У заходах вшанування 80-ої річниці звільнення в'язнів нацистського табору смерті «Аушвіц» бере участь і голова євреської спільноти Болгарії Максим Дельчев, щоб згадати про жахіття, які нацисти розв'язали в Європі, а також про моральну стійкість громадян Болгарії.
Голова Єврейської релігійної ради Болгарії Делчев каже, що для євреїв його країни Друга світова війна «не була ані білою, ані чорною. Це складна історія».
У 1941 році Болгарія, під тиском Гітлера, вступила в союз з нацистською Німеччиною. Софія швидко отримала свою нагороду – контроль над захопленими нацистами територіями сучасної Греції та Північної Македонії, які Болгарія втратила після Першої світової війни.
Коли воєнна машина нацистів посилила переслідування євреїв, Болгарія слідувала їхньому прикладу і прийняла нацистський закон, який був спрямований проти єврейської меншини, що становила менше ніж 1% населення.
Для болгар «Закон про захист нації» був одночасно і незрозумілим, і відразливим.
«До війни не було жодного міста [в Болгарії] з окремим єврейським районом або відокремленим гетто», – пояснив Делчев Радіо Свобода.
Пересічний болгарський єврей жив із християнами по сусідству, розділяючи з ними труднощі та радощі життя. Майже 1 000 євреїв загинули, борючись за Болгарію під час Балканських воєн та Першої світової війни.
«Цей закон і подібні до нього кладуть край нашим народним і конституційним свободам, за які проливали кров наші предки», – йшлося в одному відкритому листі, який у Софії підписали сотні болгар, які не були євреями.
Впливова у Болгарії Православна Церква також засудила антиєврейський закон. Словами, які, вочевидь, були спрямовані проти союзу Болгарії з нацистською Німеччиною, церковні лідери закликали уряд протидіяти «реальним загрозам» для Болгарії, «з яких би джерел ці загрози не надходили».
Коли в окупованій нацистами Європі почала діяти жахлива машина Голокосту, німці виявили, що в Болгарії у них виникла проблема.
«Ментальність болгарського народу, позбавлена ідеологічного просвітлення, яке маємо ми», – писав Адольф-Гайнц Бекерле, нацистський посол у Болгарії.
Болгари, які виросли разом з «вірменами, греками і ромами, не бачать в євреях жодних вад, які б могли виправдати якісь особливі закони проти них», – скаржився Бекерле.
Для болгар уся жорстокість «остаточного вирішення єврейського питання» їхнього воєнного союзника стала очевидною, коли потяги з євреями, яких свідки описували як «птахів у клітці», вивозили з утримуваних болгарами регіонів північної Греції та Македонії через Болгарію до окупованої нацистами Польщі.
Майже кожен з 11 343 євреїв, перевезених з територій, контрольованих Болгарією, до Польщі, загинув у таборах смерті.
Коли пронацистські бюрократи в Софії почали складати плани з облави на євреїв у самій Болгарії, стався витік деталей таємного плану, що викликало непокору.
Димитар Пешев, заступник голови болгарського парламенту, підготував лист-протест проти планів депортації, який він переконав підписати 41 іншого члена парламенту.
Згодом Пешев згадував, що пішов на цей небезпечний крок, щоб уберегти Болгарію від «плями, на яку вона не заслуговує».
Коли в деяких регіонах Болгарії проводили облави на євреїв напередодні запланованої депортації, вище православне духовенство також кинуло виклик владі.
Як повідомлялося, один із церковних лідерів переліз через огорожу тимчасового концентраційного табору, щоб запевнити своїх єврейських співгромадян: «Куди ви підете, туди піду і я».
Попри неодноразові спроби з боку нацистських функціонерів у Софії, депортація болгарських євреїв до таборів смерті в Польщі так і не відбулася. Понад 48 000 євреїв, яких планували знищити, вдалося врятувати завдяки опору болгарського народу.
У час вшанування пам'яті жертв Голокосту Делчев каже, що рідкісний приклад Болгарії зумовлений кількома факторами.
На відміну від країн, що перебували під ворожою нацистською окупацією, болгари, як союзники нацистської Німеччини, мали певну автономію у порівнянні з країнами, де за антинацистську позицію карали розстрілами без суду і слідства.
«Це не було схоже на Польщу чи Югославію, якими керували нацисти», – розповів Делчев в інтерв'ю Радіо Свобода.
Окрім того, Делчев відзначає «дуже сильну і моральну православну церкву», культурній силі якої практично неможливо було протистояти навіть авторитарному уряду.
У 1946 році після закінчення війни і приходу до влади лівого уряду, підтримуваного Радянським Союзом, майже все єврейське населення Болгарії виїхало до Ізраїлю. Сьогодні тут залишилося лише близько 5 000 євреїв.
Щороку 10 березня євреї у Болгарії відзначають День порятунку свого народу, а в містах по всій країні та в Ізраїлі встановлені пам'ятники, присвячені подіям 80-річної давнини.
Прогулюючись повз Археологічний музей приморського міста Варна, можна помітити пам'ятник у вигляді єврейського музичного духового інструмента шофар. На самому монументі викарбувано подяку болгарам «за наш порятунок під час Голокосту», яка завершується словами: «Ми пам'ятаємо!».
