В Україні над словосполученням «Старий новий рік» хоч трохи і піджартовують – кажуть, що «найбагатші у світі, бо два Різдва і два нових роки», – але на сам вечір 13 січня традиційно збираються родиною, бо це «Щедрий вечір». Накривають столи зі «щедрою кутею», варениками та пирогами і чекають на щедрувальників. А ті обходять домівки, бажають усіляких гараздів господарям і збирають у торби щедру данину. Тепер щедрують вже під музичний супровід із мобільних телефонів. А вже 14 січня надходить свято Василя, яке згадується у багатьох колядках.
Чому «Старий новий рік»?
До 1582 року світ жив за запровадженим Юлієм Цезарем календарем, у якому тривалість року складає 365¼ доби, а ця чверть враховується високосним роком кожен четвертий рік. Цей календар називають «юліанським».
У 1582 році, з огляду на неточність «юліанського» календаря папа Римський Григорій ХІІІ запровадив новий календар, який почали називати «григоріанським». Різниця між старим і новим календарем склала 13 днів. Тож тоді і з'явилося поняття «старий новий рік», тобто день, коли раніше, до запровадження григоріанського календаря відзначали прихід нового року.
З часом на григоріанський календар, або як ще кажуть «на новий стиль» перейшов увесь світ. У 1918 році за часів УНР це зробила і Україна.
Із різницею між календарями пов'язане і те, що більшість християнських церков світу, і православних і Римо-католицька церква та більшість протестантських церков, відзначають Різдво 25 грудня за «новим стилем», тобто за григоріанським чи новоюліанським календарями.
В Україні до цього долучилися із 2017 року, коли 25 грудня стало вихідним днем, але ті, хто хоче, відзначають Різдво по-старому – 7 січня.
Українська православна церква (ПЦУ), а також Українська греко-католицька церква (УГКЦ) наразі святкують Різдво Христове 7 січня за юліанським календарем (так званим «старим стилем»). Глави ПЦУ і УГКЦ заявляють, що вони особисто не проти переходу на відзначення Різдва 25 грудня, але потрібна просвітницька робота, щоб більшість вірян цього захотіли.
Щедрий вечір і Маланка
Але «старий новий рік» припадає на два давні народні свята, які тепер тісно сплетені із релігійними: 13 січня – День пам'яті преподобної Меланії (народне свято Маланки), а 14 січня – Обрізання Господнє та День пам'яті Василя Великого (народне свято Василя).
За народними прикметами:
- якщо на Маланки відлига, то буде тепле літо;
- якщо падає м'який сніг – на врожай;
- якщо сонце високо зійшло, увесь рік буде щасливим;
- якщо ніч тиха і ясна, буде спокійний рік
Щедро накривають столи у різних регіонах України по-різному, але головним є те, що страв має бути багато, і то смачних.
На Маланку щедрують. Молодь та діти ввечері 13 січня веселими ватагами ходять від оселі до оселі, співають та примовляють щедрівки і за те отримують винагороду: пиріжки, цукерки та гроші.
Вважається, що якщо на щедрий вечір защедрували – рік буде вдалим.
А ще «на Маланки водять Козу» – створюють театралізоване веселе дійство, мета якого та ж сама: розвеселити і привітати господарів, а за те отримати гарних гостинців.
«Василь і Маланка – реліктові залишки давнього обряду, яким він був- можна лише здогадуватися по текстових символах, приблизно вгадувати гіпотези.
Це все мало стосунок до культу плодючості» – пишуть на сторінці Київська Коляда у фейсбуці і наводять тексти традиційних обрядових щедрувань та посівань.
А от у буковинському Красноїльську на Маланку проходить справжній, відомий на усю Україну, карнавал.
Свято Василя
А на свято Василя уранці вже посівають оселі зерном, щоб був добробут та достаток.
Зерно після посівальників збирають і віддають домашній птиці, або розсівають, щоб проросло.
За традицією, у цей день треба вранці встати і вмитися «живою водою» з криниці, струмка, озера, річки чи й снігом, щоб до наступного свята бути здоровим.
