Цьогорічні вибори в Гренландії, заплановані на 11 березня, будуть проходити на тлі геополітичної напруги, що виникла через заклики президента США Дональда Трампа зробити цю данську територію – американською.
«Ми так чи інакше отримаємо її», – заявив Дональд Трамп у Конгресі Сполучених Штатів 4 березня, і наголосив, що Гренландія потрібна США для національної безпеки. У січні він казав пресі: «Китайські та російські кораблі скрізь. Ми цього не допустимо».
Але цей сплеск інтересу Сполучених Штатів до Гренландії – не нова ідея, а відродження 150-річних амбіцій взяти ці землі під свій контроль.
Покритий льодом острів Гренландія отримав свою незвичну назву від норманського дослідника Еріка Рудого у X столітті. Він, першопоселенець Гренландії, обрав цю назву, бо вважав, що «люди охоче поїдуть туди, якщо буде приваблива назва».
Норвезькі поселенці в Гренландії не залишилися. На думку дослідників, вони загинули через зміни клімату та економічні труднощі, спричинені чумою та іншими проблемами. До 1721 року, коли на острів приїхали перші датські місіонери, там залишалися тільки корінні інуїти.
Один із місіонерів описав корінний народ Гренландії як настільки «жадібних до калорій» людей, що ті їли вошей, знятих із власного одягу. Він стверджував, що інуїти «ножем зскрібали піт зі своїх облич і злизузали його», аби запобігти втраті мінералів.
У 1921 році Данія оголосила Гренландію своєю територією та встановила монополію на торгівлю з островом. Заборона на зовнішніх торговців дозволила Копенгагену купувати китовий і тюленячий жир – важливе пальне для ліхтарів – виключно на своїх умовах.
Під час Другої світової війни Данію захопила нацистська Німеччина, і Гренландія опинилася під загрозою можливого захоплення німцями.
Американський дипломат Джордж Л. Вест згадував, що тогочасний американський президент Франклін Рузвельт «одразу вирішив, що США повинні щось робити з Гренландією». Тоді американські війська зайняли цю територію, захистивши її важливе родовище криоліту.
У веденні війни дуже важливим чинником була змога прогнозувати погоду, тому в окремих куточках Гренландії нацистські агенти неодноразово намагалися облаштувати секретні метеорологічні станції.
«Здається, багато погодних умов, що приходять у Західну Європу, зароджуються саме на цьому льодовиковому покриві. З військової точки зору, отримувати метеорологічні дані з цього регіону надзвичайно важливо», – пояснив Вест і додав, що частиною місії США в Гренландії було «знайти ці (таємні нацистські метеорологічні – ред.) станції та знищити їх».
Після війни Сполучені Штати повернули Гренландію під контроль Данії, але залишили там свої війська. У 1951 році дві країни підписали угоду, яка дозволяла Вашингтону та новоутвореному НАТО «покращити і підготувати територію для військових цілей».
Одна з американських баз у Гренландії, відома як Camp Century, була офіційно оголошена науково-дослідницьким об'єктом. Насправді ж це було прикриття для проєкту Iceworm – плану створення під льодовим покривом Гренландії мережі пускових майданчиків ядерних ракет, спрямованих проти Радянського Союзу.
Таємна американська ядерна станція була приречена з самого початку: постійно рухаючись, лід викручував і деформував силоси, призначені для зберігання ядерних боєголовок. У 1966 році станцію Camp Century закинули. Залишки радіоактивних відходів досі поховані під льодом.
Ідея покупки Гренландії Сполученими Штатами з'явилася ще в 1867 році, коли Вашингтон вперше серйозно задумався над цим питанням.
У 1946 році Копенгагену запропоновали конкретну суму, яка приблизно еквівалентна сучасному 1 мільярду доларів. Один з сенаторів назвав це «військовою необхідністю» для США.
Вашингтон заявив, що Гренландія, зокрема, стане «пунктом базування для здійснення військових операцій в Арктиці проти ворогів Америки».
Міністр закордонних справ Данії відкинув пропозицію 1946 року, відповівши: «Ми багато чим завдячуємо Америці, але я не вважаю, що ми повинні віддати їм всю Гренландію».
Під час свого першого терміну в 2019 році Трамп кілька разів пропонував взяти Гренландію під контроль США, але ці заяви не сприйняли серйозно й вони були відкинуті. Однак, заступаючи на свій другий президентський термін, Трамп зробив питання Гренландії одним із пріоритетних. Данія – ймовірно, у відповідь на це – збільшила на гербі данського короля зображення полярного ведмедя (який символізує Гренландію на емблемі), а також ще раз заявила, що ця територія не продається.
Сьогодні Гренландія має свої власні органи влади, включаючи парламент, але все одно залишається сильно залежною від Данії.
Гренландія щороку отримує майже 600 мільйонів доларів допомоги від Копенгагену, що становить більше від половини її бюджету і складає більш як 10 тисяч доларів на кожного з 57 000 жителів.
Якщо рух за незалежність Гренландії, що досить стрімко розвивається, зможе відділити територію від Данії після виборів 11 березня, Вашингтон зможе піти в обхід Копенгагену у своєму прагненні отримати острів. Хоча більшість гренландців хочуть незалежності від Данії, 85% виступають проти того, щоб Гренландія стала територією США, свідчить нещодавнє опитування.
У січні цього року прем'єр-міністр Гренландії Муте Егеде сказав журналістам: «Ми не хочемо бути данцями, ми не хочемо бути американцями, ми хочемо бути гренландцями».
