Фотографії, які передали до угорського архіву, свідчать про руйнівні наслідки облоги Будапешту.
Ця фотографія, зроблена у Будайському замку, є однією з сотень, що зберігаються в угорському архіві Fortepan.hu, яка відображає масштаби руйнувань Будапешту після 13 лютого 1945 року. Цього дня стихли звуки гармат після семи тижнів руйнівних боїв, що стали відомими як облога Будапешту.
Наприкінці 1944 року радянська Червона армія просувалася на захід, рухаючись до Берліну. Однак на околицях Будапешту її зупинив рішучий опір нацистських та угорських солдатів.
Згодом Червона армія та її румунські союзники повністю оточили Будапешт, в пастці опинилися десятки тисяч нацистських та угорських військових, а також близько 800 000 цивільних осіб. «Ніхто, окрім крайніх нацистів, не вірив, що якесь диво може запобігти краху», – згадував один з угорців, який вижив.
Коли радянські війська просунулися до околиць міста і втеча стала майже неможливою, більшість будапештців були вимушені жити у підвалах в очікуванні подальшої долі.
Угорщина, союзниця Німеччини, спочатку дозволила нацистським організаторам Голокосту депортувати сотні тисяч євреїв до німецьких таборів смерті. Однак під зростаючим тиском влітку 1944 року лідер Угорщини Міклош Горті наказав припинити депортацію, і євреї Будапешту опинилися у відносній безпеці.
Коли Червона армія наближалася до Будапешту, а Угорщина шукала шляхи виходу з війни, нацистське керівництво замінило тодішнього правителя Міклоша Горті на жорстку антисемітську партію «Схрещені стріли», аби не допустити виходу Угорщини з нацистського альянсу.
Невдовзі члени банди «Схрещених стріл», яких місцеві жителі називали «покидьками суспільства», почали полювати на євреїв, яких під час облоги вбивали тисячами. Представники «Схрещених стріл» також ходили вулицями в пошуках чоловіків, яких можна було б примусити до військової служби.
Одна дівчинка, спостерігаючи із вікна, стала свідком того, як євреїв вишикували і розстріляли на березі Дунаю, а потім забрали їхні тіла і відвезли геть. «Із шаленим серцебиттям я побігла назад до кімнати і посеред квартири сіла на підлогу, хапаючи ротом повітря», – писала вона згодом.
Із приходом радянських військ місцевим жителям не було чого святкувати. У той час як багато червоноармійців приносили цивільному населенню воду та цигарки, інші грабували та займалися мародерством. «Бах-бах-бах по стіні підвалу», – згадувала одна жінка про свою першу зустріч з червоноармійцями. Потім ми вивчили слово «часы, часы», що означає «годинники», тому що солдати приходили і забирали наручні годинники у людей, які їх носили».
За свідченнями, безліч жінок були зґвалтовані радянськими солдатами. «Я могла досить добре говорити російською і сказати їм, що я на їхньому боці, – розповіла історику жінка, яка на той час була підлітком, про свій досвід протистояння сексуалізованому насильству. – Можна було переконати їх не робити це з тобою.... Треба було вміти заговорити їм зуби, а це не завжди було легко».
Коли німецькі та угорські війська відступали на захід через Дунай, марно намагаючись утримати оборону навколо Будайського замку, вони зруйнували всі мости через річку, що залишилися позаду них. Знаменитий міст Єлизавети (вгорі) так і не вдалося відновити у первісному вигляді.
Під час останнього нацистського протистояння в західній частині Буди деякі з найкращих пам'яток королівської архітектури Європи були знищені артилерійським вогнем радянських військ, коли ті обстрілювали територію, яку утримували нацисти.
Коли 13 лютого 1945 року Червона армія повністю взяла під свій контроль Будапешт, близько 80 відсотків будівель були пошкоджені або зруйновані під час бойових дій та бомбардувань союзників, що передували облозі.
Угорський військовий фотограф Роберт Капа прибув до Будапешту після облоги. Він описував своє рідне місто як «вродливу жінку з вибитими зубами».
Облога Будапешту забрала життя близько 38 000 цивільних, 48 000 угорських і нацистських солдатів та 70 000 радянських і румунських військовослужбовців. Вже за кілька днів після розгрому нацистів у Будапешті почали відчинятися кав’ярні та розпочалася відбудова зовсім іншої Угорщини.
Невдовзі після перемоги радянської армії в Будапешті Йосип Сталін натякнув на те, що може чекати на Угорщину, сказавши югославському політику: «Хто захоплює територію, той і нав’язує їй свій суспільний лад».