Володимир Зеленський публічно засуджував таке поширене явище в українській політиці, як «кумівство», та зрештою, саме із друзів та бізнес-партнерів сформував своє найближче владне оточення. Непотизм поширився і на парламент.
А коли рівень родинної близькості та особистої відданості, а не підтверджені професійні якості, визначають склад політичної еліти, то це створює нерівні можливості для інших талановитих українців і неминуче впливає на якість управління державою.
Минув уже рік, відколи Верховна Рада ухвалила законопроєкт, який забороняє депутатам наймати собі в помічники за держкошт близьких родичів, утім, він досі не став законом. Це дозволяє народним обранцям продовжувати використовувати бюджетні кошти для фінансування членів своїх родин, надаючи їм при цьому ще й привілейований статус та вільний доступ до багатьох владних ресурсів.
Дружини та чоловіки. Діти і батьки. Сестри і брати. Українська політика була завжди багата на сімейні династії.
Не стала винятком і Верховна Рада IX скликання: хтось опинився під одним куполом і тепер спільно ухвалює закони. А хтось став помічником депутата.
Ще минулого року «Схеми» виявили півтора десятка родичів депутатів, які влаштувались до них або ж їхніх колег по парламенту – помічниками на громадських засадах.
Нині ж «Схеми» нарахували щонайменше 12 родичів народних обранців, які допомагають іншим депутатам за гроші. Найбільше таких – у «Слузі народу» та «Опозиційній платформі – За життя».
Щомісяця ці люди отримують десятки тисяч гривень з бюджету. Це – гроші українських платників податків.
Чоловіки – у нардепи, дружини – у помічники
Вікторія Улиганець – дружина «слуги народу», голови парламентського комітету з питань зовнішньої політики та віце-президента ПАРЄ Олександра Мережка.
За півтора року роботи помічницею у його колеги – «слуги народу» Ігоря Марчука – вона заробила 750 тисяч гривень.
У середньому заробітна плата Улиганець – 41 800 гривень на місяць. Але у липні та серпні цього року жінка отримала вдвічі більше – майже по 92 тисячі. Усе – завдяки преміям по 50 тисяч гривень, які призначив їй Ігор Марчук.
«Слуга народу» Олександр Мережко не приховує, що особисто порадив Ігорю Марчуку зробити помічницею саме свою дружину.
– Колега мій звернувся з проханням запропонувати когось. Я запропонував свою дружину, але, чесно кажучи, я сподівався, що цього не станеться, тому що у нас двоє дітей і мені набагато вигідніше, щоб вона була з ними. Разом з тим вона як фахівець хоче реалізувати себе і, чесно кажучи, це було її рішення, хоча я внутрішньо був проти, – сказав член фракції «Слуга Народу» Олександр Мережко.
– Чи не вважаєте ви це певним чином кумівством? – запитала журналістка «Схем».
– Ні. Я це не вважаю, тому що тут ідеться про професійні якості.
– Просто виходить, що ви її порекомендували, а, отже, фактично могли сприяти її…
– Ні-ні. Коли я її рекомендував, я сподівався, що вона не буде працювати (ну так, чесно кажучи, між нами). Я своєму колезі сказав: ось є кілька пропозицій, будь ласка, робіть вибір, але, якщо, наприклад, жодна з них не підійде, я навпаки буду дуже радий.
Радив колегам взяти помічницею свою дружину Яніну і член депутатської групи «Партія «За майбутнє» Дмитро Лубінець. Щоправда, сам він про це не розповідає.
Навпаки – наголошує: жодним чином не сприяв її працевлаштуванню до Верховної Ради ані під час попереднього скликання (коли вперше став депутатом, а вона вперше отримала статус помічниці), ані зараз, коли Яніна Лубінець опинилась в підпорядкуванні «слуги народу» Арсенія Пушкаренка та отримує щомісяця по 10 тисяч гривень.
«Скажімо так: я про це дізнався, що вона буде працювати у нього помічником, після того, як вони вже все вирішили», – сказав у коментарі «Схемам» Дмитро Лубінець.
Версію колеги і за сумісництвом чоловіка своєї помічниці спростовує її новий шеф.
– Була пропозиція від колеги. Він каже: «Моя дружина активна, займається друге скликання, фонд «Я – Волноваха»... Тому я подивився, що людина активна, займається благодійністю і запросив її до себе. І ми з нею працюємо (вона займається благодійним напрямком), – сказав Арсеній Пушкаренко.
– Тобто Дмитро вам просто порекомендував її, я правильно розумію? – уточнила журналістка «Схем» Софія Середа.
– Ну, Дмитро порекомендував мені і ще кільком різним колегам.
Дмитро Лубінець – не єдиний парламентар, чиї каденції збігаються у часі з роботою його дружини помічницею у Верховній Раді.
Аналогічний збіг трапився і в заступника голови фракції «Батьківщина» Сергія Соболєва: від початку двотисячних його дружина Ніна працює помічницею лише у тих скликаннях, коли сам він – народний депутат (як, наприклад, зараз). Коли ж Соболєв не потрапив до п'ятого скликання парламенту, її працювати до парламенту не взяли – попри великий досвід.
– Це було пов’язано з тим, що ви не були народним депутатом? – запитала журналістка у заступника голови фракції «Батьківщина» Сергія Соболєва.
– Навряд чи… Вона є за освітою викладач, історик, вона досить довго працювала в архівному бізнесі, тобто питання і діловодства, і всі інші вона достатньо непогано знає. Окрім того, в неї непогане знання англійської, – відповів народний депутат.
Працює помічницею і дружина Віктора Чорного – соратника Віктора Медведчука та члена фракції «Опозиційна платформа – За життя». Уже рік, як Ольга Арканова-Чорна має такий статус у його колеги по фракції Олександра Колтуновича.
«На жаль, я не мав змоги (тому що це законодавством практично заборонено) собі взяти у помічники, наприклад, свою дружину, яка є людиною професійною, яка займала дуже серйозні посади і досвід якої мені як народному депутату був би, як то кажуть, до вподоби, але цього не можна зробити. Я тільки можу заздрити тим народним депутатам, де вона є помічником», – розповів Віктор Чорний.
На момент початку роботи помічницею депутата дружина Віктор Чорного була тимчасово безробітною. До того працювала викладачкою психології у Міжрегіональній академії управління персоналом.
На початку 2000-х Ольга Арканова-Чорна була депутаткою Київради (входила до фракції «Партії регіонів»). Пізніше кілька разів намагалася стати місцевою та народною депутаткою. Але щоразу – безуспішно.
Яким чином Ольга Арканова-Чорна потрапила до Верховної Ради зараз – як помічниця?
– Ви їй запропонували стати помічником у ваших колег чи вона сама так вирішила? – запитала журналістка Софія Середа у депутата від ОПЗЖ Віктора Чорного.
– Я не міг їй пропонувати, тому що у нас стосунки вільні (я маю на увазі, що кожна людина має свободу волі свободу, вибору і тому вона сама таке рішення прийняла). Колтуновича Олександра вона дуже багато років знає, тому ось так вони вирішили, – відповів нардеп.
Під час розмови зі «Схемами» Віктор Чорний кілька разів наголосив на близькому знайомстві дружини з колегою : «Вони давно знайомі (я ще раз кажу про Колтуновича і жінку свою)».
Однак сам Олександр Колтунович чомусь каже, що своїх помічників (зокрема, й Ольгу Арканову-Чорну) не знає. По-перше, через те, що не відбирав їх.
– Їх відбирала партія? – уточнила у Колтуновича журналістка «Схем».
– Так, абсолютно. Я цих людей деяких, чесно кажучи, навіть в обличчя не бачив. Власне, цю жінку теж…
– А ви її знали взагалі до цього?
– Я по прізвищу знаю, тому що це – керівник Подільської організації ОПЗЖ. А в обличчя я не знайомий. Можливо, візуально десь на з'їзді, але я не знайомий особисто.
По-друге, як стверджує Колтунович, як депутату йому взагалі не потрібна допомога помічників.
«Я з ними не комунікую... Я працюю один, розрахунки (веду – ред.) один, мені це простіше, тому що я в матеріалі і тоді в Раді спокійно можу підняти будь-яку цифру або засумніватися в тій чи іншій програмі. Так краще», – сказав Колтунович.
Ольга Арканова-Чорна як його помічниця отримує щомісяця близько 52,5 тисяч гривень. Загалом за 11 місяців у цьому статусі вона заробила вже понад півмільйона.
У Верховній Раді у Віктора Чорного працюють й інші родичі: від початку цього року його падчерка – Лілія Чорна – помічниця ще одного члена ОПЗЖ Федора Христенка.
Щомісяця вона отримує 6 тисяч гривень. Лілія Чорна – чинна депутатка Обухівської міської ради. За освітою – юрист, філолог та психолог, а зараз ще й майбутня фармацевт.
«Її досвід (знання мов і в юриспруденції) це – точно гарна допомога народному депутату, у якого вона працює помічницею», – сказав член фракції «Опозиційна платформа – За життя» Віктор Чорний.
– Чому ви саме її запросили до себе працювати? – запитала журналістка у Федора Христенка.
– Саме збіг і більш нічого, – відповів народний депутат.
«Обмін» дітьми
Серед депутатських помічників є і діти «слуг народу». Наприклад, донька голови комітету з питань правової політики Андрія Костіна Анастасія – помічниця його колеги по фракції Андрія Задорожного, а син самого Задорожного – Іван – помічник її батька.
Новий статус донька Андрія Костіна та син Андрія Задорожного отримали майже одночасно – у вересні 2019-го.
Спочатку Андрій Задорожний хотів оформити сина помічником до себе: із відповідним поданням він 3 вересня 2019-го звернувся до керівництва Апарату Верховної Ради та попросив встановити для свого сина зарплату у 24 тисячі гривень на місяць. Однак уже за два тижні, 17 вересня, відкликав його. Того ж дня Іван Задорожний почав працювати помічником за трудовим договором у колеги свого батька – «слуги народу» Андрія Костіна.
Зарплату Анастасії Костіній та Івану Задорожному нараховують однакову – по 26 тисяч гривень на місяць. Обоє – юристи: він закінчив Інститут міжнародних відносин, вона – Одеську юракадемію.
– У чому вона допомагає як помічник? – запитала журналістка в Андрія Задорожного.
– … в мене з питань екологічного напрямку, практично весь південь України, вона виїжджає дуже багато по місцям екологічного лиха і інформує мене з цього приводу, – відповів «слуга народу».
Чи існувала між Костіним та Задорожним домовленість про обмін дітьми-помічниками?
– Це співпало? Хотіла запитати, як це сталося? – запитала Софія Середа у Андрія Костіна.
– Я надавав відповідь на це питання, дуже таку ґрунтовну, під час конкурсної процедури при обранні керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, – відповів нардеп.
– Чи могли б ви повторити?
– Це відбувалось публічно. У вас є можливість це передивитись.
– Але ж я хотіла запитати вас зараз. Ну, якщо ми вже спілкуємось.
– А навіщо одне і те ж пояснювати два рази?
– А ви домовлялися між собою так дітьми обмінятися?
– Дякую....
Під час конкурсу на нового очільника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андрія Костіна справді запитували про сина його однопартійця. Тоді він пояснював свій вибір тим, що насамперед шукав людину, «яка мешкає в Києві» і якій він «зможе довіряти».
«Коли я побачив пана Івана Задорожного, то обрав саме його, тому що окрім його фахової спеціалізації, він є також перекладачем з англійської мови… Оскільки моя робота у Верховній Раді пов’язана з великою кількістю документів, які я отримую або маю вивчати, і які складені англійською мовою, то він допомагає мені не тільки як фаховий юрист, але і як перекладач…», – сказав під час співбесіди 4 червня 2021 року Андрій Костін.
Був і ще один (не менш важливий, за словами Костіна) аспект, який змусив його взяти до себе в помічники саме сина однопартійця.
«Іван є також сином фахового юриста з дуже відомої юридичної фірми, і для мене це було питанням ділової репутації при обранні помічника-консультанта», – сказав тоді ж Костін.
Не отримавши від Андрія Костіна відповіді на запитання про те, чи домовлявся він з колегою обмінятись дітьми-помічниками, «Схеми» поцікавилися цим в Андрія Задорожного.
«Ми ж не дурні? Ми ж знаємо, хто до кого пішов працювати? Тому його влаштував мій син. Мене влаштувала його донька. А домовленість... Ну, напевно, що ні: не домовлялись», – сказав Задорожний.
При цьому Задорожний не приховує: знає Костіна дуже давно. Це, як каже, і вплинуло на те, чому він взяв до себе в помічниці його доньку Анастасію.
«Я хотів виключно бачити людину, котра знає про мене багато і я їй довіряю… А кого я повинен був запросити на досить відповідальну посаду, щоб вона мені насправді допомагала ця людина, виконувала якісно роботу, ну і не зрадила? Кого? Питання, які у нас там проходять, вони досить чутливі, скажімо так. Тому я не хотів, щоб хтось мені ще й ніж у спину встромив, маю на увазі опонентів політичних», – сказав Андрій Задорожний.
Особисте знайомство з депутатом вплинуло і на працевлаштування Романа Бондара. Від серпня цього року син представника «Європейської солідарності» Михайла Бондара став помічником іншого члена «ЄС» Максима Саврасова.
За перший неповний місяць роботи Роман отримав трохи більше чотирьох тисяч гривень. Загалом його послуги Максим Саврасов оцінив скромно – у сім з половиною тисяч на місяць.
– Конкурс він не проходив. Але через знайомство потрапив, – сказав Максим Саврасов.
– А як саме через знайомство? – уточнила журналістка.
– Я ж кажу: я знаю його і його батька.
– І це була, я все таки хочу уточнити, ваша ініціатива йому запропонувати? Чи він сам вас попросив про те, щоб ви його взяли в помічники?
– Як фахівець я його ще не розкусив, можна сказати. В нього зараз випробувальний термін.
– А він до вас звертався чи батько?
– Так, він шукав роботу.
– І звернувся до вас?
– Так… Чи вважаю я це кумівством? Ні, ми не куми.
Тим часом, у члена ОПЗЖ, судді Конституційного суду у відставці Василя Німченка, невістка – Марина Німченко – працює помічницею у безпосередньому підпорядкуванні. Щомісяця робота у свекра-депутата приносить їй 16 тисяч гривень бюджетних коштів. За два роки роботи на цій посаді Марина Німченко заробила вже майже 400 тисяч гривень.
– Вона сама захотіла стати помічницею чи, можливо, ви запропонували? – запитала журналістка Софія Середа у народного депутата від ОПЗЖ Василя Німченка.
– Вона сама захотіла. В чому питання? – відповів він.
– І конфлікту інтересів ви не бачите?
– У чому конфлікт інтересів? У чому у мене конфлікт інтересів? У мене не конфлікт інтересів. Я хочу забезпечити незалежність своєї діяльності, незалежність. Мої святі конфіденційні питання народного депутата я не можу довірити людині, яка не знаходиться в переліку близьких. Зрозуміло, я кажу?
– Ви можете уточнити, про які саме питання йдеться?
– Ну, якщо ті, про які ви думаєте, то я думаю, що ви про жіночі справи думаєте.
– Я нічого не думаю.
– А я говорю про життєдіяльність людини. В тому числі питання здоров'я, в тому числі питання водіння машини. Я можу помічника взяти, щоб водив мені машину? Я можу взяти помічника, який, як я говорю, миттєво друкує. Може хтось краще за неї друкує? Я не зустрічав, – сказав Василь Німченко.
У Національному агентстві з питань запобігання корупції на роботу невістки Німченка як його помічниці дивляться інакше. Кажуть: тут є конфлікт інтересів. Тому ще навесні щодо Німченка у НАЗК склали протокол та направили його до суду.
Однак 22 вересня Печерський районний суд Києва закрив цю справу у зв’язку з закінченням строку притягнення депутата до адміністративної відповідальності.
Непоборний непотизм?
У Франції родичка-помічниця могла б коштувати Василю Німченку політичної кар’єри.
«Є історія кандидата в президенти Франції Франсуа Фійона (який, до речі, був одним з топ-кандидатів на минулих президентських виборах, коли виграв Еммануель Макрон). Головним корупційним скандалом, який по суті і знищив можливість Фійона виграти вибори (а вона була достатньо реальною, він входив у принаймні топ-3 кандидати), була інформація про те, що він працевлаштував свою дружину в якості чи то секретаря, чи то помічниці, коли був на державній службі. Дружина не виконувала ніяких офіційних зобов'язань, а він просто списував на неї щомісяця зарплату. Це стало джерелом величезного політичного скандалу у Франції, який по суті став кінцем самостійної політичної кар'єри Франсуа Фійона», – розповідає голова Центру політичних студій «Доктрина» та політконсультант Ярослав Божко.
Це – лише один із прикладів того, якими можуть бути наслідки політичного кумівства для посадовців в європейських країнах.
В Україні ж система внутрішньополітичного та громадського контролю за цим явищем поки що слабша, констатує експерт. Хоча, підкреслює він, будь-яке призначення родича до державних структур завжди є корупційним ризиком, і саме тому подібні випадки мають особливо ретельно перевіряти.
«Проблемою є те, що гроші, які виділяються на помічника народного депутата, по суті не потребують ніякого звітування. Так, як це відбувається на звичайній роботі, наприклад, у помічника директора комерційного підприємства: там, де все-таки є певна звітність, там, де керівництво бачить твою роботу», – каже Ярослав Божко.
Торік народні депутати підтримали законопроєкт, який забороняє їм брати собі в помічники дружин, чоловіків, дітей, батьків та інших близьких родичів. Сталося це 17 вересня 2020-го – саме після того, як «Схеми» відвідали з’їзд «Слуги народу» і опитали депутатів щодо їхніх родичів-помічників.
«Ось Радіо Свобода – воно дуже швидко впливає на те, щоб ті рішення, які занепокоюють українське суспільство, були втілені в українському парламенті», – сказав тоді голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.
Однак, минув уже рік, а цей законопроєкт так і не став законом. Усе – через низку неузгодженостей, на які майже одразу після голосування звернув увагу керівництва парламенту комітет з питань антикорупційної політики.
«На момент прийняття проєкту закону ... підпункт 1 пункту 1 розділу першого цього закону потребував редакційного уточнення у зв’язку зі зміною редакції статті 27 закону України «Про запобігання корупції» на підставі закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв’язку з прийняттям закону України «Про запобігання корупції» від 4 березня 2020 року», – йдеться у відповіді комітету на запит «Схем».
Чому за рік Верховна Рада так і не змогла усунути ці неузгодженості? Із таким запитанням «Схеми» звернулися до вже ексголови парламенту Дмитра Разумкова.
«Після того, як він був проголосований, комітет знайшов якісь неточності і вони звернулися до мене як до голови Верховної Ради по 131-ій (статті – ред.) такі неузгодженості прибрати. Є мій лист, він був направлений до апарату для того, щоб підготувати це питання до розгляду. Але, на жаль, якось так воно пішло, що десь в апараті воно трохи загубилося і залишилось там. Якщо чесно, про цю проблему я від вас дізнався, що цей законопроєкт досі ще знаходиться в такому стані», – сказав Разумков.
Чи зможе цей законопроєкт стати законом вже за нового керівництва парламенту? І коли саме очікувати його підписання?
«Я зараз тільки отримав інформацію від апарату про те, що таких законопроєктів є достатньо і по кожному з них буде прийматися рішення. Зараз я трошки вникну в ці справи. Якщо справді будуть підстави для застосування 131-ї, ми її швидко застосуємо і направимо президенту на підпис. Якщо таких підстав немає, то він буде одразу буде направлений президенту на підпис. Тому ми будемо виходити від того, що… Ми повинні з повагою ставитися до рішень, які приймає Верховна Рада України», – сказав новий голова Верховної Ради Руслан Стефанчук.
А що робити з родичами депутатів, які вже працюють помічниками у їхніх колег по парламенту?
«Це треба врегулювати комплексними змінами до законодавства про конфлікт інтересів, які, наприклад, також мають і охопити питання, коли компанії, пов'язані з народними депутатами або з місцевими депутатами, де ці депутати є кінцевими бенефіціарними власниками, отримують бюджетні замовлення. І зараз над цим працює комітет з питань антикорупційної політики», – розповіла голова комітету з питань антикорупційної політики, членкиня фракції «Слуга народу» Анастасія Радіна.
Тим часом, експерти вважають, що контроль за родичами-помічниками у будь-якому разі має бути максимально прискіпливим. Для цього, наприклад, пропонують аналізувати ефективність роботи цих людей через впровадження для них обов’язкового звітування. Щоб у такий спосіб визначати, чи справді помічник – фахівець у своїй справі і наскільки ефективно відпрацьовує виділені йому державою кошти.
«Ця звітність має бути короткою, але там мають бути пункти, які верифікуються. Наприклад, якщо це підготовка певних заходів, то ці заходи мають десь існувати (фігурувати в інтернеті або туди мають бути залучені якісь державні органи, які підтвердять, що такі заходи дійсно проводились). Якщо це – юрист, то має бути інформація про те, які законодавчі ініціативи він безпосередньо розробляв або в чому він сприяв», – вважає Ярослав Божко.
В Україні бути помічником народного депутата не лише престижно. Ця посада відкриває доступ до багатьох владних коридорів та надає власнику такого посвідчення особливий статус.
Те, хто отримає таке посвідчення, залежить безпосередньо від парламентаря, адже саме він, згідно з законом, проводить особистий відбір помічників-консультантів. Саме тому серед депутатських помічників з’являються близькі народним обранцям люди.
«Вони отримують можливість постійно спілкуватися з достатньо впливовими людьми, і це дає можливість їм розвинути оцю свою лобістську натуру. Тобто, в кінцевому підсумку значна частина помічників народних депутатів виконує і часто досить корупційну функцію, тобто вони є або посередниками при передачі грошей, або людьми, які навіть безпосередньо шукають ці схеми для депутата, втягують депутата в певні домовленості і собі беруть певний відсоток», – вважає Ярослав Божко.
Серед помічників депутатів дев’ятого скликання вже знаходили моделей, візажистів, танцівниць, ведучих, дизайнерів. А хтось узяв до себе понад десяток охоронців. Як, наприклад, член фракції ОПЗЖ Віктор Медведчук.
– З 19 помічників [у вас ] 14 – це представники управління охорони? Для чого вам стільки охоронців? – поставила питання Медведчуку журналістка у жовтні 2019 року.
– Усі мої помічники – це ті, які допомагають мені виконувати депутатські обов'язки.
– Але це – охоронці.
– Я ще раз говорю...
– Вони вас охороняють у будівлі парламенту?
– Це моя особиста справа, хто в мене помічники.
Та одна справа, коли родичі-помічники працюють безкоштовно – на громадських засадах (таких ще минулого року «Схеми» нарахували лише в депутатів монобільшості півтора десятка). Зовсім інша – коли вони співпрацюють з депутатом за трудовим договором.
У цьому випадку те, ким вони є, і наскільки їхні навички відповідають посаді – важливо, бо їхні посвідчення та діяльність оплачується із кишень українців.
«Такі випадки варто щонайменше маркувати як підозрілі, і в них є дійсно велика ймовірність корупційного ризику. Але і не виключено, що тут може мати місце таке явище, як блат: тобто хтось за когось попросив, тому що там дитина хоче працювати помічником народного депутата – вона там десь вчиться на політолога, міжнародника або на правника, їй це цікаво. І це – так само певна проблема, але вона більше морально-ціннісна. Вона не стільки правова. Особливо, якщо ми не говоримо про те, що він отримує кошти з державного бюджету. Але, як правило, помічниками на громадських засадах і не стають родичі, тому що на них неможливо отримувати зарплатню», – підсумовує голова Центру політичних студій «Доктрина» та політконсультант Ярослав Божко.
Отже, як встановили «Схеми», щонайменше 12 родичів депутатів чинного скликання Верховної Ради працюють нині помічниками в інших парламентарів за бюджетні гроші.
На оплату їхньої праці лише за цей рік вже витратили сукупно майже 2 мільйони гривень платників податків, а за два роки понад – 4,5 мільйони.
Але чи виправданими є такі витрати з бюджету?
Адже у багатьох випадках не здібності та професіоналізм, а саме особисте знайомство та родинні зв'язки дозволили цим людям отримати привілейований статус (до приходу наступних народних обранців із не менш талановитими родичами).
