 1-2 рази на місяць. Я не вважаю, що це дуже багато штрафів», – так згодом прокоментував «Схемам» Нальотов.
Наприкінці жовтня система показала 22-й штраф – також за перевищення швидкості. Всі штрафи сплачені.
Біля Верховної Ради журналісти також помітили авто Tesla. На ній сервіс «Штрафи ПДР» показав 23 штрафи, також за перевищення швидкості – це за рік (з них 21 – за 2023-й).
На митниці це авто зареєстрували у вересні 2022-го року, тобто воно потрапило в Україну через півроку після повномасштабного вторгнення.
Пасажирка у Tesla – схожа на Ларису Білозір, народну депутатку з Вінниччини, з групи «Довіра». Власником автівки, за джерелами «Схем», є її рідний брат. «Схеми» направили депутатці запит із проханням про коментар.
Відповідь редакція поки не отримала, але після цього два несплачені штрафи, які з червня були в системі «Штрафи ПДР», були сплачені.
Знімальна група звернула увагу на іншу машину – позашляховик Lexus, у якому пасажир перед камерою почав відхилятися на сидінні назад.
Він схожий на депутата-забудовника Віктора М’ялика. Саме на нього і записаний цей Lexus. Він з групи «Партія «За майбутнє», яку «Рух Чесно» пов'язує із олігархом Ігорем Коломойським.
Державне бюро розслідувань підозрювало депутата у несплаті податків на суму 97 мільйонів гривень.
«На якій підставі вони мені вручили підозру? Я знаю, що я і перед богом чистий, і перед законом чистий, і все», – так коментував цю справу М’ялик у 2021 році.
Перед камерою журналістів призупинився Mercedes і почав розвертатися. У квітні 2022-го року на іншому автомобілі, але з цими ж номерами зупинили Григорія Суркіса. Коли він виїжджав із 13-ма годинниками за кордон.
Григорій Суркіс – колишній президент «Динамо Київ» та екссоратник проросійського політика Віктора Медведчука.
Авто з цими номерами також згадувалося у справі щодо несплати податків службовими особами «Динамо Київ». Але у січні 2022-го року Нацполіція провадження закрила – «закінчення строків досудового розслідування».
Про це «Схемам» повідомили у Київській міській прокуратурі у відповіді на запит.
Біля одного з Maybach журналісти помітили депутата-забудовника Вадима Столара, із забороненої ОПЗЖ. Але говорити з журналістами він не захотів і мовчки сів у машину.
Інший Maybach біля парламенту належить депутату Дмитру Ісаєнку, обраному від ОПЗЖ.
Антикорупційне бюро підозрює його у спробі заволодіти під забудову ділянкою у Києві, більшою від столичного Олімпійського стадіону – розміром у вісім гектарів.
«Мені треба, що ви мені віддали майданчик. Як зробить це … (ймовірно йдеться про керівника управлінні справами ВРУ) мені взагалі все одно», – казав депутат на записах розмов, які опублікувало НАБУ у березні цього року.
Сам Ісаєнко все заперечує.
«Закрита» Рада
Депутати, у тому числі, із уже забороненої проросійської партії ОПЗЖ, їхні помічники, водії, охоронці потрапляють до урядового кварталу. Але двері для журналістів до Верховної Ради зачинені з початку повномасштабного вторгнення.
У травні 2022 року спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук пояснював таке обмеження діяльності журналістів питанням безпеки:
«Як тільки рівень безпеки буде нормалізовано, безперечно, ми повернемося до традиційної діяльності парламенту з участю парламентських журналістів»
Більше ніж через рік – у вересні 2023-го року – заступник голови верховної ради Олександр Корнієнко пояснив заборону для журналістів – невдалим розташуванням Верховної Ради.
«Це питання компетентності тих служб, які визначили та здійснюють охоронні заходи в урядовому кварталі. Якби будівля Верховної Ради знаходилась не в урядовому кварталі, думаю, було б простіше», – казав Корнієнко.
Наскільки серйозними є під час війни заходи із охорони урядового кварталу на підступах до Верховної Ради?
У жовтні цього року журналіст «Схем» Максим Савчук безперешкодно пройшов впритул до парламенту, щоб поставити запитання депутату Олександру Герезі щодо роботи магазинів мережі «Епіцентр» на окупованих Росією українських територіях. У нього не попросили показати жодні документи.
Чи існує документ, який і справді обмежує доступ журналістів до Верховної Ради?
На сайті парламенту згадуються обмеження лише через епідемію COVID-19.
«Схеми» надіслали запит до Верховної Ради з проханням надати інформацію щодо усіх документів, на підставі яких діють такі обмеження для медіа. Відповідь надійшла через місяць. Але щодо заборони – жодного слова. Повідомили, що Апарату Верховної Ради для надання відповіді потрібно узагальнити всі дані та зробити аналітику.
Поки журналістів немає, народні обранці самі ведуть прямі етери з парламенту.
На записах засідань парламенту можна помітити, як депутат від «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко під час пленарних засідань ходить по залу з мобільним телефоном на штативі.
– Ви зараз ведете пряму трансляцію у Тік-Тоці, я просто інформую вас, що ви порушуєте постанову, а також піддаєте відповідній загрозі єдиний законодавчий орган нашої держави і людей, які знаходяться тут, – робив йому зауваження Стефанчук.
– Ми з незрозумілих причин закрили Верховну Раду для людей, щоб вони нічого не знали, що тут відбувається, ми не пускаємо сюди пресу, – відповідав Гончаренко.
У вересні 2022 року парламент обмежив пряму трансляцію із пленарних засідань – це дозволено лише одному державному телеканалу «Рада».
Робота цього телеканалу у стінах парламенту унормована постановою «Про деякі питання висвітлення роботи Верховної Ради України дев'ятого скликання в умовах дії воєнного стану». А саме: телеканал здійснює запис пленарних засідань, але публікує не в прямому етері, а через декілька годин пізніше.
Хоча телеканал і парламентський, але у етері часто розповідають не про роботу народних депутатів, а показують інтерв’ю з радниками керівника Офісу президента, наприклад Сергієм Лещенком чи Михайлом Подоляком.
Опозиція критикує, що пленарні засідання демонструють вночі, після того як люди зазвичай уже лягають спати.
– Чому журналістів не пускають у парламент? – запитав журналіст «Схем» в народного депутата від «ЄС» Михайла Бондара.
– Там чудиться таке, що вони напевно не хочуть показувати це людям. Попри те, що ми прийняли закон про висвітлення роботи ВРУ, транслюють вночі. Щоб люди полягали спати і не дивилися того, що відбувається у стінах парламенту.
Закритішою Верховна Рада стала і щодо надання інформації.
Журналістам відмовили на прохання надати перелік чинних помічників депутатів, хоча раніше ці дані публікували на сайті парламенту.
Не надали інформацію і про закордонні відрядження усіх народних депутатів за 2023 рік.
А, зокрема, у правоохоронному комітеті, в якого «Схеми» попросили протоколи засідань, у відповідь озвучили вартість послуг із копіювання сторінок. Загалом – майже 1000 гривень.
Що думають депутати про доступ журналістів до парламенту?
– Якщо ми чекаємо від нашого парламенту того, що він буде працювати як слід на країну і так як потрібно – то одна справа. Якщо хочемо побачити гасла популізму, змагання популізму, то тоді мабуть потрібно дійсно відкрити двері. А особисто ви, що саме ви хочете побачити такого, що не могли би побачити, дивлячись на трансляцію? – сказав народний депутат від «Слуги народу» Максим Бужанський.
– От, наприклад, ви у якому комітеті працюєте? – уточнив журналіст «Схем».
– Правоохоронному.
– Скажіть, будь ласка, чому правоохоронний комітет не оприлюднив жодної стенограми та протоколу засідання?
– Це для мене новина, я був певен, що наші засідання – крім тих, що не мають характеру закритих – доступні. Я уточню у голови комітету.
– Чому не пускають журналістів до ВРУ? – запитав журналіст в іншого «слуги народу» Олександра Ковальчука.
– У період війни, ви маєте на увазі?
– Ну, от зараз, уже півтора року.
– Ви ж знаєте, яке законодавство прийняте було.
– Поясніть.
– Закон забороняє бути людям, які не працюють в Верховній Раді.
– Але ж журналісти телеканалу «Рада» таки присутні.
– Бо вони там працюють. Хто несе відповідальність, якщо раптом тривога, щось сталося.
– Коли ви востаннє зустрічалися із виборцями? – запитав журналіст «Схем» у депутата від «Слуги народу» Андрія Геруса.
– З виборцями? Ну, ви теж виборці, з вами от зараз зустрічаюся.
– А в депутатській приймальні?
– Я в комітеті працюю, і всі, хто хочуть, звертаються тут в комітеті. Верховна Рада мала прийоми виборців, які відбувалися тут в урядовому кварталі.
– Але ж пройти в урядовий квартал неможливо?
– Зараз неможливо, так.
Позафракційний депутат Микола Тищенко ще не розібрався у темі.
– Яка ваша позиція щодо доступу журналістів до Верховної Ради? – запитав журналіст в Тищенка.
– Ви знаєте, немає поки позиції, не можу нічого сказати, – відповів нардеп.
– А чому?
– Ну, там вже треба працювати.
– Кому?
– Всім.
– Ну, так і..?
– Ну, все.
– Чому ви «проти»? Чи ви «за»?
– Ви знаєте, немає позиції поки що.
Відсутня позиція і у народного депутата зі «Слуги народу», колишнього журналіста «1+1» Сергія Швеця. Після того, як у буцегарню потрапив Нестор Шуфрич, залишилося лише два депутати у парламентському комітеті з питань свободи слова, і один з них – Сергій Швець.
– Як ви ставитеся до відкриття парламенту для роботи журналістів? – запитав журналіст у Швеця.
– Я ніяк не ставлюся, я рівно ставлюся, тут є як «за», так і «проти».
– Ви особисто «за» чи «проти»?
– Я ж кажу, я хочу почути, хочу, щоб у залі були озвучені усі аргументи, як «за», так і «проти».
– А у вас своєї позиції немає?
– Тоді я сформую свою позицію.
– Ви у комітеті з прав людини, скажіть, чому немає доступу журналістів до парламенту? – звернувся журналіст до народного депутата від «Слуги народу» Костянтина Касая.
– Ми піднімали це питання. Я, до речі, тільки «за», щоб були журналісти.
– Перед ким ви піднімали це питання?
– На комітеті піднімав.
– І що? Хто був «проти»?
– Немає поки що (рішення – ред.), це питання безпеки.
– А в чому саме?
– В тому, щоб не було поки що прямого ефіру. Ви ж саму розумієте.
– Так можна етер проводити пізніше.
– Робить телеканал «Рада». У вас же є можливість поспілкуватися із народним депутатами, коли завгодно.
– Ви вважаєте цього достатньо, щоб ми за кількасот метрів від Верховної Ради спілкувалися?
– Не знаю, як вимірювати достатньо чи ні, але ж факт спілкування є.
– Ми не бачимо, що ви робите у Верховній Раді.
– Яка ваша позиція щодо доступу журналістів до ВР? – запитав журналіст у народного депутата від «Батьківщини», колишнього голови СБУ Валентина Наливайченка.
– Повний доступ треба дати.
– А чому не дають? Чого бояться депутати?
– Не депутати, а монобільшість вирішує. Ми неодноразово ставили постанову: а) про допуск, б) трансляцію, ну і повну відкритість.
– Які аргументи?
– Ми не чуємо виразних аргументів – якщо щодо безпеки, а я як ніхто професіонал щодо безпеки.
– Ваша позиція?
– Та сама безпека, яка для мене або для будь-якого народного депутата, цілком може і має бути в українських журналістів. Сховище, куди можна спуститися. Ви не проти, що будемо в одному укритті, у разі, якщо повітряна тривога? Я працюю у комітеті з європейської інтеграції. Це дуже важливо нам зараз. Ми ж починаємо зараз перемовини про членство України в ЄС. І доступ ЗМІ, і доступ до інформації, свобода слова – одна із ключових вимог.
«Парламент має бути відкритим для журналістів. Я впевнений, що відкритість парламенту – це важливий елемент і інструмент збереження демократії у країні. Мені здається, що дуже шкідливо і для парламенту, і для країни в цілому, що вже від часу ковіду парламент закритий і немає трансляцій. Будемо відверті, це розбещує парламент зсередини, з одного боку. А з іншого – десуб’єктивізує парламент, тобто, люди не знають, чим займається парламент», – сказав нардеп від «Європейської солідарності» Володимир В’ятрович.
– Яка ваша позиція щодо доступу журналістів до парламенту? – запитав журналіст у народного депутата від «Голосу» Ярослава Железняка.
– Це максимальна дурня, що він закритий. Я, чесно кажучи, не бачу жодного не те що сенсу, а навіть логіки. Ви всі знаєте, коли ми засідаємо, всі слідкують, в тому числі, за моїм телеграм-каналом. Який сенс в цьому? Ми боїмося, що русня дізнається, що засідання? Так у нас ОПЗЖ досі у Раді. Три тисячі апарату ВР, купа помічників – цей «реформатор» Пономарьов із держзрадою, Шуфрич з держзрадою – їм досі висилається повідомлення, що ми засідаємо.
Із вересня цього року за межами основної будівлі парламенту відкрили пресцентр Верховної Ради, на якому лише поодинокі депутати зрідка дають свої брифінги.
Деякі парламентарі вказують, що рішення про відкриття парламенту для журналістів – за спікером парламенту Стефанчуком. А деякі кивають в бік Офісу президента.
– Рішення більшості диктуються звідки? – сказав журналісту «Схем» депутат від «Батьківщини» Олексій Кучеренко.
– Звідки?
– Із центру ухвалення рішень.
– Ви «за» доступ журналістів до кулуарів? – запитав журналіст у Анатолія Урбанського, члена депутатської групи «Партія «За майбутнє».
– Ми голосуємо тільки «за», треба звертатися до спікера парламенту.
Телефоном голова Верховної Ради Руслан Стефанчук на прохання надати документ, яким ЗМІ обмежили доступ до парламенту, попросив час, щоб це уточнити.
– Я уточню, тому що це ж все приймалося ще в період, коли запроваджувався воєнний стан. І з того часу ми дуже активно співпрацюємо з нашими спецслужбами, які постійно надсилають нам всі свої повідомлення про те, що є і небезпека, і парламент є центром прийняття рішень, – сказав Стефанчук.
– На вашу думку, як голови парламенту, чи потрібно журналістам надати доступ до пленарних засідань? – запитав журналіст «Схем».
– Дивіться, моя особиста позиція, як голови Верховної Ради, вона повністю кореспондується із вимогами Конституції України і Регламенту України.
– Це означає, що не буде доступу у журналістів?
– Як тільки ця небезпека спаде, я отримаю перші листи, що такої небезпеки немає, ми повернемо і відновимо всі речі, як вони циркулювали завжди в парламенті.
«Схеми» також окремо надіслали запити до Управління державної охорони та Служби безпеки України щодо обмеженого доступу для журналістів до парламентської будівлі під час роботи народних депутатів і чекають на відповідь.
Як свідчать дані опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) у період з 30 вересня по 13 жовтня цього року, в Україні знизилась довіра до інституцій центральної влади. Зокрема, з 58% до 21% стало менше тих, хто довіряє парламенту.
Форум