Уночі на 28 серпня 2025 року російська армія масовано атакувала столицю України. Ракети влучили у житловий будинок. Рятувальники намагалися якнайшвидше розбирати завали, сподіваючись, що зможуть когось врятувати. На ранок 29 серпня, коли рятувальні роботи завершили, президент України Володимир Зеленський повідомив, що лише в одному місці влучання загинули 22 людини, в тому числі четверо дітей. 53 людини зазнали поранень, а про долю 8 людей на той момент не було нічого відомо.
Журналісти онлайн-мережі «Настоящее время», створеної Радіо Свобода для російськомовної аудиторії, віднайшли чоловіка, якому дивом вдалося вижити.
Микола Якименко жив у п’ятиповерховому будинку в Києві, по якому 28 серпня 2025 року вдарила російська ракета. Вона обвалила під’їзд будинку. Тоді загинули понад 22 людини, сусіди Миколи.
Микола провів під завалами кілька годин – і вижив.
«Тут я лежав. І два ліжечка, менше – дитяче, і новий диван, – показує Микола. – Ну, і – різко. Все засипало, все в пилюці. Я просто переживав, щоб дитина не задихнулася від пилу і всієї штукатурки. І темно. І дитина каже: «Тату, ми начебто не у своїй кімнаті. Це не наша кімната». А мене… Панель упала, сперлася на диван».
Миколу затиснула плита від даху будинку, впала на ногу. Вже зараз він згадує: у той момент ніхто не панікував. Трохи згодом рятувальники скажуть йому, що це найголовніше в такій ситуації.
Не було паніки, крику. Якось такЯкименко
«Не було паніки, крику. Якось так… І дитина, звичайно, молодцем трималася. Навіть дружину розкопувала», – згадує Микола.
Дружину та дитину із завалів вивів чоловік, який прибіг шукати загиблу маму. Під час інтерв’ю Микола кілька разів йому дякує. Цей же чоловік і направив рятувальників до Миколи.
«Ось це плита бетонна, – Микола показує в телефоні фотографію, зроблену під час операції з його порятунку. – І за праву руку вони мене витягують».
– А ви могли рухатися?
– Нога одна – ні. Рука – до половини. І ліва нога [могла].
«Тут і шафа–купе… За стінкою стояла мікрохвильова піч – так прилетіла, аж біля вуха [опинилася]», – розповідає киянин.
Операцією командував В’ячеслав Таращенко – рятувальник спецпідрозділу «Дельта».
Його притиснуло шафою, і зверху були плити. Тобто складність у чому: коли піднімаєш плитиТаращенко
«Було досить важко, тому що він перебував у ліжку. Його притиснуло шафою, і зверху були плити. Тобто складність у чому: коли піднімаєш плити, його піднімає цими гідравлічними пружинами в ліжку. І він притискається до плити знову», – розповідає В’ячеслав.
Через постійні ракетні обстріли та дронові атаки армії Росії таких трагедій в Україні стало так багато, що рятувальники та медики часто нагадують, що потрібно робити, коли людина опинилася під завалами.
Серед рекомендацій – тримати біля ліжка ліхтарик, воду, павербанк та свисток. Під завалами не використовувати сірники: часто пошкоджуються газові труби. Якщо будь–яка кінцівка затиснута – масажувати її.
Не вибиратися самому
«Основні помилки – те, що люди відразу намагаються самостійно вибратися, – каже В’ячеслав Таращенко. – Інстинкт самозбереження, це дуже класно. Але помилка в тому, що якщо людина опинилася під завалами, вона може зрушити якусь несучу конструкцію, якою вона притиснута. Вона ж не бачить усієї обстановки згори. І коли вона щось зрушить – у цьому й проблема – вона пошкодить усю конструкцію загалом. І її може притиснути додатково».
Важливо давати про себе знати. Найкраще бити чимось по металу – він дзвенить. Якщо кисню достатньо – кричати, свистіти, особливо у хвилини тиші, які організовують рятувальники під час розборів завалів.
Психологи, зі свого боку, констатують: людині під завалами дуже важливо не втрачати самоконтроль.
«Наш мозок складається з двох півкуль. Права відповідає за емоції, а ліва – за логічне мислення. І нам потрібно включити конструктив та вимкнути емоцію, щоб вижити», – каже психолог головного управління рятувальників у Києві Любов Кирнас.
Потрібно включити конструктив та вимкнути емоцію, щоб вижитиКирнас
«Є безліч практик, які допомагають залишатися спокійним у стресовій ситуації. Психологи радять попрактикуватися заздалегідь. «Наприклад, вправи на дихання, – пояснює Любов Кирнас. – Ми уявляємо квадрат або малюємо його на долоньці, щоб легше було візуалізувати. Кожна сторона відповідає за дію. Наприклад, починаємо з якоїсь сторони квадрата – і видихаємо повітря, рахуючи до чотирьох. Наступна сторона квадрата – затримуємо повітря, рахуючи до чотирьох. Третя сторона квадрата – вдихаємо повітря від одного до чотирьох».
Микола Якименко зізнається, що всіх цих порад не знав. Каже, він взагалі не думав, що таке з ним може трапитися.
Зараз сім’я живе у знайомих. Микола говорить багато, його складно зупинити. Він вижив у тій трагедії, але чи пережив її – сам не знає:
«На роботу вийшов... Будемо потихеньку, копієчка до копієчки, далі жити. Але, якщо чесно, з цими тривогами... Раніше, якщо десь бахнуло, то не так уже й боявся. А зараз, реально, страшніше, ніж було до цього. Не знаю. Якось переборемо. Слава богу, що живі»
Форум