Доки російська влада продовжує нарощувати витрати на війну, у країні зупиняються найважливіші інфраструктурні та соціальні проєкти. Формально чиновники говорять про «складнощі імпортозаміщення», «дорогі кредити» та «коригування проєктної документації». Але за цими формулюваннями зазвичай ховаються наслідки війни проти України: санкції, розрив технологічних ланцюжків і перерозподіл грошей на користь армії, дослідили журналісти редакції «Сибирь.Реалии» (проєкт Радіо Свобода).
Кожен день війни проти України, за різними оцінками, обходиться Росії приблизно у 30 мільярдів рублів. Ця сума дорівнює річному бюджету середнього за розміром міста в Росії.
«Технологій у Росії немає»
До 2026 року в Росії мав з'явитися криголам проєкту 23620 класу Icebreaker 7. Згідно з проєктом 2020 року, планували побудувати два таких судна, подібних до яких у Росії поки не було: криголами хотіли оснастити енергоустановкою, що працює на зрідженому газі. Судна мали ходити цілий рік у Баренцовому, Білому, Балтійському та морях Тихого океану.
У листопаді 2025 року директор «Росморпорту» Сергій Пилін заявив, що вирішили відмовитися від проєкту, оскільки за п'ять років його вартість зросла майже вдвічі – до 32 мільярдів рублів. Після вторгнення в Україну західне обладнання пішло з російського ринку, а оснастити проєкт 23620 російськими комплектуючими виявилося занадто дорого.
– Основна проблема галузі – доступність технологій, яких у Росії на сьогодні немає, – каже директор НКО «Арктида» Наїль Фархатдінов. – До 2022 року замовлення розміщувалися, зокрема, на фінських верфях, проте після запровадження санкцій це стало неможливим. Через відсутність потужностей і технологій у Росії до певного моменту можна було працювати з турецькою верф’ю Kuzey Star Shipyard – саме там передбачалося побудувати інноваційні криголами проєкту 23620, які мали працювати на ЗПГ. Природний газ у Росії є, але промислова база, необхідна, зокрема, для зрідження, все ще залежить від імпортних комплектуючих. Турецька верф планувала закуповувати гвинто-рульові колонки Azipod та двигуни-генератори у Фінляндії, однак після американських санкцій, які призвели до затримок, проєкт у підсумку скасували. Росія самостійно не в змозі виробити необхідні компоненти. Зрештою вирішили використовувати менш потужні та повільніші буксири Arc6.
Будівництво криголамів у Росії стало однією з головних галузей, що постраждали від західних санкцій: частина російських суден повністю побудована у Фінляндії. Якщо до війни в Росії спускали на воду один атомний криголам на рік, то за роки війни вдалося побудувати лише одне судно – «Якутію» у 2024 році. Путіну доповіли, що під час будівництва «Якутії» використовувалися тільки російські комплектуючі, однак, згідно з митними деклараціями, фінська компанія Wartsila Solutions надіслала для побудови криголама норвезькі датчики температури, насоси та підшипники виробництва Іспанії, а також вольтметри виробництва Нідерландів. Імовірно, фіни виконували довоєнні зобов'язання, але з весни 2022 року вони припинили співпрацю з Росією.
Частину обладнання для криголамів, яке раніше постачали з-за кордону, почали робити в Росії – наприклад, гвинто-рульові колонки або буксирні лебідки, але, як показав проєкт 23620, замінити імпортні вони не в змозі.
– Будівництво криголамів, особливо атомних, розтягнуте в часі – головний атомний криголам «Арктика» проєкту 22220, наприклад, будувався з 2013-го до 2020 року, – розповідає Наїль Фархатдінов. – Звісно, за такий період багато чого може змінитися, зокрема ціни, ланцюжки постачань і, звичайно, доступність технологій, тому будь-які санкції призводять до перегляду термінів, а іноді й до відмови від будівництва. Це стосується не лише атомних криголамів. Терміни будівництва дизель-електричних криголамів через санкції теж продовжують змінюватися – це стосується як цивільних суден, так і військових кораблів.
Росія поки що залишається світовим лідером за кількістю криголамів (45 суден), зокрема – атомних (8 суден), які є лише в російському флоті. При цьому 19 російських криголамів старші за 40 років, вони вичерпають свій ресурс до 2027–2028 років. У 2026 році повідомлялося, що Фінляндія на замовлення США та Канади збирається побудувати 15 криголамних суден, які використовуватимуться береговою охороною та іншими службами.
«Багато причин для поганого танцюриста»
До 2022 року в Новосибірську влада обіцяла запустити Центральний, або як його називають у місті – Четвертий міст через Об, який має розвантажити трафік і сполучити обидва береги з інфраструктурою федеральних трас «Иртыш», «Чуйский тракт» та «Сибирь».
Ще у 2017 році влада уклала концесійну угоду з ТОВ «Сибирская концессионная компания» (входить до промислової групи «ВИС»). Фактично будівництво розпочалося у жовтні 2018 року.
Терміни здачі мосту переносили тричі – спочатку з 2022-го на 2024-й, потім на 2025-й, і зрештою – на 2026 рік. Очільник регіону Андрій Травников у травні 2026 року зазначив, що однією з причин зриву термінів здачі стали західні санкції.
«Наш партнер, компанія «ВИС», торік у суді довела об'єктивність продовження термінів. Дійсно, періоди, в які реалізовувався цей проєкт, – там і пандемія, і всі ці санкційні речі, – напевно, створювали додаткові складнощі», – заявив Травников.
«Додаткових складнощів» і справді було чимало. Після російського вторгнення в Україну, у червні 2022 року, компанія «ВИС» оголосила, що не зможе запустити технічний рух мостом через санкції: іноземні фахівці відмовилися працювати в Росії, а в будівництві об'єкта використовувалися ванти французького виробництва – спеціальні троси, які кріплять дорожнє полотно мосту до головної несучої конструкції – пілона (у Новосибірську його залили у формі літери «Н»).
Представник компанії Сергій Козловський заявив, що самі ванти підрядник закупив ще до початку війни, але монтаж затримується на три місяці, оскільки потрібно знайти фахівців у Росії. У березні 2023 року повідомлялося, що в Росії знайшли підрядника для встановлення 70 вантів французької компанії Freyssinet. Передбачалося, що монтаж завершиться до осені 2023 року. Його змогли закінчити у серпні.
При будівництві мосту застосовувалися й інші комплектуючі з-за кордону, яким довелося терміново шукати заміну. Наприклад, у липні 2021 року депутат новосибірської міської ради Олександр Бурмистров повідомив, що на будівництві використовувалися не передбачені проєктом німецькі труби компанії «Хобас», а турецькі труби, патент на які належав російській компанії ТОВ «Нові трубні технології».
У 2024 року терміни будівництва знову зсувалися: спочатку через те, що в проєктно-кошторисній документації знайшли низку помилок, потім – через брак фінансування.
За останні чотири роки проєкт мосту через Об подорожчав майже на 10 мільярдів рублів – це приблизно 25% від початкової вартості: у 2022 році повідомлялося, що він коштував 37 мільярдів, у 2025 році – вартість сягнула 46,8 мільярда. За даними компанії «ВИС», концесіонер вклав 16 мільярдів, а більша частина коштів надійшла з федерального бюджету, зокрема – 7,2 мільярда на «здорожчання будівельних матеріалів». Регіональний бюджет також спрямував на будівництво близько 2 мільярдів у 2024 та 2025 роках.
І ось у травні 2026 року міст усе-таки відкрили. Але тільки частково – без дорожніх розв'язок, які підрядник обіцяє здати до кінця 2026 року. Поки міст не готовий остаточно, проїзд ним буде безкоштовним (при цьому рухатися поки що можна зі швидкістю не більше ніж 40 км/год). Надалі стягуватиметься плата: влада обіцяє, що вона не перевищить 300 рублів з однієї машини.
Затримки в будівництві та подорожчання проєкту призвели до того, що платний міст через Об навряд чи зможе окупатися, а утримувати його доведеться регіональному бюджету, каже джерело видання «Сибирь.Реалии», близьке до міської ради Новосибірська.
– Спочатку нам говорили, що зросла ціна на метал, тому вони не можуть нормально будувати – відстають, – каже співрозмовник редакції. – Потім їм пандемія та санкції почали заважати. Можна знайти купу причин, що заважає поганому танцюристу. Єдине, що можна сказати точно – зросла вартість мосту. Причому зросла як частина, яку має внести концесіонер, так і бюджетна частина. За умовами угоди, міст буде платним, але бюджет області платитиме за недоотриманий прибуток: якщо мостом проїжджатиме менше ніж 70 тисяч автомобілів на добу. А зараз проїжджає 38 тисяч на добу, враховуючи, що міст поки що безкоштовний. Тобто приблизно 4,5 мільйона щодня регіональний бюджет віддаватиме групі компаній «ВИС».
«Занадто багато проблем»
У червні 2025 року голова державної корпорації «Ростех» Сергій Чемезов доповів російському керманичу Володимиру Путіну, що компанія призупиняє будівництво трьох сміттєспалювальних заводів – одного під Казанню та двох у Москві. За словами Чемезова, «Ростеху» майже вдалося побудувати в Московській області лише один завод із чотирьох, які планувалися спочатку. Серед причин він назвав пандемію ковіду та західні санкції, які призвели до затягування проєкту.
«Три заводи, що залишилися, – два заводи в Підмосков'ї, один у Казані – ми змушені будемо заморозити до найкращих часів, коли будуть «дешевші» гроші або якась допомога від держави, якщо, можливо, з'явиться», – сказав Чемезов, додавши, що «грошей не вистачає».
За кілька хвилин до цієї заяви Чемезов повідомив Путіну, що виторг держкорпорації зріс на 27%, а чистий прибуток збільшився на 119% і становить 131 мільярд 500 мільйонів. 80% озброєння, яке Росія виробляє для війни проти України, забезпечує «Ростех».
Депутат Держради Татарстану Микола Атласов писав, що «Ростех» заплатив за обладнання швейцарсько-японській компанії Hitachi Zosen Inova, однак через санкції його постачання заблокували. У 2024 році фірма «РТ-Инвест» (інвестор заводу в Татарстані, входить до «Ростеху») оголосила про підписання угоди з виробником обладнання з Китаю Chongqing Sanfeng Covanta Environmental Industry Co., LTD. Раніше інвестори заявляли, що намагатимуться знайти постачальника обладнання всередині Росії, однак ні той, ні інший варіант у підсумку не втілили в життя.
– У Росії обладнання для таких заводів частково виробляють, але тільки не основне «залізо». Про що говорити, якщо в нас продовжують працювати два сміттєспалювальні заводи, яким по 50 років? – каже експерт у галузі екології (ми не називаємо імен багатьох наших співрозмовників з міркувань їхньої безпеки – ред.).
Як писали журналісти проєкту Радіо Свобода «Idel.Реалии», будівництво заводу розпочалося у 2020 році, а у 2024 році було виконано 25% робіт, але після зміни постачальника обладнання, ймовірно, все довелося б будувати з нуля.
– До цих сміттєспалювальних заводів від самого початку були питання, – каже експерт. – Такий спосіб поводження з відходами є шкідливим, тому місцеві жителі протестували проти будівництва. Хоча я не думаю, що інвесторів збентежили протести. Просто санкції вплинули. Думаю, від купівлі китайського обладнання в підсумку відмовилися, бо це робило проєкт ще дорожчим. Плюс китайське обладнання все ще не відповідає європейським правилам у галузі екології. Наприклад, ступінь газоочищення там у кілька разів нижчий. Але головне, думаю, що кінцеву вартість проєкту ніхто не міг прорахувати. У 2018 році він оцінювався у 28 мільярдів, а у скільки вийшов би в підсумку на тлі санкцій — страшно уявити.
«Частка витрат на війну неухильно зростає»
За роки війни через санкції заморозили десятки важливих проєктів по всій Росії.
У Башкирії до 2025 року планували запустити завод із виробництва полімерів, однак через санкції здачу довелося відкласти на 2028 рік. Вартість проєкту через затримку зросла з 14 до 20 мільярдів рублів.
У Красноярську через санкції на невизначений термін відклали будівництво аквапарку. Як заявив ексголова міста Владислав Логінов, для будівництва такого об'єкта необхідне турецьке обладнання, тому підрядник більше «не вписується у проєктні та фінансові зобов'язання». Будівництво задумали ще у 2017 році, проте після початку війни в Україні його припинили.
У 2025 році відклали терміни введення в експлуатацію культурно-освітнього комплексу в Кемерові. За словами губернатора Іллі Середюка, виникли труднощі «під час підбору у форматі імпортозаміщення аналогів технологічного обладнання інженерних систем та спеціального обладнання театральних технологій». У червні 2026 року об'єкт не готовий, хоча Володимир Путін особисто курирував проєкт і вимагав здати його до 2024 року.
У березні 2026 року в Пермі підрядник залишив будівництво Північного залізничного обходу та мосту через Каму. Джерело видання 59.RU у будівельній компанії розповіло, що причина зупинки будівництва – недофінансування з боку «РЖД» («Російська залізниця»), яка не заплатила навіть за вже виконані роботи. Держкорпорація на тлі війни спочатку наростила обсяг інвестпрограми до рекордних позначок — понад 1 трильйон у 2023 році та майже 1,5 трильйона у 2024-му, однак у 2025 та 2026 роках зіткнулася з помітним скороченням – 700–800 мільярдів.
Через відсутність фінансування відклали здачу швидкісної автомобільної магістралі Джубга – Сочі. Влада заявила, що будівництво складно продовжувати в умовах високої ставки ЦБ (Центрального банку), коли підрядники не можуть узяти кредити на оборотні кошти.
На затягування реалізації проєктів впливають не лише санкції (неможливість купити обладнання або його подорожчання), а й інші чинники, пов'язані з війною проти України, що триває, вважає економіст, головний редактор журналу «Страна и мир» Борис Грозовський. Насамперед ідеться про великі витрати на війну, внаслідок чого федеральний бюджет і бюджети розвинених регіонів стикаються з дефіцитом. Крім того, негативно впливає висока ключова ставка, яку ЦБ запровадив, щоб протистояти інфляції на тлі величезних грошових вливань держави у військову сферу.
– Що стосується технологічного обладнання, то в Росії його, звісно, роблять, але не все, – каже Грозовський. – Зараз немає країн, які б усе робили самі, тому й торгівля є дуже важливою. У Росії зараз намагаються замістити все, що можуть, китайськими поставками. Санкції, як правило, зачіпають військове обладнання, технології подвійного призначення та ПЕК (паливно-енергетичний комплекс). Але загальне виключення Росії з економічних та фінансових зв'язків робить постачання обладнання вкрай складним. Обхідними шляхами ввезти можна все, що завгодно, але це дорого, а в умовах, коли частка витрат на війну в бюджеті неухильно зростає, на інфраструктурні проєкти, особливо зав'язані на імпорт обладнання, просто не залишається грошей.
Форум