Десятки російських десантників із 83–ї гвардійської бригади стріляли одне в одного, щоб отримувати виплати за поранення в три мільйони рублів за кожен випадок. Вони цілилися так, щоб не зачепити життєво важливі органи. А російські федеральні телеканали публікували сюжети про подвиги офіцерів. «Первый канал» називав їх «унікальною групою снайперів». Підконтрольна Кремлю газета «Коммерсантъ» з посиланням на Слідчий комітет стверджує, що в махінаціях із самострілами брали участь 35 осіб.
Однак журналісти «Настоящего Времени» (телевізійна та онлайн мережа, створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії)з’ясували, що таких випадків набагато більше, і не завжди самостріли скоюють заради грошової вигоди.
Коли військовослужбовці стріляють у самих себе, наприклад, у руку чи в ногу – це називають «самостріл».
Журналісту «Настоящего Времени» вдалося поговорити з одним із таких російських військових. Його відправили на війну з Україною проти його волі.
З огляду на питання його безпеки редакція не називає його ім’я і не показує обличчя.
«Самостріли» в російській армії
«Підготував джгути. Одразу наніс два – вище і нижче поранення. Я ж не знаю, що буде. Й інший хлопець, теж солдат, наніс. Третій – стріляв. Він стріляє в нас двох, а четвертий стріляє в третього. Домовлялися стріляти в гомілку, в стегно і руку – в ділянці трицепса. Хлинула кров. Гаряча. Ну, весь черевик у крові. Відчуваєш, як її багато виходить, дуже багато», – розповів він.
Домовлялися стріляти в гомілку, в стегно і руку
Завдання одне одному каліцтв дало змогу не брати участі в бойових діях. «Я не хотів там бути. Ми там опинилися обманним шляхом», – розповідає солдат.
Головне, за словами цього колишнього військовослужбовця, необхідно стріляти так, щоб військові медики не викрили. Інакше – штрафний батальйон або трибунал.
«Здійснюється постріл з безпечної відстані, але недостатньо близької, щоб комісія не могла надалі встановити, що це був самостріл. Тому що технічно це влаштовано так, що, крім кулі, з каналу ствола виходить потік порохових газів. І якщо самостріл скоєний із занадто близької відстані, то крім поранення – кульового вхідного отвору, ти отримуєш ще опік тканин», – розповідає OSINT-аналітик проєкту «Прощай Оружие» Олексій Альшанський.
За тим, чи є опік тканин чи ні, у разі підозр, експерти визначають, чи сам себе підстрелив військовий.
Скільки таких невикритих «самострільщиків» у російській армії змогли уникнути участі в бойових діях – підрахувати неможливо.
«Я зробив все правильно»
«Я часто думаю про всі події, але в підсумку приходжу до думки, що в тій ситуації, в якій я опинився, я зробив усе правильно. Я не про сам самостріл навіть, а весь період конфлікту», – розповідає колишній солдат.
Випадок цього військовослужбовця армії Росії – так званий «класичний самостріл», коли після поранення відбувається вивезення з фронту, госпіталь, а потім – втеча з російської армії, що і є головною метою. А ось «некласичні самостріли» виникли відразу, як влада стала скликати в російську армію на комерційній основі. Причому постійно підвищуючи розцінки як за участь у бойових діях, так і на виплати за отримані поранення. Тобто головна мета «некласичних самострілів» – отримання грошей.
Ще в лютому нинішнього року про військового з позивним «Палач» з гордістю розповідали в новинах на російському «Первом канале».
«Старший снайперської групи одного з підрозділів Повітряно–десантних військ. Щойно повернувся з Авдіївки, де був поранений всьоме. Осколок влетів під бронежилет, ледь не діставши до серця», – розповідали в сюжеті.
А «Палач», як виявилося, ці поранення отримав самострілом, у результаті змови, заради виплат, нагород і пошани.
Історія «Палача»
У Головному військовому слідчому управлінні Росії заявили, що крім «Палача» – підполковника Костянтина Фролова, в самострілах брали участь ще 35 військовослужбовців.
Усі вони, як з'ясували військові слідчі, стріляли одне в одного – кому в ноги, кому в руки. І так, щоб і сильно не постраждати, і побільше грошей на виплатах заробити.
У підсумку за поранення і травми їм було виплачено понад 200 мільйонів рублів (понад 2,5 млн доларів).
Усі ці найманці це покидьки суспільства, які не знаходять себе в мирному житті і намагаються заробити вбивствамиГуляєв
«Так звані визволителі, мотивація їхня очевидна. Це – гроші, це – бізнес. Люди йдуть заробляти собі на машину, люди йдуть заробляти на квартири. У когось виходить. Для Путіна і його оточення – це великий бізнес, вони віджимають фабрики, заводи, шахти, території, міста. А всі ці найманці, всі ці добровольці це покидьки суспільства, які, власне, не знаходять себе в мирному житті і намагаються заробити вбивствами, діють за тією ж схемою», – говорить ветеран війни в Афганістані Сергій Гуляєв.
Крім багатомільйонних грошових виплат за поранення і травми, нібито отримані в бойовій обстановці на війні, снайперу «Палачу» і його офіцерам від імені Кремля урочисто вручали медалі «За відвагу» та ордени «Мужності».
За подвиги, як ішлося в офіційних нагородних документах.
Підполковник Фролов, наприклад, носив відзнаки за два легких і п'ять важких поранень. Слідчі вважають, що чотири ордени «Мужності» і дві медалі «За відвагу» йому були вручені незаконно.
«Абсолютна більшість так званих подвигів героїв СВО – це дуті історії. Це потрібно розуміти в контексті всіх самострілів. І, звичайно ж, якщо людям дають медальки ні за що, то і компенсації можуть давати ні за що», – зазначає OSINT–аналітик проєкту «Прощай Оружие» Олексій Альшанський.
Я радий, що я живий і при здоровому глузді
А колишній російський військовослужбовець, який не побажав брати участь у війні Росії з Україною, перебуваючи в бігах, підбиває свій підсумок самострілу:
«У багатьох чоловіків є якісь амбіції. Бажання успіху в житті домогтися. І це, природне, нормальне бажання. Я зараз у скрутному становищі. І можна було б сказати, що я невдаха. Нахрін нікому не потрібен. Але я ціную своє багатство – життя, здоров'я і розум. Цього можна було дуже легко позбутися. А я не позбувся. Тому, начхати на успішний успіх. Я радий, що я живий і при здоровому глузді»
У фіналі інтерв'ю він зізнався, що зараз, ховаючись, працює без вихідних на добу по 14 годин. За їжу. І це краще, на його думку, «ніж чекати смерті в окопі».
