Хвиля протестів, що розпочалася в Сербії в листопаді 2024 року, вступила в нову фазу: з 12 серпня, коли в північних містах Врбас і Бачка-Паланка спалахнули сутички, щодня вони відбуваються між демонстрантами та поліцією.
Ці інциденти викликали протести в десятках сербських міст, враховуючи столицю Белград, а звинувачення в жорстокості поліції поширилися по всій країні.
«Четверо або п'ятеро з них (поліцейських) били мене, притискали мою голову до бетонної [поверхні]», – розповів студент-фізик Душан Цвєткович Балканській службі Радіо Свобода. Цвєткович був заарештований у Белграді 14 серпня під час антиурядової акції протесту.
Міністерство внутрішніх справ Сербії не спростувало і не прокоментувало заяви Цвєтковича, а також заяви інших протестувальників, які звинуватили поліцію у застосуванні надмірної сили.
Протести ще більше розгорілися після появи відео, яке з'явилося на другий день сутичок, на якому видно, як молодих чоловіків, затриманих у Новому Саду, змушують ставати на коліна перед поліцейськими після арешту.
Ці зображення спочатку були опубліковані проурядовими ЗМІ. Цвєткович також заявив, що його відвезли в машині без розпізнавальних знаків до гаража, де він отримав побої, в результаті яких у нього залишилися синці на обличчі.
В інших інцидентах прихильники правлячої Сербської прогресивної партії (СПП) напали на мирних демонстрантів.
Хто стоїть за демонстраціями?
Щоденно в соціальних мережах поширювалися заклики до проведення демонстрацій. Людей запрошували долучитися через групи в соціальних мережах, які студенти використовували для спілкування з громадськістю з самого початку протестів.
Багато громадян відреагували мирно, але кадри Радіо Свобода та інших ЗМІ також зафіксували, як люди в масках кидали каміння та піротехніку в поліцію.
Протестувальники розгромили кілька офісів СПП, а у місті Валево, що за 80 кілометрів на південний захід від Белграда, також пошкодили штаб-квартиру Сербської радикальної партії, очолюваної Воїславом Шешелем, засудженим воєнним злочинцем і колишнім наставником президента Сербії Александара Вучича.
Поштовхом до перших протестів у листопаді 2024 року стало обвалення даху залізничного вокзалу в Новому Саду, яке призвело до загибелі людей.
Ця трагедія шокувала громадськість на тлі повідомлень про те, що корупційні практики призвели до неякісного будівництва залізничного вокзалу, флагманського урядового проєкту, очолюваного китайськими компаніями.
У наступні дні десятки факультетів у Белграді, Новому Саду, Ніші та інших університетських містах були заблоковані протестувальниками-студентами, яких підтримала більшість професорів.
Ці події викликали хвилю демонстрацій, яких не було з часів повалення режиму Слободана Мілошевича в 2000 році.
Спочатку вимоги стосувалися відповідальності за трагедію в Новому Саду та притягнення до відповідальності тих, хто напав на студентів-демонстрантів. Через шість місяців студентські організації, які до того часу були в основному аполітичними, закликали до проведення дострокових виборів.
Якою була реакція Вучича?
Деякі вимоги студентів були задоволені.
Уряд оприлюднив тисячі документів, пов'язаних з реконструкцією Нового Саду. Однак критики стверджують, що архів був неповним і не прояснював ключових деталей.
Вони також заявили, що, опублікувавши тисячі документів, Вучич і уряд лише намагалися створити враження прозорості, насправді ж поглиблюючи плутанину щодо проєкту станції.
У липні СПП звільнила чотирьох партійних активістів, яких звинувачували в нападі на студентів театрального вишу у Белграді під час мирних протестів у січні.
Однак Вучич ніколи не засуджував провокаційну риторику представників своєї партії або проурядових ЗМІ, деякі з яких порівнювали демонстрантів з нацистами або з Усташі, хорватським фашистським рухом часів Другої світової війни.
Що буде далі?
Майбутнє протестів та загальна політична ситуація в Сербії залишаються невизначеними.
Розрив між правлячою елітою Сербії та її критиками є більшим, ніж будь-коли. Громадське обурення корупцією та організованою злочинністю, про що щороку наголошується у звітах ЄС, досягло безпрецедентного рівня.
Вперше з моменту приходу його партії до влади в 2012 році Вучич стикається з реальним соціальним опором. Однак цей опір не має політичного виразу: жодна опозиційна партія не домінує.
Єдиною об'єднуючою силою, що стоїть за повстанням, є студентський рух – покоління молодих людей, які вже втратили рік навчання через протести.
Форум