Україна та Молдова – країни-сусідки, які прагнуть вступу в ЄС, а їхній суверенітет перебуває під загрозую через дії Росії: проти України – це повномасштабна війна, а проти Молдови – намагання взяти країну під свій контроль через вплив на вибори.
То чи піде ЄС на те, щоб роз'єднати процес руху до ЄС країн, які разом подавали заявки на вступ?
Ідея про розʼєднання України та Молдови на шляху до членства в ЄС ширилася кабінетами Брюсселя впродовж літа.
Країни йдуть у парі відтоді, як подали заявки на вступ до ЄС після повномасштабного вторгнення Росії в Україну на початку 2022 року та доволі швидко того ж року отримали статус кандидата на членство, а наприкінці 2023 року – дозвіл на початок переговорів про вступ.
Проте фактично перемовини не стартували з жодною з них, і причина в тому, що Угорщина блокує процес з Україною, посилаючись на дискримінацію угорської меншини.
Цього року в Угорщині відбувся консультативний референдум, у якому взяли участь менше третини виборців. 95% учасників висловилися проти вступу України до ЄС.
Більшість держав-членів ЄС сприйняли це голосування, як політичні маніпуляції Будапешта, але мало хто вважає, що країна готова зняти своє вето найближчим часом.
Дискусії про розʼєднання
Дехто вважає це несправедливим щодо Молдови, адже серед 27 членів ЄС немає жодної країни, яка була б проти початку переговорів із Кишиневом.
Комісар з питань розширення ЄС Марта Кос цієї весни в інтерв’ю Радіо Свобода натякнула на можливість офіційного роз’єднання, і влітку ідея ніби отримала новий поштовх після того, як президент Володимир Зеленський у липні несподівано обмежив незалежність двох ключових антикорупційних органів.
Такі політичні «роз’єднання» вже мали місце – нещодавно Албанії дозволили рухатися вперед із переговорами, тоді як Болгарія й далі блокує той самий процес для Північної Македонії.
Але на зустрічі міністрів у справах ЄС, яка відбулася у Данії 1–2 вересня, ідея відокремити Молдову від України була відкинута – принаймні на цей момент.
Причини відмови від роз’єднання
Їх три:
- небажання поступатися тому, що багато держав вважають угорським шантажем;
- відчуття, що це буде стратегічно невигідно для ЄС і України;
- і розуміння, що для Молдови ефект буде обмежений.
Перше питання – зростаюче роздратування тим, що офіційний Будапешт в особі Віктора Орбана намагається надмірно впливати на політику ЄС щодо України.
І слід визнати, що Угорщина досягла успіху.
Фінансування зброї для України через Європейський фонд миру (EPF) блокується вже два роки. Цього тижня дипломати ЄС, імовірно, погодяться на те, що Будапешт – разом із Братиславою – доб'ється вилучення окремих олігархів із санкційного списку ЄС щодо Росії, щоб зберегти одностайність для продовження санкцій ще на пів року.
Логіка така: замість того, щоб знову дати Угорщині перемогу, варто зачекати до парламентських виборів у квітні 2026 року, де опозиція, за опитуваннями, має реальний шанс на перемогу.
Це не означатиме автоматичної зміни угорської політики щодо України, але, як кажуть у ЄС, кілька місяців очікування не матимуть великого значення на тлі процесу, який може тривати роками чи навіть десятиліттями.
Надія на США
Київ, тим часом, намагається долучити США до тиску на Угорщину у питанні членства України в ЄС, яке є частиною гарантій безпеки, що готуються коаліцією країн для України для забезпечення сталого миру після завершення бойових дій.
Під час візиту у Вашингтон 18 серпня український президент Володимир Зелеснький вчергове звернувся до президента США Дональда Трампа із проханням повпливати на Орбана. Аргументів додали й європейські політики, які разом із Зеленським відвідували Овальний офіс.
Західні ЗМІ потім повідомляли з посиланням на джерела, що Трамп начебто таки телефонував Орбану, а наприкінці серпня газета Politico сповістила: президент США переконав Орбана не блокувати вступ України до ЄС.
Проте на зустрічах опісля Угорщина продовжила блокувати рішення.
«Ми працюємо з усіма і по всіх питаннях, які потребують обговорення: чи це національні меншини, чи інші якісь питання», – повідомив у коментарі Радіо Свобода посол України в ЄС Всеволод Ченцов.
«Є така, скажімо, «традиція», що держави-члени намагаються витискати з держав кандидатів вирішення двосторонніх питань. Ми вимушені вести ці діалоги щодня. Але ми наголошуємо на тому, що також цим правом не можна зловживати», – пояснив посол позицію України.
План в обхід Угорщини
Багато найвідданіших прихильників України, зокрема країни Балтії та Чехія, одразу розпочали дипломатичну контратаку проти ідеї роз’єднання, щойно з’явилися чутки, що її розглядають.
Литва підготувала дискусійний документ (Радіо Свобода з ним ознамовилося), де пропонувала, щоб ЄС-26, тобто всі без Угорщини, вели неформальні переговори з Україною та Молдовою, а більшість із 33 переговорних розділів відкрили «за прискореною процедурою, щойно відновиться підтримка ЄС-27».
Вирішальним стало те, що Франція й Німеччина, два важковаговики ЄС, також виступили проти роз’єднання – особливо з огляду на те, що США дали сигнал: членство України в НАТО навряд чи буде можливим у майбутніх мирних переговорах із Росією.
У такому контексті членство в ЄС розглядається як головна політична й безпекова гарантія, яку європейські країни можуть надати Україні.
Молдова проти роз’єднання
Також з’явилися сигнали з Молдови, що навіть Кишинів поки не зацікавлений у роз’єднанні.
Чимало європейських чиновників хотіли підсилити позиції проєвропейського уряду країни напередодні парламентських виборів 28 вересня, відкривши переговори за кілька днів чи тижнів до голосування.
Але інші – як у столицях ЄС, так і в самому Кишиневі – вказували, що ефект буде обмежений з двох причин.
- По-перше, мало хто поза брюссельськими коридорами розуміє технічні аспекти чи значення початку переговорів про вступ. Як зазначив один дипломат ЄС: «Люди хочуть знати, коли їхня країна приєднається і що це для них означає, а не коли якісь невідомі дипломати зберуться».
- По-друге, існує усвідомлення серед усіх країн-кандидатів, і особливо в Молдові, що саме Україна та її боротьба проти російського вторгнення знову поставили питання розширення ЄС на порядок денний.
Фактично Кишинів «поїхав у потязі» України, подаючи заявку на членство 2022 року.
Поки що їхні шляхи залишаться спільними, але не виключено, що дискусія про роз’єднання знову спалахне пізніше цього року.
Форум