Згідно з інформацією Генштабу Збройних сил України, за 27 днів агресії Росії проти України загинуло понад 15 тисяч російських солдатів – що більше, аніж за майже десять років війни СРСР в Афганістані. Також в Україні загинули вже принаймні п’ятеро російських генералів і багато полковників. Перед вторгненням Москву попереджали, що війна в Україні може стати «другим Афганістаном і Чечнею», а насправді російські втрати вже перевершили втрати в Афганістані та сумарні втрати під час двох чеченських воєн. Чому фактор величезних втрат підштовхував керівництво СРСР вивести війська з Афганістану? І чому на свої колосальні втрати, як виглядає, не звертає увагу нинішній Кремль?

За час радянської інтервенції в Афганістані (1979-1989), за офіційними даними, загинуло 14 453 військовослужбовця.

За неповний місяць російського вторгнення в Україну, згідно з даними Генштабу ЗСУ, вже загинуло десь біля 15 300 російських військових.

Значні втрати в Афганістані не давали спокою ні Леоніду Брежнєву, який вводив туди війська, ні Михайлу Горбачову, який виводив війська. Афганська війна виснажила СРСР в економічному плані і фактор великих втрат був одним з ключових в ухваленні рішення про виведення військ. А сама невдала війна в Афганістані прискорила розпад СРСР.

«Ну, люди – це для них ніхто», – пояснює нинішнє ставлення до втрат з боку Кремля колишній ветеран війни в Афганістані, експрем’єр Криму Сергій Куніцин.

В інтерв’ю Радіо Свобода Куніцин, який брав участь в афганській кампанії на початку 1980-х, додає: «Річ у тім, що війна в Афганістані вимотала Радянський Союз. А війна в Україні вимотає Росію».

«В Україні зараз для Путіна випалена земля. Тому йдеться про фантастичні втрати, яких Росія ніколи не зазнавала – чи в форматі СРСР, чи нинішньої Росії», – каже відомий політик і культурний діяч Микола Томенко, який брав участь в афганській війні в середині 1980-х.

«Думаю, що попри весь маразм старців комуністичного політбюро, виглядає, що вони були більш адекватними з точки зору витрат фінансових і людських, аніж Путін і його найближче оточення, – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Томенко. – Стільки людей загинуло – і Путіна абсолютно це не цікавить».

Про те, що вторгнення в Україну може стати для «другим Афганістаном і Чечнею», Кремль попереджали західні політики.

«Україна – горда країна з довгою історією… Якщо доведеться, українці будуть воювати і захищати свою країну. Вторгнення призведе лише до трясовини, як ми знаємо з радянсько-афганської війни чи конфлікту в Чечні, – прогнозувала в кінці січня глава британської дипломатії Ліз Трасс. – Кремль не засвоїв уроків історії…».

Афганістан vs Україна

Як ми вже зазначали, за менш аніж місяць війни в Україні, російські втрати в живій силі вже перевищили втрати СРСР в Афганістані за майже десятиліття війни там.

Так само значними є втрати і в озброєннях і техніці.

Так, в Афганістані СРСР втратив 147 танків – в Україні вже понад 500. В Афганістані за десятиліття – 118 літаків, а нині в Україні – вже біля сотні і понад 120 вертольотів.

Переломним моментом в Афганістані вважали набуття афганськими моджахедами американських переносних зенітко-ракетних комплексів класу «земля-повітря» «Стінгер».

«Коли «Стінгери» з’явились в Афганістані, то наші льотчики почали боятися літати. Кілька сотень вертольотів було збито в Афганістані, а в Україні за кілька тижнів вже понад 100 російських вертольотів було знищено українською армією, – каже Сергій Куніцин. – Плюс за останній час українська армія сильно змінилася – це тепер одна з найсильніших армій не лише в Європі, а й у світі. Дякуючи нашим партнерам, вона зараз гарно озброєна. Спасибі туркам за «Байрактари», англійцям – за N-LAW, американцям за «Джавеліни». Це те озброєння, яке дало такі результати, на які не чекали».

Сергій Куніцин вважає правильною стратегію, яку обрали ЗСУ.

«Якщо в Росії 15 тисяч вбитими, то рахуйте, що втричі більше поранених, а скільки вони техніки втратили! Дуже ґрамотно воюють ЗСУ. Я знімаю капелюха! Запускають великі колони, потім відсікають колони з боєприпасами, пальним, боєзарядами і все це знищується разом з особовим складом, а «Байрактари» і «Джавеліни» спалюють військову техніку. Це те, до чого Росія не була готова», – каже він в інтерв’ю.

«Такий рівень (російських втрат) впливає на мораль та згуртованість підрозділів, особливо коли ці солдати не знають, чому вони воюють», – сказала в інтерв’ю газеті The New York Times Евелін Фаркас, яка була на чільній посаді в Пентагоні в часи президенства Обами і займалась Україною та Росією.

Як кажуть співрозмовники Радіо Свобода, хоч в Афганістані і були значні жертви серед цивільного населення, але є й відмінності.

«В Афганістані мова йшла радше про локальну війну в горах і попри велику кількість цинічних випадків, коли потерпало мирне населення, все ж обстріли мирного населення були радше форс-мажором, а не чимось системним, – пояснює Микола Томенко. – А нині маємо все з рівністю до навпаки – деморалізована армія Путіна намагається бити по інфраструктурних об’єктах, по житлових масивах і фактично знищується все підряд».

Чечня vs Україна

Згідно з офіційними російськими даними, за час Першої чеченської війни (1994-1996) втрати Росії становили 3 826 і ще 1 906 вважалися зниклими безвісти.

Під час Другої Чеченської війни (1999-2000) втрати Росії становили 6 200-6 400 вояків плюс загинуло біля тисячі чеченських поліцейських, які підтримували Москву.

Треба сказати, що за час нинішнього вторгнення Росії в Україну, офіційно Міноборони Росії визнало свої втрати в Україні у 498 солдатів. Цю цифру було названо 2 березня – тобто це дані за перший тиждень теперішньої війни Росії проти України.

На підставі відкритих джерела Російська служба Бі-Бі-Сі встановила цього тижня імена 557 російських військових, які загинули зараз в Україні.

Раніше цього місяця керівник ЦРУ Вільям Бернс назвав кількість загиблих російських вояків між двома та чотирма тисячами, а газета The New York Times в статті за 16 березня написала про «понад сім тисяч».

Російська прокремлівська газета «Комсомольская правда» нопублікувала дані про загибель майже 10 тисяч російських солдатів під час бойових дій в Україні, а потім швидко видалила цю інформацію.

У матеріалі від 20 березня з посиланням на Міноборони Росії повідомлялося, що з початку повномасштабної війни 24 лютого загинув 9 861 російський солдат. Ці дані в рази більші за ті, які офіційно визнавало це відомство, хоча й менші за цифри, які озвучує українське командування.

Видання швидко видалило текст, проте 21 березня у мережі поширилася збережена в інтернет-кеші копія сторінки.

Генерали і полковники

За даними ЗМІ, в Україні вже загинуло принаймні п’ятеро російських генералів (включно з одним кадирівцем), а також принаймні семеро полковників і дев’ятеро підполковників російської армії.

Це досить значні втрати вищого командного складу – та ще й за кілька тижнів бойових дій.

«Це дуже, дуже незвично. Це перші три тижні війни і це досить високопоставлені генерали», – сказав в інтерв’ю CNN Девід Петреус, колишній командувач військ США в Іраку та Афганістані.

За словами американського генерала у відставці Петреуса, причина тут в тому, що українська армія вдало подавляє комунікацію російських підрозділів, безпечні канали зв’язку не працюють, використовуються відкриті канали – часто мобільні телефони. Потім українці вдало блокують мобільний зв’язок, 3G інтернет, російські військові тоді забирають мобільні телефони в місцевого населення…

«Колона зупиняється. Нетерпеливий генерал сидить в кінці колони в броньованій машині. Він іде вперед колони дізнатися, що відбувається бо немає просування… Ініціативи на нижчих рівнях немає. Вони чекають на накази, що робити далі. (Генерал) тоді йде вперед, а українці мають дуже-дуже гарних снайперів і вони вибирають (російських генералів за мішені)», – пояснює Петреус.

Згідно з повідомленнями ЗМІ, в Україні поблизу Маріуполя не стало російського генерал-майора Олега Мітяєва, який був командиром 150-ї мотострілецької дивізії російської армії. 11 березня у боях загинув генерал-майор 29-ї загальновійськової армії Андрій Колесников.

Начальник штабу 41-ї загальновійськової армії Росії генерал-майор Віталій Герасимов був убитий 7 березня біля Харкова, а кількома днями раніше (3 березня) від пострілу снайпера загинув генерал-майор Андрій Суховецький з того ж підрозділу що й Герасимов.

Під Гостомелем біля Києва в кінці лютого було розгромлено підрозділ так званих «кадирівців» – елітного чеченського спецназу Росгвардії на чолі з генералом Магомадом Тушаєвим.

«Це заручники пропаганди, в яку повірила абсолютна більшість населення Росії. Тут і ота парадна форма, і сподівання на медалі «За освобождениє Киева и Львова» від «нацистов-бандеровцов» – це спонукало «корисних ідіотів» – російських генералів – повірити в те, що все піде як по маслу і вони будуть парад проводити в Києві», – каже в інтерв’ю Микола Томенко.

«І, думаю, це змусило їх бути не надто обережними і вони були переконані, що стануть героями Росії і визначними воєначальниками. І вони полізли у відкритий бій на передові позиції. І цей «корисний ідіотизм імені Путіна» призвів до смертей. І достатня кількість і генералів, і полковників, знехтувала безпекою, сподіваючись, що за кілька днів вони будуть іти парадом по Хрещатику», – додає Томенко.

«Вони ж думали, що їх як в 2014 році будуть зустрічати з хлібом-сіллю та квітами! Цього не сталося. План повністю провалився, – каже в інтерв’ю Сергій Куніцин. – Моральний дух у них на дуже низькому рівні А ми воюємо за свою Батьківщину. Плюс українці об’єднані… І таку націю перемогти неможливо. Неможливо!»