«Нас всіх п’ятьох поклали колом один до одного головою, ‒ розповідає найстарший полонений Богдан Гаркуша. ‒ Російський командир сказав, що зараз вип’є, а нам тим часом варто подумати, кому першому будуть різати пальці».
Невдовзі почався допит: «Хто з вас коригувальник, чи є зброя, де українські позиції?». Не отримавши потрібної відповіді, окупант взяв двох хлопців, серед яких був молодший брат Богдана і відвів у сторону: «Я почув декілька пострілів. Подумав, що брата та друга вбили. Потім нам сказали, що ми наступні на розстріл, якщо не зізнаємося».
Хлопців продовжували допитувати та бити, розповідають вони, хоча ті щиро зізнавалися, що нічого не знають. Припинивши побої, всіх п’ятьох полонених кинули до канави край дороги, де й утримували просто неба в лахмітті наступних пів місяця. Брат Богдана Гаркуші та інший полонений залишилися живими. Російські солдати зімітували їхній розстріл, кажуть чоловіки.
«Давайте їх повісимо, закопаємо!»
Коли молодих чоловіків затримували, то більшості не дали можливості одягнути куртки: «Коли йшов дощ, то все лахміття, яке нам кинули, намокало. Лежиш, трусишся, чекаєш ранку, щоб хоч сонце вийшло. А інколи були морози вночі ‒ сягали 10 градусів. Тоді зранку ніг взагалі не відчуваєш. Встаєш і хитаєшся, як п’яний», ‒ розповідає Богдан Гаркуша.
«Укропи! П***и! Чому ви їх не вбили?! Давайте їх повісимо, закопаємо!» ‒ згадують колишні полонені вигуки російських солдатів, які проїжджали повз них. Але одного разу група військових зупинилися: «Нас почали бити руками і ногами по всьому тілу. Ми попадали, поскручувалися. Потім російський військовий запитав мого брата Руслана, чого той небритий, і почав зрізати ножем його бороду». Так окупанти зігнали злість, каже він, через обстріл їхніх позицій.
«Або відпустим, або вб’ємо», – так нам казали наші наглядачі. Краще б смерть, мабуть, ніж такий полон», ‒ говорить Гаркуша.
Весь цей час інший полонений Богдан Гриценко, якому прострелили ногу, продовжував, як і всі інші його друзі, лежати у холоді та бруді. Російський солдат, каже, перемотав йому рану звичайною ганчіркою: «Кожен день казали, що прийде медик, прийде. І тільки на дев’ятий день він таки прийшов. Обробив маззю і перев’язав бинтом. Все! Більше нічого не робив. Він сказав: якщо за дев’ять днів у мене нога не згнила – то все добре».
Бунт
Поки п’ятеро хлопців були у полоні, їхні рідні нічого не знали про них: «Нам казали, що їх забрало ФСБ, що вони у Чорнобилі. У росіян щоразу була нова версія, що хлопців немає у селі, ‒ розповідає Ольга Зосименко, бабуся одного із колишніх полонених. ‒ Я не їла, не пила, не спала. Думала, що їх вже вбили».
«Я коли побачила хлопців, то кричала на всю Термахівку! Спочатку я не повірила, що це їх ведуть: на очах чорні пов’язки, руки перев’язані, всі брудні, голови опущені, підтюпцем ідуть… Я почала кричати, плакати: «Денисе, Денисе! Дайте мені його пощупати!»
Після наполягань Ольги Зосименко цивільним полоненим дозволили підійти до своїх матерів на декілька хвилин. Пізніше окупанти взяли від рідних верхній одяг та трохи їжі для бранців, але продовжували утримувати в канаві.
«Я думаю, вони розуміли, що ми невинні, а так би нас просто вбили. Вони тримали нас для виду, що начебто ефективно боряться із ворогами», ‒ ділиться своїми думками Богдан Гаркуша.
«Кину до вас труп, щоб вам спалося добре!»
Неподалік від місця, де утримували полонених, лежало тіло вбитого невідомого чоловіка: «Ми тут одного діда вбили, зламали йому пальці, а він навіть й не скривився. Точно був під наркотиками», ‒ переказує слова російського військового Богдан Гаркуша. Хлопець каже, що окупанти справді вірили, що українська влада видавала місцевому населенню наркотичні засоби: «Питали нас, де «наші» наркотики, де «наші» американці».
Тіло цивільного чоловіка близько тижня лежало у кущах непохованим: «Зараз я до вас принесу цього «200-го» і покладу між вами, щоб вам спалося добре, щоб він між вами смердів», ‒ згадує «дотепні жарти» окупантів Богдан Гриценко.
«Копайте могилу!»
Одного дня хлопців підняли, дали лопати та сказали копати могилу: «Я запитав: «Нас будете закопувати чи для кого потрібно копати яму?», ‒ згадує з гіркою іронією своє запитання ще один колишній полонений Денис Зосименко.
Як виявилося, хлопців змусили закопувати тіло вбитого: «Перші двоє наших хлопців копали, а нам сказали взяти ганчірки та перенести вбитого до вже викопаної ями. Мені навіть не розв’язали руки. Так і закопував».
Вже тоді Денис побачив, що у чоловіка були вогнепальні поранення: «Знущалися над ним».
Наприкінці березня після відступу російських військових із Термахівки п’ятеро полонених хлопців лишилися без нагляду і невдовзі змогли втекти. Так закінчився їхній півмісячний полон.
«Ви довго ще будете розкопувати, кого ми тут закопали»
Тіло чоловіка залишалося лежати в землі неопізнаним близько двох місяців, поки 12 травня місцева поліція не провела ексгумацію.
Поліцейський говорить, що вогнепальні поранення, найімовірніше, й призвели до смерті: «Міг наступити травматичний шок, адже ушкодження значні».
Богдан Гаркуша дивиться на могилу, яку він викопував для Віктора Сидоренка, і згадує слова російського солдата: «Ви довго ще будете розкопувати, кого ми тут закопали».
Попри численні підтверджені факти про катування та вбивства цивільних українських громадян російськими військовими, офіційний Кремль продовжує стверджувати, що не має на меті завдавати шкоди цивільному населенню. Отримати коментар російської сторони щодо озвучених у сюжеті подій поки можливості немає.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
