Рей Ферлонґ, «Настоящее Время», Ханна Кавіані, Радіо Фарда, Казахська служба Радіо Свобода та Арбана Відішікі
У той час як Туреччина переживає найбільші протести за більш ніж десятиліття, інтенсивно обговорюється питання, чи стануть ці події серйозним викликом для президента Реджепа Таїпа Ердогана. І чи не спричинить це подальший зсув до авторитаризму.
Протести були викликані ув'язненням мера Стамбула Екрема Імамоглу, кандидата від головної опозиційної Республіканської народної партії на президентських виборах 2028 року.
Те, що станеться далі, може мати наслідки далеко за межами Туреччини.
Анкара веде свою гру
На початку повномасштабної війни Росії проти України, Туреччина досягла значного дипломатичного успіху, виступивши посередником в угоді між Росією та Україною, яка дозволила обом країнам експортувати зерно через Чорне море.
Ця угода стала вирішальним фактором у забезпеченні життєво важливого експорту українського зерна до країн Глобального Півдня, які значною мірою покладаються на нього. Експорт продовжувався протягом року до виходу Росії з угоди.
Важливість цієї угоди підкреслює той факт, що Вашингтон зробив її відновлення ключовим пріоритетом своїх переговорів з Москвою та Києвом.
Анкара впродовж війни вела свою власну гру.
Хоча Туреччина є членом НАТО, Ердоган намагається підтримувати добрі відносини з президентом Росії Володимиром Путіним. Обидва лідери поділяють стиль «сильної людини», який, можливо, зміцнив їхнє взаєморозуміння.
Але це не зупинило турецького виробника безпілотників Байрактар, який, наприклад, продовжує будувати завод в Україні. Його продукція відіграла важливу роль в обороні України у перший місяць повномасштабної війни.
Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, каже, що рушійною силою турецької зовнішньої політики є економіка.
«Що стосується регіональних питань, Росії, України, Близького Сходу, ключову роль відіграють бізнес-інтереси. Вони будуть обертатися навколо Імамоглу так само, як вони зараз обертаються навколо Ердогана», – сказав він в інтерв'ю телеканалу «Настоящее Время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
Західні зв'язки: ЄС та Вашингтон
Якщо говорити про бізнес, то найбільшим торговельним партнером Туреччини є Європейський Союз, на який, згідно зі статистикою ЄС, припадає близько третини торгівлі між країни.
Зміна уряду в Туреччині майже напевно вплине на її відносини з Брюсселем, який призупинив процес вступу Туреччини до ЄС у 2018 році на тлі критики дій Грдогана за відступ від демократії.
Імамоглу, ймовірно, наполягав би на поліпшенні відносин і відновленні переговорів про вступ Туреччини до ЄС.
Але відносини між Брюсселем і Анкарою можуть потеплішати в будь-якому випадку. Оскільки Європа прагне зменшити свою оборонну залежність від Вашингтона і сформувати військову місію в Україні. А збройні сили Туреччини можуть стати ключовим гравцем.
Європейські лідери стоять перед незручним вибором між засудженням дій Ердогана і отриманням вигоди від ключових відносин у сфері безпеки.
Економіка також була головним питанням порядку денного під час переговорів міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана зі своїм американським колегою Марко Рубіо у Вашингтоні цього тижня.
Ердоган сподівався отримати звільнення від санкцій, запроваджених президентом США Дональдом Трампом у 2020 році, після того, як Туреччина придбала російські системи протиповітряної оборони С-400.
Іран та Близький Схід
Події в Туреччині відбуваються у той час, коли Тегеран і Анкара обмінюються звинуваченнями і погрозами щодо втручання у внутрішні справи один одного.
Обидві країни часто мають суперечливі інтереси з різних регіональних питань, таких як підтримка Туреччиною опозиції до режиму Асада в Сирії та підтримка Азербайджану у війні за Нагірний Карабах проти Вірменії.
Проте міністр закордонних справ Ірану Аббас Арахчі заявив, що події в Туреччині є «внутрішньою справою».
Світ, який бачить Ердоган, безумовно, більше відповідає уподобанням ТегеранаАхаван
Айдін Ахаван, політичний аналітик зі Стамбула, сказав в інтерв'ю Радіо Фарда (іранська Служба Радіо Свобода):
«Ердоган представив себе як прагматичний лідер, який змінює альянси, коли це служить його інтересам... Опозиція, з іншого боку, є європоцентристською і виступає за світську і демократичну систему. Світ, який бачить Ердоган, безумовно, більше відповідає уподобанням Тегерана»
Географічне розташування дає Туреччині величезний регіональний вплив. На початку війни в Україні вона закрила Босфор для російських військових кораблів, ускладнивши зв'язок Москви з її силами в Сирії.
Вплив Туреччини на Сирію, де вона є одним з головних союзників тимчасового уряду в Дамаску, дає їй багато козирів у міжнародній дипломатії. Турецькі та підтримувані Туреччиною сили відігравали велику роль у конфлікті і, ймовірно, продовжуватимуть це робити і зараз.
Центральна Азія
Вплив Туреччини поширюється не лише на Близький Схід, але й на Центральну Азію, де переважна більшість населення чотирьох країн розмовляє тюркськими мовами: Казахстан, Киргизстан, Туркменістан та Узбекистан.
Три з цих країн (за винятком Туркменістану) об'єднані в Організацію тюркських держав, до якої також входить Азербайджан.
Вони проводять спільні військові навчання і налагоджують закупівлю і виробництво озброєньТутумлу
Деякі регіональні експерти вважають, що Туреччина є альтернативним полюсом на тлі побоювань, що російський експансіонізм може зосередитися на регіонах Центральної Азії з російськомовним населенням, як це сталося в Україні.
«Вони проводять спільні військові навчання і налагоджують закупівлю і виробництво озброєнь на інших ринках, ніж у Росії», – сказав у листопаді Казахській службі Радіо СвободаАссель Тутумлу з Близькосхідного університету на північному Кіпрі.
До російського вторгнення в Україну значна частина торгівлі Центральної Азії з Європою йшла через Росію. За словами Тутумлу, західні санкції проти Росії дали поштовх новим торговельним маршрутам через Азербайджан і Туреччину.
Дійсно, зміцнення транспортно-логістичних зв'язків на так званому Центральному коридорі маршрутів з Китаю до Європи в обхід Росії було головним питанням на регіональному саміті в Бішкеку наприкінці минулого року.
Балкани
Туреччина також є важливим гравцем на енергетичних ринках, і ніде це не є більш очевидним, ніж у південно-східній Європі.
Угорщина, Румунія та Сербія є основними споживачами газу, що постачається Туреччиною.
Зараз «Турецький потік» є єдиним газопроводом, що транспортує російський газ до Європи, проходячи безпосередньо з Росії до Туреччини по дну Чорного моря і далі на Балкани.
«Анкара робить новий поштовх до того, щоб перетворити Туреччину на головний енергетичний центр регіону», – зазначив Карім Елгенді з аналітичного центру Chatham House в Лондоні в грудні.
Анкара робить новий поштовх до того, щоб перетворити Туреччину на головний енергетичний центр регіону
Туреччина також є великим інвестором на Балканах, зокрема в Сербії. Окрім просування амбітних планів щодо будівництва автомагістралі Белград-Сараєво, вона оголосила про плани будувати в Сербії безпілотники під своєю торговою маркою.
Угоди щодо безпілотників також обговорювалися в Боснії та Албанії.
На Балканах Туреччина використовує економічну силу як криголам для політичних кроків, оскільки вона дивиться не лише на країни з великими мусульманськими громадами, але й налагоджує тісні відносини з іншими країнами.
Форум