Сибір.Реалії
У Росії ув’язнені та їхні родичі повідомили редакцію Сибір.Реалії(проєкт Радіо Свобода) про масові побиття. Йдеться про чоловічі колонії щонайменше трьох російських регіонів у Поволжі, Центральному окрузі та Сибіру. Таким чином, зазначають вони, вербувальники Міністерства оборони намагаються змусити засуджених підписати військові контракти й вирушити на війну проти України.
За період від осені 2024 року до сьогодні колонії, про які йдеться (їхні номери є в редакції, але ми не публікуємо їх, щоб не наражати на небезпеку ув’язнених, які передали цю інформацію), спорожніли наполовину, повідомляють співрозмовники Сибір.Реалії. Навіть етапи, які поповнюють ВК (виправні колонії), почали прибувати чисельністю в 10 разів менше – підозрюваних та обвинувачених вербують і вивозять на війну прямо з ізоляторів, пояснюють наші співрозмовники.
«Геть озвіріли»
– Мусо** геть озвіріли. Вибивають у зеків телефони всіма можливими способами. Повідомляють, що за останній місяць побиття стали обов’язковим заходом як збір на перевірку. На фронт тягнуть вже всіх без розбору, – передає одна з колишніх ув’язнених слова знайомого, який відбуває термін в одній із колоній Приволзького федерального округу. – Зеки здають один одного. Помри ти сьогодні, а я завтра.
Мати одного із в’язнів ВК Кемеровської області розповідає, що син сидів за 105-ю статтею понад п’ять років. Останні три роки «відбивався» від контракту «як міг». У травні «руки викрутили навіть йому».
– Він потрапив у СІЗО Кемерово за наркотики, сидів там дуже довго, бо почав співпрацювати з адміністрацією, став «пресувальником» («пресувальниками» називають ув’язнених, які за вказівкою адміністрації катують інших в’язнів – ред.). Потім тортури в колонії та СІЗО «спливли», почали показово судити – сіли, як водиться, виконавці, – каже Наталія. – Я сина не виправдовую, просто хочу показати, що він не останній чоловік у колонії був. Сидіти йому залишалося не більше двох років. Він говорив, що «не дурень», щоб йти на смерть.
Навіть після того, як «вагнерівці» повернулися за пів року (не всі, звичайно) в орденах і з мільйонами. Тоді багато жадібних до грошей хлопців «смикнулися» – думали, що, якщо пощастить, повернуться ось так, через пів року. І застрягли там, більшість – назавжди. Син і тоді не повівся [коли вербували в ПВК «Вагнер»], і тим більше – потім. І ось таку людину все одно продавили. Можете уявити, як його колошматили і катували, чим погрожували, що він таки підписав цей ** чий контракт?
За словами Наталії, починаючи з березня, син зателефонував лише один раз – останніми місяцями колонії телефон у нього відібрали, новий з’явився, коли його вже привезли на фронт.
– Сказав, що життя йому б там не було – так і помер би: хоч у колонії, хоч тут. Ну, залякали, – каже Наталія. – Він же не дебіл, але цей тваринний страх – мабуть, піддався йому.
Більше її син на зв’язок не виходив. За словами Наталії, на момент дзвінка він навіть не знав точного розташування частини, в яку його оформили.
Інша співрозмовниця Сибір.Реалії, чий знайомий сидить у колонії загального режиму в Приволжі, каже, що, за його словами, «за всі роки відсидки нічого гіршого не було».
– Мабуть, дуже потрібне м’ясо на фронт. Почалося все з торішньої осені. Це звичайна колонія зі звичним контингентом – статті 228 (наркотики) та 159 (шахрайство). Сиділи до цього так фривольно, це навіть здивувало мене – могли ніде не працювати, кожен другий мав телефон. У жіночій колонії, знаю, навіть на смертному одрі тебе притягнуть до швейного цеху або де там відпрацювання було. Я кілька разів перепитувала – ні, роками на нарах лежали: ситно, солодко спали.
Не дивно, що за вербування у 2022-23 роках охочих було – одна-дві людини, – каже Світлана (ім'я на її прохання змінене). – Жадібні коти скрізь є, але, погодьтеся, навіть ці відбиті сольові наркомани розуміли, що у в’язниці краще. З осені їх погнали на роботи – на промку, шити військову форму. Ну, обурювалися, але до контрактів залишилися байдужі. Уявляєте, навіть у той період іноземці у них не працювали взагалі – на кшталт потрібен дозвіл на роботу тощо. Ось такий рай можна сказати.
Тоді, за словами співрозмовниці, у в’язнів почали вилучати телефони.
Ідейних за весь час нуль: основна причина – гроші, друга – щось умови погіршилисяСвітлана
– На загін у 80 осіб у них стабільно 10 апаратів було. Кожен другий ув’язнений був регулярно на зв’язку. Наразі залишилося 2(!) телефони на всю зону з 10 загонів. Їх бережуть так, що зберігають ледь не в дупі, – розповідає співрозмовниця. – Для чоловіків у колоніях це супернезвично – це ми в жіночих за пару років встигали відвикнути від зв’язку повністю – для них там у цих телефонах буквально життя – все життя поза колонією. На цьому тлі трохи більше побігло на умовну волю. Знову ж таки, ідейних за весь час нуль: основна причина – гроші, друга – щось умови погіршилися. Але, як і раніше, найвідбитіші погоджувалися. Тоді з початку року почався буквально жах.
За словами співрозмовниці, одного дня в колонію зайшли близько сотні ОМОНівців і побили кожного в’язня.
– Відчинили ворота і в колонію залетіли сотні «космонавтів» і давай усіх без розбору місити. Трохи руку виставив – вішають спротив. Просто всю колонію палицями вздовж хребта пошматували. І прямо з переломами – майже половину відвезли на фронт. Тобто хтось підписав контракти прямо там. А частину повезли «до Москви», а дорогою – ну, ось приїдемо в «Лефортово» і вуха тобі відріжемо. Він одразу підписує контракт, – каже Світлана. – Мій знайомий реально трясеться за своє життя. Мовляв, посилку відправляй, але чи зможу її забрати – не знаю. Тому просить не розкривати якихось особистих деталей, його ім'я і навіть місто, де розташована колонія. Вони повідомляються по всьому регіону, звичайно – така ***ня відбувається у всіх колоніях області. Ну, якщо вже навіть у цій лайтовій, де кожне рукоприкладство відбувалося з якоїсь реальної причини, можете уявити, що діється в якихось режимних (суворого чи особливого режиму).
«Після побоїща мігрантів відвезли, росіян б’ють по одному»
Родичі ув’язненого з колонії загального режиму в Тульській області розповіли Сибір.Реалії, що у них відбувається приблизно те саме - масові побиття співробітниками різних відомств, які раптово приїхали до колонії.
– У п'ятницю приїхали ФСВП, ОМОН, ФСБ, зокрема УФСВП із сусіднього регіону. Осіб сто! Били всіх, куди траплялося. Забрали [на контракт] одразу 15 неросійських – половину повезли в «Лефортово», дорогою погрожували «розкрутити» на екстремізм, якщо не підпишуть контракт, – каже співрозмовник (його родич сидить у колонії за 228-ю статтею). – Росіян весь тиждень б’ють по одному – викликають до начальства, відбирають телефон. Якщо відмовляєшся від контракту – б’ють. Після цього загін за загоном закривають [через вибулих ув’язнених]. Залишилося близько 10 зараз.
За словами співрозмовника, до середини 2024 року до колонії привозили 2 етапи на місяць – по 15-20 осіб.
– Із середини минулого року везуть по 2-3 особи на місяць! Тобто, їх ще на етапі ізолятора пресують на контракт, – каже співрозмовник.
Реакція Сибір.Реалії вже писала про побиття підозрюваних та обвинувачених в ізоляторах – у такий спосіб ФСВП «допомагає» Міноборони збільшити кількість контрактників. У жовтні 2024 року президент Росії Володимир Путін підписав закон, який дозволяє укладати контракти з Міноборони на стадії судового розгляду. Раніше, згідно із законом, контракт можна було укладати до суду або після вироку.
За даними розслідування «Медіазони» та Бі-Бі-Сі, ПВК «Вагнер» та її творець Євген Пригожин (у серпні 2023 року загинув у авіакатастрофі – ред.) завербували у російських колоніях та СІЗО майже 50 тисяч ув’язнених для участі у вторгненні в Україну. У боях під Бахмутом загинули 20 тисяч найманців, більшість із них – 17 тисяч – були ув’язненими.
За 2023 рік кількість ув’язнених у російських колоніях скоротилася на рекордні 58 тисяч осіб, випливає з даних журналу ФСВП. Це скорочення пов’язане з вербуванням у ПВК «Вагнер», а пізніше до загонів Міноборони «Шторм» для участі у бойових діях в Україні.
Nретину ув’язнених як корова язиком злизалаCdsnkfyf
За словами Світлани, її знайомий «тримається з останніх сил».
– Здавалося б, масове побоїще минуло – третину ув’язнених – як корова язиком злизала. Інші можуть видихнути. Але ніколи не знаєш, що ще на них вплине. За весь час відсидки після смерті Пригожина із завербованих зеків на зв’язок вийшов лише один(!). Вони ж там майже родичами стають, тож можна припустити, що решта просто не вижила. Так ось цей єдиний, лежачи на ліжку в шпиталі, записує своїм співв’язням кружечок в телеграмі: «Ось, подивіться, ніг немає, руки немає, буквально половина товариша з вами розмовляє. Не йдіть ви сюди. Вони дивляться, як людина з інвалідністю їм усю правду про «принади» війни розповідає і такі:
«Ну, ми теж підемо. Шикарно ти влаштувався – пару мільйонів отримав (його дружині вже виплатили, щось там з іпотекою вирішують), на волі. Ми хочемо». Ну і з десяток ідіотів після цього записуються [на контракт]. Те, що в найкращому разі їх відпустять тільки у вигляді такого півтіла, слова співв’язня про те, що в такому вигляді жодні мільйони не потрібні – всі повз вуха пропустили, побігли.
