В Україні політолог Руслан Бортнік відомий як директор аналітичного центру «Український інститут політики», засновник політичної школи, названої на його честь, та ведучий токшоу на власному YouTube-каналі на 115 тисяч підписників.
У Росії ж його знають як експерта з «русофобії» і «ксенофобії» на теренах України: співавтора доповіді про «праворадикалів» й «утиски вірян та нацменшин». Публікацію із цими тезами опублікували у 2023-му, на другий рік великої війни Росії проти України. Видав її – російський історик Валерій Енгель, який мешкає у Ризі, а фінансував «Правфонд», державна організація з центром у Москві.
«Схеми» (Радіо Свобода) встановили це, проаналізувавши документи витоку структури, створеної Володимиром Путіним для «підтримки співвітчизників за кордоном». У файлах, датованих 2022-2024 роками, імʼя Руслана Бортніка зустрічається двічі – як учасника дослідницьких проєктів громадянина РФ Енгеля, фінансування на які він залучав у «Правфонді».
Отримання російських коштів і Бортнік, і Енгель заперечили.
Ба більше, Бортнік заявив, що в цих дослідженнях участі не брав. Попри те, що його імʼя – серед співавторів і цих, і нових доповідей. Останню наприкінці 2025 року заслухали у Москві в «Громадській палаті РФ», російській державній структурі, яка, серед іншого, «збирає докази воєнних злочинів українських Збройних сил».
Це розслідування «Схеми» підготували у співпраці з міжнародним Проєктом розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) та латвійським виданням Re:Baltica.
«Русофобія в ЄС та Україні»
«Актуальність цієї теми, – пише Валерій Енгель у своїй заявці на російський грант, – висока, як ніколи».
«Політика санкцій, штучні перешкоджання особистим контактам між громадянами Росії та країн ЄС, дискримінація не тільки російських громадян, але й російськомовних жителів ЄС, діяльність різного роду націоналістичних і радикальних організацій русофобської спрямованості – все це призводить до серйозного порушення фундаментальних прав російськомовної меншини», – обґрунтовує він.
На дослідження «русофобії в Європі» Енгель просить в «Правфонду» 41 тисячу євро. Заявку на грант подає у березні 2024 року від своєї зареєстрованої в Латвії організації – «Європейський центр розвитку демократії».
Мета доповіді, згідно з документом: «привернути увагу російської та світової спільноти до проблем порушення прав російськомовної меншини в країнах ЄС та Україні».
Матеріали цього «просвітницького проєкту», згідно з документами витоку, планували ширити на конференції ОБСЄ з людського виміру в Варшаві, яка проходила з 30 вересня по 11 жовтня 2024 року, та на сесії Ради ООН з прав людини в Женеві, яка відбувалася з 9 вересня по 11 жовтня того ж року (з 2023 року центр Енгеля має спеціальний консультативний статус від Економічної та соціальної Ради ООН). А тоді, в день прав людини, 10 грудня, мали представити в Москві, куди Енгель регулярно приїздить.
Проєкт двомовний – російсько-англійський. Втім, якщо російська версія доповіді мала називатися просто «Русофобия в Европе», то обрана для англійської назва більш завуальована. У документах витоку, також російською мовою, її формулюють так – «Государство и нарушения прав меньшинств в послевоенный период (фатальные ошибки власти в свете формирования инклюзивного общества в Европе)». Як пояснюється у грантовій заявці, така конспірація зумовлена участю у підготовці доповіді «офіційних працівників західних університетів та наукових центрів», які будуть презентувати його на своїх майданчиках.
Відповідно до кошторису, який «Схеми» відшукали у витоку, кожен із 15 залучених експертів мав отримати 1500 євро за вивчення «русофобії» у своїй країні.
Україну, згідно з документами витоку, представляв Руслан Бортнік, директор «Українського інституту політики» та засновник політичної школи імені себе.
І Бортнік, і Енгель у відповідь на запитання «Схем» все заперечили.
Бортнік – свою участь в проєктах Енгеля: «Я – всесвітньо відомий експерт. Зараз моє ім’я… можна включити в будь-який список». Енгель – своє звернення до «Правфонду» за фінансовою підтримкою: «Я нічого не просив (в «Правфонду» – ред.), ніяких грошей».
«Схеми» верифікували електронну адресу, з якої направлений цей запит до «Правфонду». Вона, за даними витоку користувачів mail.ru, привʼязана до російського номера телефону Енгеля, який він використовує для спілкування у месенджерах Telegram та WhatsApp.
Ба більше, журналісти порівняли підпис, що стоїть на цій грантовій заявці, з іншими – тим, що у російському паспорті Енгеля, сканкопію якого у 2015 році він надавав «Правфонду», та тим, що у статуті його латвійської організації, копію якого «Схеми» отримали в держреєстрі Латвії – щоб читач самостійно міг оцінити їхню схожість.
І хоча про публікацію дослідження Енгеля із «русофобії» в публічному просторі нічого не знайти, доповідь на схожу тему, «О ситуации с правами человека в отдельных странах», у 2025 році видало материнське до «Правфонду» відомство – Міністерство закордонних справ Росії.
У цьому документі МЗС РФ на 1850 сторінок понад 50 разів згадується «русофобія», один раз – висновки доповіді Енгеля від 2015 року з «ксефонофобії» і один раз – Руслан Бортнік, якого цитують як українського політолога та очільника «Українського інституту аналізу політики і менеджменту» (попередня назва «Українського інституту політики» – ред.), у питанні про нібито спонсорування міською владою ходи «радикалів з нацистською символікою» Києвом у 2021 році.
Як встановили «Схеми», МЗС РФ щонайменше тричі прямо зверталося до «Правфонду» з проханнями підтримати ініціативи Енгеля.
«Ксенофобія» та «вигідне позиціювання РФ»
Грантовій заявці Енгеля до «Правфонду» з проханням дати гроші на вивчення «русофобії» передувала інша – від листопаду 2022 року на тему «ксенофобія».
Мета – «проведення наукового дослідження» для «протидії дезінформації та вигідного позиціювання Російської Федерації в питаннях дотримання прав людини загалом та прав меншин зокрема, порівняно з «недружніми Росії країнами на просторі ОБСЄ». Доповідь також планували «презентувати на міжнародних майданчиках», серед яких заходи ООН та ОБСЄ.
На це латвійська організація просила в російського держфонду 22,4 тисячі євро.
Обґрунтовували це так: «З початком спеціальної воєнної операції Росії на території України (так Росія називає своє повномасштабне вторгнення до України – ред.) найбільш дискримінованою меншиною в Європі стає російська етнолінгвістична меншина, тобто російські співвітчизники».
Вони, як зазначено у документі, потерпають від «етнократичної політики дискримінації та утиску їхніх прав, пов’язаних з асоціативною ксенофобією, коли в недружніх країнах всіх їх асоціюють з РФ та її політикою».
Проєкт за повною назвою «Экстремизм, ксенофобия и преступления ненависти на пространстве ОБСЕ, 2021-2022 гг.» мав охопити 13 країн Європи, включно з Україною, експертом з якої, згідно з документом, знову виступав Бортнік.
«Схеми» відшукали у витоку матеріали, які вказують на схвалення «Правфондом» цієї заявки від листопаду 2022 року.
Це, зокрема, угода про виділення коштів, між виконавчим директором «Правфонду» Олександром Удальцовим та президентом «Європейського центру розвитку демократії» Валерієм Енгелем. Підписаний договір Енгель 21 грудня того ж року надіслав Удальцову з однієї зі своїх електронних пошт, цього разу на російському домені @rambler.ru. Пів року по тому, у червні 2023-го, Європейський союз запровадив санкції проти Удальцова.
Ба більше, про те, що проєкт профінансував «Правфонд», сама російська державна організація прямо каже у проєкті свого річного звіту за 2022 рік.
Але і це не всі докази.
«Схеми» встановили, що й сам Енгель підтверджує: проєкт реалізували за підтримки «Правфонду». Про це він вказує в імейлі, який четвертого вересня 2023 року направив у російський фонд. У ньому історик звітує про публікацію та додає на неї посилання.
Посилання веде на сторінку з доповіддю на тему «ксенофобія» на російській версії сайту організації Енгеля – «Гражданская нация». Там, згідно з документами витоку, і мають з’являтися видані за гроші «Правфонду» публікації.
Цей інтернет-портал присвячений «формуванню та зміцненню в європейських країнах громадянської нації», а саме: «спільнот зі спільними історичними долями та приналежністю до однієї держави (вочевидь, Росії – ред.)».
Серед розділів сайту про різні країни світу є й про Україну.
Там, зокрема, хибно вказано, що події Революції гідності були нібито використані радикальними націоналістами для захоплення влади та навʼязування прозахідного курсу. Це, як ідеться на сайті, ігнорувало інтереси російськомовного населення та призвело до «виходу Криму з країни та приєднання його до РФ внаслідок референдуму» та до «громадянського воєнного конфлікту на Донеччині та Луганщині».
І саме Україні в підтриманому «Правфондом» дослідженні «з ксенофобії в країнах ОБСЄ» приділили особливу увагу.
Внесок українського політолога
Серед 13 країн у фокусі дослідження, згадок про Україну – найбільше. Майже три сотні на 197 сторінках російськомовної доповіді.
Автором від України у публікації вказаний Бортнік.
З-поміж тем, про які там ідеться – «радикальні праві». Автор зазначає, що «вплив праворадикальної ідеології в країні після початку війни різко виріс», зокрема через те, що українці сприймають «праворадикалів» як «захисників батьківщини».
«Ця теза спрямована на те, аби підтвердити давню російську тезу про праворадикалів в Україні, які з початком війни ще у 2014 році перетворились на нібито «нацистів», – зазначив Антон Суслов. Він – викладач програми з російських студій Києво-Могилянської академії та старший аналітик «Школи політичної аналітики», який на прохання «Схем» проаналізував доповідь центру Енгеля «з ксенофобії» в частині України.
Він додав: «Тут також важливо зазначити, що висновок автора про посилення праворадикальних ідей в Україні після початку повномасштабного вторгнення є необґрунтованим».
Ще одна тема, яка висвітлюється у тексті – «утиски Української православної церкви» через підозру у її зв’язках із Росією, які автор заперечує.
«Автор згадує законопроєкти, спрямовані на, як він сам зазначає, заборону УПЦ. Хоча насправді всі ці законопроєкти стосувались релігійних організацій, релігійний центр яких знаходиться на території держави-агресора, тобто Росії. Якби УПЦ дійсно розірвала свої зв’язки з Московським патріархатом, як вона сама про це стверджує, то ці законопроєкти її не стосувалися б», – вважає Суслов.
Окремо автор доповіді ставить під сумнів депортацію українських дітей на територію Росії, факт чого визнаний рішеннями Генеральної асамблеї ООН та Міжнародним кримінальним судом. А також заперечує існування російських «фільтраційних таборів» для жителів окупованих територій, чому, зауважує Суслов, «є численні свідчення».
«Одна з небезпек такого тексту полягає в тому, що автор дотримується аналітичного стилю викладу і робить вигляд, ніби він є неупередженим. Проте ті аргументи, які він підбирає, ігнорування одних фактів і підсвічування інших, комбінування фактів і припущень, виданих за однозначність, а також різні дрібниці на зразок лапок або вживання слова «нібито», свідчить про справжній мотив автора: не об’єктивно проаналізувати реальність, а упереджено показати, що в Україні та інших державах, про які йдеться у звіті, є суттєві проблеми з правами людини», – підсумовує Суслов.
Такий виклад, схоже, відповідає меті проєкту з «вигідного позиціювання Російської Федерації в питаннях дотримання прав людини» в порівнянні з «недружніми Росії країнами на просторі ОБСЄ».
Крім повної версії доповіді з «ксенофобії», на сайті російського історика Енгеля окремою публікацією вийшла ще й скорочена – лише про Україну. Також російською мовою і зі схожою назвою: «Ксенофобия и нарушение прав человека (особенно меньшинств) в Украине в 2022 году». У описі йдеться, що звіт представлений «Українським інститутом політики», очолює який Руслан Бортнік.
Крім інтернет-порталу Енгеля «Гражданская нация», цю ж доповідь про «ксенофобію» тиражували й на інших майданчиках. Зокрема, у Москві.
У жовтні 2023 року ідентична публікація з тим самим авторським складом, включаючи Бортніка, вийшла на базі очолюваного Енгелем «Центра изучения экстремизма и радикализма» при Московському економічному інституті.
А напередодні публічної презентації доповіді Енгель провів приватну – для російських високопосадовців.
Профінансовану «Правфондом» доповідь представляли в Москві, у приміщенні спорідненої, також заснованої МЗС РФ організації – Фонду з підтримки публічної дипломатії ім. Горчакова.
Серед гостей заходу – наприклад, керівники департаментів російського дипломатичного відомства та Олександр Брод, вже тоді підсанкційний в ЄС член Ради президента РФ з розвитку громадянського суспільства та прав людини. Перше слово після презентації Енгеля, згідно з програмою заходу, яку відшукали «Схеми», надали саме Броду.
«Організатор резонансних подій» за російські гроші
Поширення профінансованої «Правфондом» доповіді «з ксенофобії» за планом Енгеля включало і поїздку на конференцію ОБСЄ з людського виміру, яка проходила з 2 по 13 жовтня 2023 року у Варшаві.
Метою Енгеля було «інформування структур ОБСЄ про прояви ксенофобії, агресивного націоналізму та неонацизму в країнах ЄС та Україні» на основі того самого дослідження, що напередодні опублікували «за підтримки «Правфонду».
Про це Енгель написав у черговій заявці на отримання гранту. По фінансування до «Правфонду», як встановили «Схеми», він звернувся і тут.
1 вересня, за місяць до події, Енгель надіслав до російського держфонду імейл. У ньому – засвідчена власним підписом заявка на 96 тисяч рублів (приблизно 1230 євро, згідно з кошторисом): 200 євро на авіаквитки Рига-Варшава-Рига, 380 євро на готель, 150 євро добових. Участь у конференції безкоштовна, але проїзд і проживання учасники мають оплачувати самостійно.
Та гроші Енгель просив не лише на дорогу та житло. Найбільша стаття витрат – організація презентації доповіді на полях конференції, на що він заклав 500 євро.
«Схеми» перевірили метадані документів з імейлу Енгеля до «Правфонду» за допомогою кількох профільних сервісів. Так журналісти встановили, що останні зміни до цих файлів – грантової заявки та кошторису – вніс користувач на ім’я «Valery Engel».
Того ж 1 вересня на підтримку Енгеля виступило Міністерство закордонних справ Росії – співзасновник «Правфонду». Департамент МЗС РФ з багатостороннього співробітництва з прав людини направив «Правфонду» імейл з офіційним, підписаним директором зверненням.
У ньому Енгеля називають успішним дослідником та доповідачем на міжнародних майданчиках, а також організатором «резонансних подій на полях міжнародних гуманітарних форумів» та просять забезпечити йому фінансове сприяння для відвідання конференції у Варшаві.
5 жовтня Енгель представив на цьому заході ОБСЄ підтриману «Правфондом» доповідь за співавторства Бортніка, що підтверджує програма події.
Відповідаючи на запитання «Схем», Енгель підтвердив, що брав участь у конференції, однак категорично заперечив, що просив на це гроші у російського державного фонду.
Втім, внутрішній документ «Правфонду», укладений на наступний день після його виступу у Варшаві, вказує на зворотне.
Це – таблиця зі статусом розгляду звернень, що отримує «Правфонд», яку «Схеми» розшукали у витоку. Серед запитувачів фінансування для поїздки на варшавську конференцію – Енгель. Як і серед отримувачів: у документі від 6 жовтня йдеться, що кошти йому виділили.
Ба більше, Енгель неодноразово спілкувався з представниками «Правфонду» і напередодні, і під час конференції. Про це «Схемам» стало відомо з витоку рахунків, які мобільний оператор «МТС Москва» виставив «Правфонду» за обслуговування. Згідно з ними, за півтора тижня до події між Енгелем та «Правфондом» відбулося п’ять телефонних розмов. А під час конференції – один дзвінок і смс-листування.
Тільки через офіційні канали комунікації в Енгеля було щонайменше 24 дзвінки з російським фондом з 2021 по 2023 рік – період, за який доступні дані. Половина цих розмов відбулася вже після запроваджень проти «Правфонду» європейських санкцій.
В ОБСЄ на запит журналістів відповіли, що ця подія у Варшаві відкрита для правозахисних організацій та профільних експертів, реєстрація на неї самостійна, а перевірка учасників суто технічна і не передбачає дослідження джерел їхнього фінансування.
Там також зазначили: «Участь у таких заходах не означає, що ОБСЄ або БДІПЛ (Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини) схвалюють думки, висловлені доповідачами, їхню інституційну приналежність або джерела фінансування».
Ба більше, в ОБСЄ пояснили, що «не контролюють і не затверджують зміст, доповідачів або учасників» заходів, що відбуваються «на полях» варшавської конференції з людського виміру. Організовують їх самі учасники або треті особи, йдеться у письмовому коментарі.
Обхід санкцій ЄС?
У Латвії, де проживає російський історик Енгель, діють правила Європейського Союзу, зокрема санкції проти «Правфонду». Це означає, що після запровадження обмежень отримати платежі з Москви у Ризі ні сам Енгель, ні його «Європейський центр розвитку демократії» не могли.
Однак після того, як обмеження ЄС набрали чинності 23 червня 2023 року, Енгель щонайменше двічі просив у вже підсанкційного російського держфонду про фінансування: у вересні 2023 року на презентацію доповіді з «ксенофобії» у Варшаві (1230 євро) та у березні 2024 року на дослідження з «русофобії» (41 тисячу євро).
«Схеми» звернулися до латвійського державного органу, який контролює дотримання санкцій ЄС проти РФ – Служби фінансової розвідки Латвії (FIU). Там підтвердили: «Підсанкційна особа (як «Правфонд» – ред.) не може переказувати кошти або передавати готівку іншій особі», адже це заборонено.
У фінрозвідці додали: якщо гроші від підсанкційної особи вже на рахунку резидента ЄС, то власник «зобов'язаний заморозити» їх та «негайно повідомити про це FIU Латвії».
За порушення санкцій у Латвії передбачена відповідальність. Адміністративна (штраф) чи кримінальна (позбавлення волі до пʼяти років, обмеження волі, умовний термін, громадські роботи, поміж іншого) – визначає суд, зважаючи на обставини, за яких відбулося правопорушення.
Тож як, не привертаючи уваги Служби фінансової розвідки Латвії, Енгель та його організація могли отримувати російські гроші від підсанкційного «Правфонду»? Це питання «Схеми» адресували Службі фінансової розвідки Латвії. Там повідомили, що розпочали перевірку.
Ймовірно, гроші з Москви не йшли до Енгеля у Ригу прямими переказами на латвійські рахунки.
Принаймні до 2022 року Енгель зазначав свій особистий рахунок у російському «Сбербанку» і в угодах, і у листуванні про виплати, яке вів особисто з директором «Правфонду». Це «Схеми» встановили завдяки документам витоку.
«Сбербанк» і сам під санкціями Євросоюзу. Їх запровадили ще у 2014 році, але суттєво посилили лише у 2022-му. Наявність активного рахунку в цьому банку для мешканців ЄС, відповідно до регламенту Ради ЄС, вважається порушенням санкцій, навіть якщо він був відкритий до 2022 року. Відповідальність за це – кримінальна.
У фінрозвідці Латвії додали, що немає значення, як саме підсанкційній особі передали гроші: «Будь-які дії, що йдуть в обхід заморозки активів або надають кошти чи ресурси особі, на яку накладено санкції ЄС, заборонені».
«Схеми» звернулися до «Правфонду» з запитанням, чи визнають там порушення організацією санкцій ЄС.
Енгель отримання грошей від «Правфонду» після 2022 року в розмові зі «Схемами» заперечив.
«Можу припустити, що це або якась провокація, або ж, як зазвичай буває з російськими державними фондами: внаслідок того, що в них зменшилися затрати, щоб зберегти фінансування, вони якісь заявки самі фабрикують. Я нічого не подавав, нічого не отримував, і взагалі обурений цією ситуацією», – сказав Енгель. Він додав, що його доповіді «фінансувати не потрібно».
А чи отримував гроші, виділені «Правфондом» на проєкт за його участі, сам «експерт з ксенофобії та русофобії» в Україні Руслан Бортнік? «Схеми» запитали в нього самого.
«Одразу вам скажу, що це повне божевілля і злочин, якби це мало місце бути… Це абсолютно нереально», – сказав Бортнік. Та декілька разів повторив, що «готовий на це питання відповісти на поліграфі».
«Я ніколи в своєму житті не отримував російського фінансування», – додав він як аргумент.
З витоку користувачів російської платіжної системи «Юнистрим» випливає, що принаймні раніше Бортнік все ж отримував гроші з Росії. У вересні 2016 року, на третьому році війни на сході України, громадянин РФ Енгель зробив грошовий переказ українському політологу Бортніку.
Через місяць після цієї транзакції Україна вперше наклала санкції на «Юнистрим». Їх термін дії оновлювали, допоки він не сплив у червні 2024 року.
Про те, що для дослідників, яких Енгель залучав до роботи над своїми доповідями, все ж передбачалися гонорари, свідчить фінансова звітність його латвійської організації. У додатку до звіту за 2021 рік, наприклад, ідеться, що його «Європейський центр розвитку демократії» сплатив 1750 євро з авторських гонорарів. Того ж року вийшла чергова тематична доповідь за участі Бортніка.
У річній звітності також ідеться, що серед доповідей організації у 2021-му для сайту Енгеля «Гражданская нация» є й одна авторства Бортніка. Її назва – «ЦЕНА ВОЙНЫ: стоимость и последствия войны на востоке Украины и аннексии АР Крым».
Популярний політолог серед прихильників Росії
Заяви Бортніка широко тиражуються у російському інформаційному просторі. За даними аналітиків Texty.org.ua, і до, і після початку повномасштабної війни, його цитати в російських пропагандистських медіа використовують для просування антиукраїнських наративів.
У новинній секції сайту самого «Правфонду» Бортніка цитували з десяток разів як експерта. Востаннє – у червні 2022 року, в матеріалі про нібито масові порушення прав людей в Україні.
Критичні коментарі Бортніка лунали, наприклад, про Революцію гідності. На своїй власній Facebook-сторінці він ототожнював її події з «анархією, авторитаризмом і зовнішнім контролем». А також стверджував, що Майдан «завершився державним переворотом у парламенті», а політики, які опинилися у владі, принесли «хаос, конфлікт, війну та бідність» і «знищили перспективи побудови правової держави».
Коментувати суспільно важливі події Бортніка регулярно запрошували телеканали, відомі своїм проросійським порядком денним, який відповідав симпатіям їхніх власників – «НАШ», News One, ZIK та «112 Україна». А коли напередодні початку повномасштабної війни Рада нацбезпеки та оборони України запровадила проти цих мовників санкції, що зупинило їхню діяльність, Бортнік публічно виступив проти.
Він назвав це рішення «незаконним» та таким, що «позбавляє права мільйонів громадян на отримання різноманіття інформації – на свободу слова», а також «робить владу токсичною, викликає страх і недовіру в суспільстві, підвищує напругу і соціальну агресію».
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Бортнік став частим гостем YouTube-каналу Наталії Влащенко – медійниці, відомої своєю роботою як генеральної продюсерки ZIK, що надавала майданчик проросійським політикам, коли контроль над телеканалом перейшов до Віктора Медведчука.
Зараз Бортнік – ведучий студійних токшоу на власному YouTube-каналі, серед гостей якого військові, аналітики і політики. Зокрема, провладні, як, наприклад, народний депутат від президентської партії «Слуга народу» Олександр Маріковський.
Гостем ефірів Бортніка неодноразово був і Енгель. Востаннє – у грудні 2025-го.
Багаторічна співпраця
Бортнік та Енгель знайомі з десять років. За цей час вони стали співавторами численних публікацій та книг.
Їхні спільні дослідження «з ксенофобії» регулярно виходять на сайті Енгеля з 2016 року. І деякі з них, так само як доповідь на цю ж тему від 2023 року, могли отримати підтримку «Правфонду».
Відповідно до грантових заявок та договорів, які «Схеми» розшукали у витоку, Енгель звертався за фінансуванням цих публікацій до російського фонду ще щонайменше тричі: у 2015, 2016 та 2021 роках.
До 2016 року імʼя Бортніка регулярно фігурувало у грантових заявках до «Правфонду» від ще двох організацій – зареєстрованих у Києві «Російськомовної України» та «Центру прав меншин». У роботі обох він був активно залучений: у першій був членом Ради організації, а останню ще й співзаснував.
«Схеми» вже розповідали про те, що ці організації з 2012-го до 2016-го могли отримати від «Правфонду» щонайменше 20 мільйонів рублів (це майже пів мільйона доларів) на реалізацію проєктів із захисту прав росіян в Україні. Залучала ці гроші з Росії – головна наукова консультантка Верховної Ради України Яна Салміна.
Салміна – давня колега Бортніка. Їхня співпраця розпочалася ще у 2007 році, коли вони разом вони працювали помічниками тодішнього нардепа-регіонала Вадима Колесніченка, нині підозрюваного у держзраді. Відтоді вони разом написали низку доповідей.
І хоча Бортнік заперечує свою участь у дослідженнях за гроші «Правфонду», він міг і особисто по них звертатися.
«Схеми» знайшли у витоку листування між «Російськомовною Україною» та тодішнім топменеджментом «Правфонду»: керівником організації Ігорем Панєвкіним та його радником Вʼячеславом Єлагіним. З нього випливає, що у 2013 році Бортнік звертався за фінансуванням проєкту «Информирование граждан на использование родного русского языка, предоставляемых новым законодательством Украины», який «Правфонд» затвердив та на який пообіцяв виділити 2 мільйони рублів (понад 65 тисяч доларів).
Бортнік і Салміна долучалися і до досліджень Енгеля – й вже втрьох ставали співавторами публікацій.
Із Салміною, запевнив Бортнік, він не спілкується з 2016 року, натомість підтримує зв’язок із Енгелем.
У 2025 році в них з Бортніком вийшло чергове спільне дослідження на тему «екстремізм». Опублікував його дослідницький центр Енгеля при Московському економічному інституті.
У жовтні того року Енгель представив цю доповідь за співавторства українського політолога перед членами російської державної структури «Громадська палата РФ» на засіданні останньої в самому центрі Москви.
«Схеми» звернулися до Служби безпеки України з офіційним запитом стосовно публікацій Бортніка, зокрема в Росії. Там відповіли, що наразі не можуть розголошувати зібрані відомості та проведені заходи щодо особи до ухвалення рішень за їхніми результатами.
Водночас, за інформацією опитаних журналістами джерел у правоохоронних органах, Бортнік перебуває на території України та в полі зору профільних відомств, де наразі його діяльність публічно не коментують.
За його колегою Енгелем також тривалий час уважно спостерігали спецслужби.
На запит журналістів в Службі безпеки Латвії (VDD) зазначили, що Енгель «регулярно поширював пропагандистські наративи Кремля», стверджуючи про панування «русофобії», «агресивного націоналізму» та «відродження нацизму» в Латвії та інших країнах Європи.
«На думку VDD, пан Енгель своєю діяльністю тривалий час і систематично брав участь у реалізації невійськових операцій Росії з впливу та виправданні агресивної зовнішньої політики Росії», – йдеться у письмовому коментарі спецслужби.
А після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, зазначили у відомстві, «пан Енгель продовжував підтримувати тісні зв'язки з державою-агресоркою та брати участь у діяльності, спрямованій на виправдання агресивної зовнішньої політики Росії та дискредитацію європейських країн на міжнародному рівні».
18 лютого, під час підготовки цього журналістського розслідування до публікації, Служба безпеки Латвії попросила міністра внутрішніх справ заборонити Енгелю в’їзд до країни «для запобігання загрозі, яку ця особа становить для національної безпеки».
«Пана Енгеля додали до (чорного – ред.) списку і заборонили йому в’їжджати та проживати в Латвії на невизначений термін», йдеться у відповіді на запит.
Форум