Президенти США і Росії Дональд Трамп і Володимир Путін поговорили телефоном 30 березня. Це був перший із п’яти дзвінків між ними за наступні п’ять тижнів – небачений сплеск контактів за три з половиною роки Трампа при владі.
Той перший дзвінок був «чудовий», сказав Трамп журналістам. А Кремль заявив, що обидва лідери обговорили занепокоєння через поширення коронавірусу, а також «тіснішу співпрацю».
А ще за той самий проміжок часу принаймні тричі мали розмови керівники дипломатії двох країн. І на цей же час припав незвичний вантаж гуманітарної допомоги Росії у зв’язку з коронавірусною пандемією, доставлений до США.
Тож для багатьох спостерігачів за діями Росії цей шквал позалаштункових контактів між двома країнами став чіткою ознакою, що щось діється.
«Консенсус про те, що супротивники»
Невже Вашингтон і Москва, по роках ворожнечі, чи не гострішої від часів Холодної війни, готові «перезавантажити» відносини?
«Це незвичний обсяг контактів, але це також і незвичні часи», – каже Дмитро Суслов, професор і експерт із закордонних справ московської Вищої школи економіки.
За його словами, саме нинішні часи й пояснюють у першу чергу такі інтенсивні контакти Вашингтона і Москви.
«Вони ні в якому разі не можуть призвести ні до якого перезавантаження, – каже він. – Про яке ж перезавантаження можна говорити, коли в обох країнах існує твердий консенсус, що ми – супротивники?»
Ні в Кремлі, ні в Білому домі не відповіли на прохання прокоментувати ситуацію для цієї статті.
Але коли речника Кремля Дмитра Пєскова запитали конкретно про розмови Трампа й Путіна, він 11 квітня в інтерв’ю російському державному телебаченню заявив про ці розмови, здійснені на той час: «Двоє президентів здатні в потрібні моменти абстрагуватися від стратегічних розбіжностей і тактично дуже конструктивно вести діалог. Вони абсолютно розуміють одне одного, розуміють безальтернативність якихсь спільних дій, спільних розумінь. І це повністю виявилося в останніх двох телефонних розмовах».
«Певна можливість»
Вливання нової енергії в певний різновид діалогу, кажуть експерти в Вашингтоні і Москві, спричинили і коронавірусна пандемія, і занепад світових цін на нафту, який ударив по видобуванню сланцевої нафти у США і ускладнив до того непогану бюджетну картину в Росії.
«Це така певна можливість, може, не дуже велика, щоб поліпшити американсько-російські відносини на рівні взаємного порозуміння і взаємної довіри», – сказав під час дискусії 21 квітня в американському Центрі Вілсона, одному з провідних аналітичних центрів у США, професор міжнародних відносин Європейського університету в російському Санкт-Петербурзі Іван Курилла.
Директорка з питань аналізу глобальних ризиків лондонської компанії Control Risks Оксана Антоненко висловила на тій же дискусії сумнів, що відносини між двома країнами зазнають якогось значного перетворення.
Адміністрації і Трампа, і Путіна, вважає вона, схожим чином критично ставляться до того, як зреагували на появу нового коронавірусу міжнародні організації, такі, як ООН чи ВООЗ.
Це, на її думку, може відкрити можливість до певного порозуміння між двома країнами в деяких конкретних галузях.
Але, вважає вона, «це можливість поліпшити відносини, але також можливість знову погіршити їх».
Перезавантаження чи перевантаження?
Намагання «перезавантажити» російсько-американські відносини походить іще з часів, коли 2008 року президентство у США здобув Барак Обама. Відносини між Москвою і Вашингтоном були зіпсовані війною Росії проти Грузії, внаслідок якої російські війська окупували значні частини території Грузії, й Москва визнала ці грузинські регіони «незалежними країнами».
Після обрання Обами тодішня держсекретар Гілларі Клінтон очолила намагання налагодити відносини з Москвою, хоча їх із самого початку зурочила помилка перекладу: символічну велику червону кнопку «перезавантаження», яку американці подарували Москві, підписали російською як кнопку «перевантаження».
Але до часу, коли Обаму 2017 року замінив у Білому домі Трамп, ці зусилля зазнали поразки. Відносини між двома країнами знову погіршилися, коли 2012 року Путін повернувся до президентства в Росії, а 2014 року Москва анексувала український Кримський півострів і втрутилася на сході України.
Та й іще до того, як Трамп обійняв посаду, його адміністрацію обсіли звинувачення, що Росія вчинила змову з метою вплинути на вибори 2016 року на його користь.
Той висновок, що його знову підтвердив раніше цього місяця підтриманий представниками обох провідних партій звіт комітету з питань розвідки Сенату, підірвав неодноразові заклики Трампа до тіснішої співпраці США й Росії з питань міжнародних криз.
Хмара підозр
Дмитро Тренін, який очолює Московський центр Карнегі, казав, що перезавантаження було давньою метою Кремля, але воно неможливе через ту хмару підозр щодо Росії, яка нависає над Білим домом, і політичний тиск демократів у Конгресі.
«Коли стається значна криза, яка впливає на обидві країни, та й на весь світ, Кремль намагається простягнути руку Білому домові з ідеєю об’єднати сили для боротьби зі спільною загрозою», – сказав він під час дискусії вашингтонського Фонду Карнегі за міжнародний мир 20 квітня.
«Нова коронавірусна пандемія – це лише чергова можливість, яку використовує Москва, щоб навести контакт із Вашингтоном», – звернув він увагу.
А ось думка Юджина Румера, який у часи адміністрації Обами був відповідальним за розвідувальні дані щодо Росії й Євразійського регіону в Раді національної розвідки США: «У самій по собі телефонній розмові двох наших лідерів нічого притаманно поганого немає. Це те, що нерідко ставало відомо в історії американсько-російських і американсько-радянських відносин, це такий собі діалог двох головних лідерів, щоб запустити бюрократичні процеси».
Але, наголосив він під час згаданої дискусії, країнам потрібен серйозний діалог: «Телефонні розмови двох президентів не відбуваються просто так. Щоб вони відбулися, необхідний певний порядок денний».
Світові ціни на нафту обвалив провал домовленості між картелем нафтовидобувних країн ОПЕК і Москвою, що була чинною впродовж шести років. Через це ринки нафти переповнилися в час різкого падіння попиту внаслідок економічного вповільнення через коронавірусну пандемію.
Обвал цін ударив не тільки по російських і саудівських видобувниках, а й по американських, які видобувають сланцеву нафту. Саме це й підштовхнуло Трампа стати посередником у діалозі між Москвою й Ер-Ріядом, кажуть експерти.
«Ми досягли домовленості щодо нафти, – сказав Трамп на брифінгу в Білому домі 18 квітня.
«Я попрацював щодо цього з Путіним і з королем, – сказав Трамп, маючи на увазі короля Саудівської Аравії Салмана. – І президент Путін повівся цілком як джентльмен, і це було дуже важливо для того, щоб усе влаштувати».
А за два тижні до того Росія направила до США літак із вантажем медичного обладнання, що, як заявлялося, мало допомогти Сполученим Штатам у боротьбі проти коронавірусу.
«Пропагандистська перемога»
І хоча цей жест був на вигляд доброзичливим, до вантажу, який прибув на летовище Нью-Йорка 1 квітня, були причетні дві російські компанії, які перебувають під санкціями США через захоплення Росією Криму. Ба більше, лунали суперечливі заяви про те, хто і як оплатив цей вантаж.
Міністерство фінансів США пізніше запевнило Радіо Свобода, що експортер вантажу під санкції, схоже, не потрапляє.
«Стосовно застосування санкцій Міністерство фінансів має право дозволяти фізичним чи юридичним особам зі США брати участь в операціях, що відповідають інтересам зовнішньої політики й національної безпеки США», – заявив речник міністерства.
Критики ж Білого дому заявили, що це була радше пропагандистська перемога Москви, яка давно вже намагається переконати Білий дім скасувати санкції.
Посол США в Росії Джон Салліван у телефонній розмові з журналістами 22 квітня виступив на захист цієї поставки. Але водночас він також дав знати, що адміністрація США не розглядає можливості послабити санкції і продовжує зараховувати путінську Росію до авторитарних режимів.
«Санкції США не перешкоджають гуманітарній допомозі, – сказав Салліван. – Але послаблення санкцій не може бути відповіддю на виклики щодо гуманітарної допомоги, яку ми зараз отримуємо у зв’язку з COVID-19, бо послаблення санкцій не переконує авторитарні режими змінювати курс і обирати за пріоритет добробут своїх народів».
До того ж, будь-яку можливість примирення ускладнила нова напруженість: за повідомленням, один із органів Держдепартаменту дійшов висновку, що Росія, разом із Китаєм та Іраном, бере участь у кампанії дезінформації проти США у зв’язку з коронавірусом.
Новий «СТАРТ», старий «СТАРТ»
Кремль також дав чітко знати, що серед інших його нагальних пріоритетів – майбутнє закінчення чинності договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, або СНО-III – за російським скороченням СНВ-III, а англійською він відомий як New START. Термін дії цього договору – який наразі є єдиним чинним договором про контроль за озброєннями між США й Росією – збіжить у лютому наступного року, якщо Москва і Вашингтон не домовляться продовжити його ще на п’ять років.
Адміністрація Трампа, яка вже втратила довіру до Росії через інший договір про контроль за озброєннями часів Холодної війни, що вже втратив чинність, спершу подавала мішані сигнали про те, чи бажає вона продовжити «новий СТАРТ». Посадовці США останнім часом заявляють, що хотіли б розширити дію договору, щоб він охопив і Китай – хоча Пекін відкинув думку про тристоронні переговори.
Якщо ж договір не буде продовжений, він припинить чинність, і це розпалить нові перегони озброєнь, попереджають аналітики.
«Ми цілком згодні з адміністрацією Трампа – що контроль над озброєннями в його нинішньому вигляді застарів, – сказав Радіо Свобода Дмитро Суслов. – Нам потрібен час, щоб обговорити цю систему, розширити її. Але просто зараз це зробити неможливо».
Державний секретар США Майк Помпео і російський міністр закордонних справ Сергій Лавров у перебігу останньої наразі телефонної розмови 17 квітня обговорювали саме це питання, повідомив Держдепартамент.
Також того самого дня, коли відбулася ця розмова, Держдепартамент оприлюднив звіт про те, як інші країни дотримуються головних договорів про контроль над озброєннями. І хоча там мовиться, що Москва виконує СНО-III, адміністрація США ще не вирішила, чи продовжувати його чинність.
«Адміністрація прагне такого контролю над озброєннями, який забезпечив би Сполученим Штатам і їхнім союзникам, і партнерам реальну безпеку, і ще не ухвалила рішення про те, чи стане і яким чином стане продовження чинності договору СНО-III елементом цих зусиль», – мовиться в доповіді.
Найдовша війна в Європі з часів Другої світової
Через п’ять днів після прибуття до Нью-Йорка літака з російською допомогою троє колишніх послів США в Україні оприлюднили статтю, в якій висловили думку про те, що нинішня коронавірусна пандемія надає можливість завершити війну на сході України, яка триває вже шостий рік.
«У час, коли поширення коронавірусу і падіння цін на нафту чинять дедалі більший тиск на Кремль, США і їхні союзники мали б запропонувати зняти міжнародні санкції проти Росії, якщо Путін покладе край своїм воєнним вторгненням в Україну», – написали троє дипломатів.
Але це видавання бажаного за дійсне, каже Радіо Свобода Суслов: Україна нині надто важлива для Кремля, і поступки викликали б запитання з боку російських «яструбів»: а чому ж країна стільки років потерпала від економічних санкцій тільки для того, щоб поступитися під західним тиском?
«Нема шансів, щоб коронавірус чи обвал цін на нафту могли б змінити позицію Кремля» щодо України, каже він і додає: «Це ж не змінить переважних тенденцій у міжнародних справах».
А інший коментатор, професор міжнародної політики Сіті-коледжу в Нью-Йорку Раджан Менон додає: «Я дійсно не бачу тут перспектив зміцнення співпраці. І не бачу, як це могло б відбитися на відносинах США і Росії».
«Чи зможе тиск, що його створює коронавірус, посилити бажання росіян вийти з-під санкцій і, якщо так, наскільки зміниться їхня позиція щодо України? – каже він. – Відповіді на це я не знаю».
