Білоруська служба Радіо Свобода поговорила з молодими білорусами, які на момент початку повномасштабної війни Росії проти України служили у білоруському війську. Їхні імена змінені з метою безпеки.
«Про війну не говорили, тільки жартували і боялися»
На 24 лютого 2022 року Роман прослужив у десантних військах більш як рік. Каже, що у його частині «особливого промивання мізків не було».
«У будні мусили дивитися білоруські новини. У вихідні – передачі на кшталт «Арсеналу» (проєкт державного телебачення, присвячений білоруській армії – ред.). На цьому все стосовно ідеологічної роботи. Пам’ятаю, на третій день війни командир сказав нам, що Зеленський капітулював. Але ми мали можливість поговорити з батьками, інколи тихенько почитати новини. Тому не повірили», – згадує Роман.
Колишній військовий розповідає, що після початку російського вторгнення в Україну їх відправили на укріплення кордону. Бійці жили в наметовому таборі. Роман каже, що умови були жахливими. Додає, що після початку війни командування повідомило особовому складу, що «якщо українці підуть з нами воювати, нам доведеться захищати країну».
«У березні була інформація, що з сусідньої частини втекли двоє військових. Нам сказали, що якщо ми так зробимо, то перший постріл буде на попередження, другий – на поразку. Між собою ми особливо не обговорювали тему війни, тільки жартували і, звичайно, боялися. Особливо коли були на полігоні і чули звуки боїв в Україні. Боялися, що нам скажуть туди йти», – пояснює Роман.
Колишній військовий додає, що часто чув від командування фрази «Ми пам’ятаємо свій обов’язок перед Батьківщиною» та «Ви склали присягу».
«Усі раділи, коли настала демобілізація. У нас не було нікого, хто б хотів поїхати воювати в Україну», – додав співрозмовник.
«Необов’язково дивитися «Панораму», просто посидьте перед телевізором 20 хвилин»
Денис демобілізувався з білоруської армії восени 2022 року. Він оцінює її як радянську, стверджує, що там нічого не змінилося. Колишній військовий каже, що ідеологія в армії має бути присутня, але її не було.
«У розкладі дня – багато агітаційних речей, але відповідальним за це лінь щось робити. Просто всім байдуже – їм, офіцерам, а нам тим більше. Є обов'язкові «Панорама і «Арсенал». Можна не дивитися, але треба посидіти перед телевізором 20 хвилин. Під час перегляду можна навіть читати книжку», – каже співрозмовник.
Телефони з доступом до інтернету в армії заборонені. Але Денис каже, що їх мали і використовували майже всі. Головне – не потрапити на очі командуванню чи контррозвідці.
«Деякі «спалили» свої телефони і були покарані. Якщо помітять свої офіцери, просто заберуть. Якщо контррозвідка, можна потрапити до відділку. Але просто вони (ті, кого зловили з телефоном – ред.) вчинили безглуздо, тому їх і зловили», – каже колишній військовий.
Денис додає, що зараз в армії немає дідівщини, принаймні в тій частині, де він служив.
«Є така гра в дідівщину. Ви або граєте, або ні. Але командири дали кожному бійцю номер «гарячої лінії». Якщо буде дзвінок зі скаргою на дідівщину, винні можуть бути ув'язнені. Усі цього бояться, тому насильства немає. Це дійсно працює», – розповів Денис.
Чоловік каже, що контррозвідники переконувалися, що в телефонах солдатів і офіцерів немає нічого з біло-червоно-білим прапором.
«Один знайшовся, тому був скандал. Але покарання, по суті, було лише таким, що мав заявити, що він – патріот, і знятися на тлі червоно-зеленого прапора. Іноді контррозвідка могла телефонувати, ставити різні запитання. Але я не бачив людей у частині, які жорстко виступають проти системи. Зрештою, хто піде в армію? Треба бути дурнем», – каже колишній військовий.
Додає: якщо офіцери чи контррозвідники спіймали на чомусь, то «нема чого вимагати прав, адже це ж військова частина».
«Коли почалася війна, нам дали бойові патрони, і солдати жартома цілилися один в одного»
Денис стверджує, що після початку війни в Україні в його підрозділі не було єдиного бачення подій.
«Деякі офіцери могли заступитися за Росію. Були й такі, хто став на захист України. І їм за це нічого не було», – каже колишній військовий. Він додає, що найбільше військових хвилювало, «зловлять нас чи ні».
За словами співрозмовника, вранці 24 лютого 2022 року їм видали бронежилети та боєприпаси. Саме тоді вони дізналися, що Росія почала «спецоперацію» в Україні.
«З моїх спостережень, усім було байдуже. Стояли, дуріли, один на одного цілилися зі словами: «Ба-бах, ба-бах!». Так, мабуть, уявили, що воюють. Жартували: «Ну, здохнеш в Україні», – згадує білорус.
Навіщо їм видавали бронежилети та боєприпаси, він не знає. «Можливо, командир розгубився. Може, так і має бути, коли в сусідній країні війна. Але в будь-якому випадку армія повинна таке робити», – вважає Денис.
Він додає, що особливих дискусій про війну в Україні серед товаришів по службі не було, бо «здебільшого всім було байдуже».
«І не було жорсткої пропаганди. Деякі солдати казали: «Вперед, Україно, мочи російську армію», і ніхто їх не здавав. Ну, не кричали про це, а між собою так говорили», – стверджує співрозмовник.
Підрозділи їх частини були перекинуті до кордону в розпал повномасштабного вторгнення. За словами Дениса, військові там охороняли військову техніку.
Денис розповів, що, крім охорони техніки, вони займалися завантаженням боєприпасів для російської армії.
«Вантажили боєприпаси зі складів. Я не впевнений, що це були наші, білоруські, боєприпаси, хоча могли бути. Як і те, що, можливо, колись СРСР чи Росія залишили ці боєприпаси на складах тимчасового зберігання. Вони пішли, звичайно, на війну в Україну. Але не з Білорусі. Спочатку вони їхали в Росію з наших складів. Потім зрозуміло, куди йшли», – каже чоловік.
Колишній військовий додає, що після демобілізації йому, як і іншим бійцям, на військовому квитку вклеїли запис про те, що «в разі чого» він має з’явитися у свою частину протягом 24 годин.
«Близько 30-40% десантників підтримали Росію, решта – хто як»
Інший співрозмовник, який відгукнувся на прохання розповісти про свою службу в білоруській армії у 2022 році, також служив у десантній частині. Він стверджує, що з 2019-го до 2022 року служив за контрактом у десантно-штурмовій бригаді у Бресті.
«Під час навчань нам натякнули, що готується атака не лише із Заходу, а й з України. Тому ми повинні не тільки захищатися, але й вміти вести наступальні дії за підтримки Росії. Самі командири не були в захваті, постійно обговорювали цю тему», – розповідає колишній військовий.
За його словами, 24 лютого 2022 року в частині «почалася паніка». Бійців привели в бойову готовність і дали наказ рухатися в бік кордону з Україною.
«Командири не надали жодної інформації. Вони переказували новини, стверджували, що «Україна окупована фашистами», «братньому українському народу потрібна допомога». Але потім інформація змінилася – нам почали розповідати, що росіяни воюють проти колективного Заходу, а ми чекаємо команду», – додає співрозмовник.
Чоловік каже, що більшості бійців було «наплювати» на інформацію від командирів.
«Я б сказав, що десь 30-40% підтримали Росію, а решта – хто як. Наша військова частина не займалася охороною, ми – бойова частина. Швидше за все, нас готували до війни на території України», – каже колишній десантник.
За його словами, в частину прийшов «сам Пригожин» з ПВК «Вагнер».
«Проводив відбір, кілька людей навіть погоджувалися. Живі вони зараз чи ні, не скажу, але хлопці були «відбиті», – розповів колишній військовий.
За його словами, під час спільних з росіянами навчань виникали конфлікти: «На тій підставі, що ми не воюємо, на відміну від наших російських колег».
![«Сподіваюся, [Білорусь] не вступить [у війну], – заявив президент Зеленський. – Якщо так, ми будемо боротися і виживемо»](https://gdb.rferl.org/01000000-0aff-0242-08ec-08db100fd437_w100_r1.jpg)
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
