Вже кілька місяців тисячі північнокорейських солдатів штурмують окопи, ухиляються від артилерійського вогню, б'ються пліч-о-пліч з російськими військами, намагаючись витіснити українські війська з російської території.
Коли вони вперше з'явилися минулої осені, розгортання північнокорейських військ занепокоїло західних чиновників. Ті побоювалися, що вони завдадуть удару по українських військах, які вже перебувають в облозі в інших місцях 1100-кілометрової лінії фронту, і змусять їх відступити.
Цього не сталося. І тепер північнокорейські війська, як повідомляється, відводяться з лінії фронту. Причиною, йдеться у публікації New York Times від 31 січня, є великі втрати.
Один український військовий чиновник применшив оцінку New York Times. Представник військової розвідки, який говорив на умовах анонімності, повідомив «Настоящее Время», що північнокорейські війська дійсно були виведені через «великі втрати», але охарактеризував їхнє переміщення як «стандартну операцію».
Однак Командування сил спеціальних операцій повідомило Радіо Свобода, що північнокорейські війська не були помічені в районах, де воювали спецпризначенці, протягом приблизно трьох тижнів: «Ймовірно, зазнавши значних втрат, вони були змушені відступити».
Якщо виведення північнокорейських військ або їх значний відступ підтвердиться, це стане потенційно прикрою невдачею для російського командування. Не кажучи вже про удар, якого буде завдано по уявленню про те, що північнокорейські війська здатні вирішальним чином вплинути на ситуацію на полі бою.
Ось що ми знаємо на сьогоднішній день.
Від Пхеньяна до Курська
Тижні минули після застережень від України, підкріплених супутниковими знімками та іншими розвідувальними даними з відкритих джерел, – в середині жовтня північнокорейські війська почали з'являтися в російських регіонах, що межують з Україною. За офіційними даними, їх було понад 11 тисяч.
На той час не було до кінця зрозуміло, чому російські чиновники звернулися до Пхеньяна по допомогу. Деякі експерти припускали, що президент Володимир Путін намагався уникнути оголошення нової мобілізації або відправки призовників на фронт, – кроків, які могли б викликати протистояння всередині Росії.
Західні чиновники сприйняли це як ознаку відчаю. За оцінками Заходу, втрати Росії з початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року становлять понад 700 тис. вбитих і поранених.
«Це свідчить про те, що він може бути у ще більшій біді, ніж більшість людей усвідомлює», – сказав в жовтні тодішній міністр оборони США Ллойд Остін про Путіна. «Він дуже рано пішов на компроміс, щоб отримати додаткову зброю і матеріали від Північної Кореї».
Українські посадовці прогнозували, що вони опиняться в Курську, прикордонному регіоні, де два місяці тому Україна здивувала Росію своїм вторгненням.
І дійсно, українські підрозділи повідомляли про численні зіткнення з північнокорейцями в Курську, а також про те, що деякі з них потрапили в полон.
Чи змінили вони ситуацію на полі бою?
Коли Україна прорвала кордон у серпні, українські війська, частина з яких включали найдосвідченіші, загартовані в боях підрозділи, швидко захопили значну частину території в Курській області: близько 1300 квадратних кілометрів. Це було найбільше введення іноземних військ на російську територію з часів Другої світової війни.
Спочатку оборона Росії була хаотичною і неорганізованою, що викликало здивування і обурення, особливо серед місцевих мешканців. Але командири передислоковували підрозділи, повільно відтісняючи українські війська. Позиції північнокорейських солдатів було розгорнуто в жовтні.
Об'єднані сили Росії та Північної Кореї на сьогоднішній день відбили трохи більше половини території, яку українські війська захопили в Курську.
Через кілька днів після Нового року українське командування віддало наказ про новий наступ у Курській області, щоб спробувати відібрати північнокорейські здобутки. Причина знову була незрозумілою, хоча деякі експерти вважають, що це могло бути зроблено для того, щоб здобути територію і зайняти позицію напередодні можливих мирних переговорів, на яких наполягає президент США Дональд Трамп.
Саме під час цієї операції українські війська захопили кількох північнокорейських полонених.
«Діють вони за радянською тактикою, діють у складі взводів, рот. Вони беруть своєю масовістю», – сказав в інтерв'ю Укрінформ минулого місяця Головнокомандувач Збройних Сил України Олександр Сирський. «(…) коли наступає з декількох сторін там взвод, там взвод, до сотні, а інколи і більше військовослужбовців, які атакують, і доволі сміливі – звичайно, це проблема. Не вистачає навіть боєприпасів».
Тож наскільки серйозними є втрати Північної Кореї?
Українські офіційні особи стверджують, що вони завдали значних втрат північнокорейським військам. Зеленський на початку січня 2025 року заявляв про загибель або поранення 3 800 північнокорейських військовослужбовців.
Військова розвідка оприлюднила фото предметів, захоплених у північнокорейських військ: книги, брошури і навіть мобільні телефони. Однак мало що з їхнього вмісту було доступно громадськості.
У своєму інтерв'ю Сирський підрахував, що близько половини з 11 000-12 000 залучених військовослужбовців були вбиті або поранені.
Але українські оцінки неможливо перевірити.
За кілька днів до того, як Зеленський дав свою оцінку у грудні, головна розвідувальна служба Південної Кореї заявила, що близько 1100 північнокорейців були вбиті або поранені. Білий дім 27 грудня дав свою оцінку: понад 1 000 були «вбиті або поранені в цьому конкретному бою лише за минулий тиждень».
Південнокорейська розвідка надала оновлені дані 13 січня: 200 північнокорейців вбито, 2700 поранено.
Відведення північнокорейських військ від лінії фронту може бути ознакою того, наскільки ефективними були українські атаки, особливо якщо українські сили надають пріоритет знищенню солдатів Пхеньяна.
Але ротація військ також є нормальним явищем на будь-якому полі бою: виснажені солдати потребують відпочинку; підрозділи з великими втратами потребують поповнення або реорганізації; потребують поповнення і боєприпаси та снаряди.
Форум