В «Алабузі» РФ виробляє 170 ударних БпЛА-камікадзе типу «Шахед» на день включно з імітаторами, і планує збільшити це число до 190 до кінця року, за даними Головного управління розвідки МО України.
Україна протистоїть російським атакам за допомогою ешелонованої системи ППО – багаторівневої структури, що захищає небо від дронів і ракет. Втім, під постійним тиском силам ППО стало складніше уражати «Шахеди». За підрахунками Associated Press, якщо у листопаді 2024 року до цілі долітали лише 6%, то вже у червні 2025-го – 16%. А під час деяких нічних атак український щит не стримував і половини дронів.
«Шахеди» стають чисельнішими й технологічно складнішими, і це змушує Україну шукати нові способи захисту. Одне з таких рішень – зенітні дрони, які вже довели ефективність у боротьбі з дронами-розвідниками на фронті, а тепер мають збивати й ударні БпЛА-камікадзе.
- Як Україні організувати ефективну систему для використання зенітних дронів?
- Чи може Україна розраховувати лише на власне виробництво?
- Що Україна втратила за той час, поки Росія вдосконалювала свої дрони та нарощувала їхні бойові можливості?
Про це Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розпитали Олександра Карпюка на псевдо «Серж Марко» – волонтера, письменника, експерта з БпЛА, нині військовослужбовця батальйону безпілотних систем 59-ї бригади Сил безпілотних систем ЗСУ.
– На вашу думку, яка із модифікацій «Шахедів» є найбільшою проблемою для України?
– Вони всі для нас є проблемою, тому що сама концепція застосування «Шахедів» – це перевантаження наших засобів ППО: мобільних груп, ракетних – всього, що у нас є.
Вони досягають успіху тим, що кількісно прориваються за кордони ППО і завдають ураження.
Якщо технічно, то найшкідливішими є «Шахеди», які використовуються як middle strike (удари на середню дальність – ред.). Тобто вони не просто летять по координатах, у них встановлений модем, і через LTE (високошвидкісний мобільний інтернет – ред.) передають оперативну обізнаність просто з камери, яка стоїть на «Шахеді».
Сама концепція застосування «Шахедів» – це перевантаження наших засобів ППО
Вони радіокеровані, тому що мають модуль радіообміну. Якщо помічають важливу ЗРК (зенітно ракетний комплекс – ред.) чи об'єкт, який вони можуть в керованому режимі уразити, то роблять це, по суті, онлайн.
Такі «Шахеди» в них вже є. Їх не так багато, але коли в небі декілька сотень [дронів], то виявити, де керовані, а де такі, що просто летять за координатами, дуже складно.
– Тому доводиться збивати все?
– Так точно.
– Зараз роблять велику ставку на зенітні дрони. Вже є підтвердження їхньої роботи. Втім, наступна глобальна проблема – це масштабувати виробництво, набрати екіпаж та навчити його. Окрім цього, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський говорить, що проблема також полягає у недостатній кількості радіолокаційних систем. Як все організувати, щоб ефективно застосовувати ці дрони?
– Складність в тому, що ми просто не робили ставки усі ці роки на таку технологію. Ми дуже багато часу втратили.
Ми масштабували наземні групи з кулеметами, але всі закривали очі на те, що вони слабоефективні. В якийсь момент просто кількість «Шахедів» перевантажила можливості нашого ППО і все. На цьому все закінчилось. Всі побігли шукати ефективне рішення, а воно було роками перед нами.
Всі побігли шукати ефективне рішення, а воно було роками перед нами
Те, що у нас є рішення щодо зенітних дронів – це, звісно, дуже круто, але наша проблема якраз в тому, що ми не будували систему.
Ще півтора роки тому, коли почалася небезпека від дронів, зокрема, розвідувальних, які заходять в режимі радіотиші на наші аеродроми і уражають стратегічні обʼєкти – вже тоді треба було піднімати питання щодо збільшення зенітних екіпажів. Тоді в нас був час, наприклад, щоб організувати «учебки» та розпланувати штатні підрозділи по Україні.
Був час набрати зенітних пілотів, узгодити координаційні програми, можливо, покращити їх під ці задачі, набрати в штаби офіцерів. Поки росіяни нарощували потік дронів на Єлабузі, ми повинні були рости еволюційно.
Єлабуга – місто в Татарстані, одній із республік РФ. В Єлабузькому районі діє спеціальна економічна зона «Алабуга», де, зокрема, збирають російські дрони типу «Шахед». Українські дрони кілька разів атакували потужності з виробництва цих БпЛА в «Алабузі», востаннє Генштаб ЗСУ підтвердив такий удар 15 червня. Сама Єлабуга розташована більш ніж за тисячу кілометрів від України.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну російські регіони регулярно зазнають обстрілів й атак безпілотників. Міноборони Росії звітує про збиті ракети і дрони над територією Росії. Київ ці повідомлення переважно не коментує.
Читайте також: Звідки вилітають «шахеди»? Точки в окупованому Криму
Треба визнати, що зенітні дрони залишились ініціативою знизу. Такі підрозділи, як Darknode 412-го полку Nemesis (належить до складу Сил безпілотних систем ЗСУ – ред.), і ще ентузіасти з деяких підрозділів – це вони все організували. Так, щоб це було системно по військах – то ні.
Тепер, коли я чую новини, що за два місяці планується все перемогти і дати результат, то я, чесно, дуже в цьому сумніваюсь.
Якщо люди (російські військові – ред.) створили цю проблему за півтора роки, то за два місяці нічого ефективного не зробиться. А ось Єлабуга ще якусь сотню дронів на місяць точно буде виробляти.
– Як готувати операторів зенітних дронів? Це має бути хтось із мобільних вогневих груп чи люди з фронтовим досвідом?
– Там не треба фронтовий досвід. По-перше, потрібна достатня кількість радарів, які можна розставити «шахматкою», щоб закривати великі сектори.
Треба визнати, що зенітні дрони залишились ініціативою знизу
У нас є радари великих ЗРК, які теж бачать ці дрони, але є і багато місць, які невидимі для них. Наприклад, місця, які проходять по руслах річок.
Такі місця треба закривати невеличкими радарами. Це, наприклад, ізраїльські радари RADA. Є й інші виробники, але їх потрібно було закуповувати всі ці два роки і закривати ними всі наші стратегічні, інфраструктурні об'єкти і місця, де дрони просочуються і які невидимі для великих РЛС. Зараз цим займаються. Подивимося, як воно буде.
Проблема ж не в дроні. «Шахед» є чим уразити. Зенітний дрон – це не така складна технологія. А от виявити оперативну обізнаність, супроводжувати її діями й робити це в координації з великими силами та засобами – оце складно.
– Зенітні дрони застосовують на фронті, збивають російські БпЛА типу «Орлан», «Зала». А збивати «Шахед» складніше?
– Це все ж таки дрони різних призначень. «Зала», «Орлан» – розвідувальні дрони, у яких крейсерська швидкість (швидкість, на якій дрон може літати найбільш ефективно – ред.) близько 70-80 км на годину.
Задача розвідувального крила – бути економним і повільним. Коли він йде повільно, то вібрація на його корпусі менша, камеру не так сильно трясе. Для розвідки потрібна повільність та гарна якість зображення.
«Шахед» набагато більший, злітає з повними баками. Коли ж він долітає до цілі, то це паливо він вже з'їдає, і за рахунок цього стає трошки легшим. Взагалі в нього потужніший двигун і можливості. Тож він може розігнатися від 240 до 250 км – не постійно так летіти, але підтримувати такий ритм.
Тобто потрібен дрон, який може рухатись хоча б по діагональних маршрутах на швидкості близько 300 км на годину. Потрібне крило з потужними двигунами, яке може швидко на цьому маршруті зблизитись із «Шахедом».
А на фронті збивають звичайними «ФПВішками» (FPV-дрони – ред.), тому що розвідувальне крило повільне. Воно не може швидко вийти з сектора, де його вже запеленгували (визначили місцезнаходження – ред.). Там не потрібні швидкісні та коштовні засоби, щоб збивати розвідувальне крило. Це різні задачі.
– На вашу думку, хто цими задачами має займатись – Повітряні сили чи Сили безпілотних систем?
– Є роди військ, де чітко прописана їхня функція. Ті, у кого це прописано, ті і повинні цим займатися.
– А у кого це прописано?
– Це прописано у силах ППО. Зенітні дрони просто почали розповсюджувати Сили безпілотних систем для того, щоб взагалі «обкатати» технологію збиття «Шахедів», бо розуміли потребу.
Проблема в тому, що не було за ці півтора-два роки системної задачі згори
Коли Сили безпілотних систем розвивали систему проти «Шахедів» і аналізували різні засоби, тактики, ППО, їм навіть складно було оформити задачу – збивати розвідувальні крила над аеродромами. Тобто так вийшло, що просто СБС еволюційно пішли далі в цьому.
Проблема в тому, що не було за ці півтора-два роки системної задачі згори – побудувати всеукраїнську систему захисту, яка могла би ефективно протидіяти дроновим навалам.
Хоча всі експерти розуміли, що Єлабуга наростить можливості і ми отримаємо все те, що є зараз.
Повидавали якісь пікапи, поставили на них «Браунінги» (американський кулемет Browning M2 – ред.) – штатки заповнюються, паливо і БК списується, люди зарплату отримують (йдеться про мобільні вогневі групи – ред.). Всіх все влаштовувало.
– На вашу думку, це зовсім неефективна система?
– Навіть ті люди, які працюють в цій системі, ніхто з них мені не казав, що вона ефективна або що взагалі має сенс. У нас близько тисячі екіпажів, на які не припадає навіть один відсоток фактично зафіксованих уражень дронів. Це здебільшого все ж таки заслуга ПЗРК, зенітних систем типу «Гепардів» з РЛСками.
Будь-який кулеметник для того, щоб збити цей дрон, повинен опинитися у доволі унікальних умовах. Він має бути на точці, де цей дрон пролетить.
За азимутом вираховують, куди він летить, і туди виїжджають. Але це не означає, що він там буде летіти. Наприклад, він може пройти на 2 кілометри лівіше чи правіше, і все, ти його не побачиш.
Ти виїхав, постояв з кулеметом, поїхав назад. І так роблять сотні екіпажів щодня. Вони виїжджають, дивляться в небо і потім повертаються назад.
Навіть ті люди, які працюють в цій системі, ніхто з них мені не казав, що вона ефективна
Навіть якщо десь бачиш в кілометрі-двох цей «Шахед», то по-перше, в нього ще потрібно влучити, а по-друге, потрібно влучити, куди треба. Тому що якщо він отримає пошкодження крил, то полетить собі далі. Ти повинен або в електроніку влучити, або в двигун, або ще в якесь критично важливе місце. А це дуже складно суто технічно.
Ба більше, в умовах коли вони («Шахеди» – ред.) почали підніматися на 2-3 кілометри, минаючи зони з мобільними групами на висоті, куди вони не дострілюють, то на цьому все і закінчилось.
Чесно вам скажу, що це ще не остання модифікація, якщо говорити про технології, які Росія може встановити на «Шахеди». Вона має цілком непоганий пакет модернізацій на найближче майбутнє.
Що ми з ним будемо робити? Ну, подивимось.
– Про зенітні дрони проти «Шахедів» говоримо не лише ми, але й в Росії про них, вочевидь, вже теж знають. Чи є у них якісь напрацювання? І чи не варто Україні вже готуватися до цього заздалегідь?
– Розумієте, тут працює бухгалтерія технології, як то кажуть. Росія почала виробляти зенітні дрони ще раніше, ніж ми. Коли вони побачили, що ми «ФПВішками» все збиваємо, то розмістили замовлення на суто зенітні дрони. Це по-перше.
По-друге, тут же яка задача? Є «Шахед», який коштує 50-60 тисяч доларів, і є засіб, який його збиває. Наприклад, ракета. Вона коштує мільйон-півтора доларів.
Ракета піднімається з F-16. Тобі треба ще його обслуговувати. Тобто одне збиття виходить дуже дорого.
Зенітний дрон недорогий і коштує 5-10 тисяч доларів, тобто в рази дешевше за «Шахед». Нам треба було масштабувати саме дешеві ефективні засоби, як лазерна зброя і зенітні дрони.
– У питанні масштабування таких дешевих засобів Україна може розраховувати лише на вітчизняне виробництво, чи без західних партнерів тут не обійтись?
– Думаю, тут не обійдеться без грошей західних партнерів. З мого досвіду, українські виробники зараз найбільш адаптовані до модернізацій, ідей і їхнього впровадження. Вони мають найкращий фідбек з поля боя.
А західні виробники – це дуже дорого, і в них немає такого фідбеку. Вони живуть у режимі мирного часу: о 9-й – на роботу, о 18-й – з роботи. Якщо щось не виконав – маєш доплатити понад зарплату, але ніхто понаднормово працювати не буде.
Це я зіткнувся так з німецькими та польськими виробниками. Все набагато дорожче, хоча початкові технології в них були кращі. Дорожче, довше і складніше спілкуватися.
Треба визнати, у нас виробники швидше адаптовуються під реальні потреби.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org , у фейсбук , телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505.
Форум