Анна Степанова, екоактивістка з російського Шиєса та «іноземний агент» (статус надано у вересні 2025 року), стала об'єктом доносу з боку свого двоюрідного брата Олега Горіна – контрактника російської армії та колишнього найманця ПВК «Вагнер», який бере участь у війні проти України.
Горін офіційно звернувся до поліції з вимогою вилучити в активістки її єдине житло в Росії – трикімнатну квартиру в селищі Савинський Архангельської області, мотивуючи це її антивоєнною позицією та бажанням «запобігти фінансуванню ЗСУ».
На майно Степанової, яка разом із сім’єю емігрувала до Німеччини, наразі накладено арешт через штрафи за «дискредитацію армії» та кредити на загальну суму понад 460 тисяч рублів.
Юристи та історики кваліфікують цей інцидент як показовий приклад відродження в РФ практики ідеологічних доносів з метою привласнення майна родичів, що прямо відсилає до репресивних методів 1937 року.
Проєкт Радіо Свобода «Север.Реалии» зібрав подробиці про цей показовий випадок.
«Пам'ятаєте ту класичну картину, де у квартиру репресованих «ворогів народу» радісно ввалюються сусіди зі своїм скарбом, вузлами та котом? Мій кузен зараз переписує цей сюжет у реальному часі, викидаючи на вулицю власних племінників», – каже Анна Степанова, активістка протестів проти сміттєвого полігона в Шиєсі Архангельської області Росії, «іноагентка» (за версією російського Мін’юсту).
Напряму закон в Росії не дозволяє вилучати нерухомість у «іноагентів», але прецеденти розширення житлової площі за рахунок «ворогів народу» були звичайною репресивною практикою в СРСР за часів Сталіна, якого активно відбіліють в Росії за всі роки перебування при владі Володимира Путіна.
Щоб гроші не пішли ЗСУ
За професією Степанова – зоопсихолог. У Росії вона мала свій бізнес – зооготель та грумінг–салон (перукарня для тварин).
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Степанова записала відеозвернення, у якому попросила вибачення у своїх українських родичів і зажадала від російської влади вивести війська з України.
Влітку 2022 року Анна знайшла у своєму салоні грумінгу елементи підслуховувальних пристроїв. Сталося це після того, як вона погодилася знятися в документальному фільмі німецького телеканалу OstWest. Анна розповідала там про свій екоактивізм. Під час протестів на Шиєсі вона була однією з організаторок «жіночої вахти».
У 2022 році через її антивоєнні висловлювання та дописи в соцмережах у неї почалися конфлікти і з колишніми соратниками по екологічному руху, більшість із яких, каже Анна, підтримали війну. 10 жовтня 2022 року Генпрокуратура заблокувала сторінку Анни Степанової у «ВКонтакте». В обґрунтуванні було сказано, що її дописи «створюють панічні настрої» та містять «недостовірну суспільно значущу інформацію» про спецоперацію. 14 жовтня поліція склала на Степанову два протоколи про дискредитацію армії РФ. Один – за її дописи у «ВКонтакте», на які поскаржився її колишній соратник по руху проти будівництва сміттєвого полігона Олег Мілько, другий – за висловлювання в інтерв'ю німецькому телеканалу. 14 листопада суд розглянув обидві справи. Степанову оштрафували на 60 тисяч рублів. Юристи наполегливо порадили їй залишити країну. Наприкінці 2022 року з чоловіком та двома дітьми Анна поїхала спочатку до Грузії, а потім до Німеччини, де й живе зараз. 5 вересня 2025 року її в Росії визнали «іноагентом».
Про донос брата на неї Анна дізналася від сусідів – вони написали, що до неї у квартиру «приходив Олег з ефесбешниками».
– А потім брат сам вийшов у TikTok на платформи тих, кого я знаю, і сказав, що так, він написав на мене заяву, – розповідає Анна.
Листування Горіна в TikTok
Степанова не бачила самого тексту доносу, але каже, що приблизно уявляє, що в ньому написано: «що я іноземний агент, що я не маю права мати нерухомість у Росії».
Пізніше їй надіслали скриншоти листування Олега з підписниками в TikTok, де він підтверджує, що дійсно писав заяву, тільки не у ФСБ, а в поліцію. І так, мова йшла про квартиру – але нібито доносив він на сестру не заради особистої вигоди, а «щоб вона її (квартиру – ред.) позбулася, не продала і гроші не пішли на підтримку ЗСУ або в її кишеню на пропаганду і наклеп».
– Звісно, він правий у цьому плані, – сміється Степанова. – Тому що якби вдалося продати цю квартиру, звісно ж, я б усі гроші витратила на підтримку ЗСУ!
Трикімнатна квартира в селищі Савинський, де прописана Анна з дітьми, за її підрахунками, сьогодні коштує близько одного мільйона рублів. Це її єдине житло в Росії.
Степанова каже, що морально готова до конфіскації і не боїться такої перспективи:
– Я абсолютно не шкодую про те, що там залишилося. Я знала, що я їду з квитком в один кінець, з однією валізою, але найважливіше, що зі мною поїхала моя сім'я, мої діти на волі, мій чоловік зі мною, і тварини, які в мене були, зі мною.
Савинський – це селище міського типу в Плесецькому районі Архангельської області. Воно виросло як типовий північний «робочий» населений пункт навколо великих виробництв. Основні заняття там – лісозаготівля та деревообробка, є Савинський цементний завод. Багатоповерхівки досі опалюються котельнями на мазуті, природного газу під Плесецьком, де розташований військовий російський космодром, немає.
«Я для нього – зрадниця Батьківщини»
35-річний Олег Горін на десять років молодший за двоюрідну сестру. Він не брав участі в протестах на Шиєсі.
«Йому в цей час було нічого не цікаво, він був залучений лише в алкогольну тему», – каже Анна.
– Він раніше крав закрутки у нашої спільної бабусі, продавав їх, а гроші пропивав. Його то з гуртожитку витягували п'яного, то з зашморгу знімали з порізаними венами. Але коли почалася «повномасштабка», він себе знайшов. Тепер він герой, він ходить селищем з гордо піднятою головою. Брат у мене дійсно «віруючий у Путіна». Олег вбиває українців від початку «повномасштабки» і вважає, що він рятує «розіп'ятого хлопчика», мститься за «алею ангелів», ось за це все. Він прямо віруючий, вірить у те, що він робить усе правильно.
За її словами, Олег не проходив строкову службу – був визнаний непридатним і не зміг відразу потрапити добровольцем на війну, хоча прагнув – не пройшов медкомісію.
Тоді він підписав контракт із ПВК «Вагнер», а потім – уже з Міністерством оборони. Зараз він у відпустці і витрачає час на боротьбу з кузиною–іноагентом.
У дитинстві, за словами Анни, у них були хороші стосунки, вона за ним наглядала як старша. Але після 24 лютого 2022 року поговорити вже не вийшло.
– У день, коли почалася війна, я думала, що ми вийдемо, зметемо цю злочинну владу. Але побачила, що майже все моє оточення повісило літери «Z»на свої автомобілі і гордо махає триколорами, кажучи про те, що ми розширюємося, ми забираємо свої землі. Це, звісно, сумне відчуття, – каже Анна. – І Олег – це повна методичка «Первого канала».
Анна каже, що їхала в еміграцію поспіхом, не розраховуючи коли–небудь повернутися у своє селище. Вона і не збиралася продавати квартиру, а відтоді, як у вересні 2025 року Мін'юст визнав її іноземним агентом, уже й не зможе.
Із матір'ю та тіткою Анна не спілкується – не зійшлися в поглядах на війну – і їхнє ставлення до поведінки двоюрідного брата не знає. Як Олег із поліцією міг потрапити у квартиру, вона уявлення не має – ключів йому вона, зрозуміло, не залишала.
– Це, знаєте, просто асоціація із 1937 роком, коли за донос на сусідів тебе вселяли в їхню квартиру. Я зараз відчуваю те саме. Але я не думаю насправді, що мій двоюрідний брат робить це тільки заради квадратних метрів, він робить це і тому, що хоче виявити лояльність владі. Він вважає, що робить усе правильно. Я для нього дійсно зрадниця Батьківщини.
Я повинна сидіти в тюрмі, мої діти не повинні перебувати на території Росії. Тому що, як він каже, Росія – це він. І якщо я туди приїду, то мене там не буде, – каже Анна. – Мої рахунки заблоковані в Росії, я визнана іноземним агентом, у мене там неоплачених штрафів близько мільйона рублів, у мене немає чинного російського паспорта, тому що мені більше 45 років, а я його не змінювала.
Мене виключили навіть із «Госуслуг». На моє рухоме і нерухоме майно, яке там було, накладено арешт від самого початку, як я поїхала. Але я не шкодую, тому що я на волі. Якщо моя свобода коштує квадратних метрів у ГУЛАГу, то це найкращий відкуп, на який я здатна у своєму житті.
В одному зі своїх роликів у TikTok Олег Горін ходить фронтовою зоною в дитячій шапці з заячими вухами і скандує: «Я штурмовик, мені по***ю, я до вас прийду і всіх уб'ю».
Війна, вважає Анна, дала йому сенс життя.
– Раніше у нього не було ні роботи, ні освіти, тільки алкоголь. У моєму населеному пункті велика частина чоловіків – це або тихі, або гучні алкоголіки. Я не пам'ятаю, щоб поруч зі мною колись був чоловік, який не пив, не бив і не казав, що ми великі. Ось саме в цьому і полягає велич Росії, у словах тих, хто живе там і с*ре в позі шуліки в дірку в підлозі.
Ностальгії за рідними краями вона не відчуває.
– Я раніше ніколи не була за кордоном. У мене ніколи не було розуміння, що люди можуть жити, а не виживати. Мені сниться періодично Росія, але сниться в такому ракурсі, що я перебуваю в якомусь фільмі жахів. У Німеччині за два роки я отримала більше, ніж за 42,5 роки у своїй країні.
Олег Горін на запитання кореспондента «Север.Реалии» в соцмережах не відповів.
Розповідаючи про візит брата з силовиками в її квартиру, Степанова не раз проводить асоціації з часами сталінських репресій. Спроби розширити житлову площу за допомогою доносів були тоді поширеною практикою.
– Бувало, що люди писали доноси на своїх сусідів. Бувало, що люди займали площу, яка звільнилася після арешту сусідів. Хоча достовірно підтвердити невипадковість такої послідовності подій, як правило, все–таки непросто, – каже історик, дослідник Великого терору. – Але є важлива відмінність між сталінськими та путінськими часами: в СРСР не існувало права власності на нерухомість. Житло просто «звільнялося», а потім «перерозподілялося». Вигоду тут отримували насамперед ті, у кого був доступ до адмінресурсу, зокрема співробітники НКВС.
Зараз російська влада послідовно скасовує цивільні права людей, визнаних Мін'юстом так званими «іноземними агентами», проте до прямої конфіскації їхнього майна справа поки не дійшла. У нинішньому російському праві «конфіскація» – це окремий захід кримінально–правового характеру, який призначає тільки суд у межах конкретної справи. Згідно зі ст. 104.1 КК РФ, на користь держави можуть бути звернені доходи від злочину, майно, набуте на злочинні доходи, а також кошти та знаряддя вчинення злочину. З 2024-2025 років влада окремо розширила «зону конфіскації» коштом низки політичних статей, включно з «військовими фейками». Однак обвинувачення має довести, що злочин було скоєно з корисливих мотивів, за плату.
