Убивства, умисне каліцтво, викрадення людей, катування, створення і фінансування злочинних груп, перевищення повноважень, порушення права людей на свободу мирних зібрань та інших конституційних прав, фальсифікація доказів, надання завідомо невірних свідчень, неправомірні судові рішення – це далеко неповний перелік злочинів, «вчинених у зв’язку з масовими протестами у 2013–2014 роках», розслідування яких отримало умовну назву «справи Майдану». Радіо Свобода склало зворотну хронологію головних етапів розслідування цих злочинів.
21 листопада 2013 року, після відмови Віктора Януковича на саміті у Вільнюсі підписувати Угоду про асоціацію з ЄС, розпочався Євромайдан, або Майдан, як називають в Україні масові виступи людей. Спочатку це були мирні акції, які проходили у центрі Києва та інших містах. Однак після силового розгону вночі 30 листопада акції на майдані Незалежності у Києві, коли бійці спецпідрозділу «Беркут» невмотивовано жорстоко побили людей – протести набули масового характеру, а згодом і радикальних форм. Протистояння між Майданом і силовиками тривало аж до лютого 2014 року. Завершилося все, коли тодішній президент Янукович утік до Росії, а неозброєних учасників акції протесту розстріляли на вулиці Інститутській снайпери у чорній формі.
За даними Генеральної прокуратури України (яку на початку 2020-го перейменували в Офіс генпрокурора), всього під час акцій протесту 2013–2014 років постраждали 2,5 тисячі людей, 104 загинули – більшість із них у лютому 2014 року. Загиблих учасників Майдану назвали Небесною сотнею, а самі акції протесту – Революцією гідності. За даними Міністерства внутрішніх справ, від 18 лютого до 2 березня 2014 року під час виконання службових обов’язків у центрі Києва загинули також 17 силовиків.
На цей момент розслідування справ Майдану незавершене.
Зворотна хронологія