Понад чверть століття тому популярний мер Стамбула був позбавлений своєї посади та ув'язнений за звинуваченнями, які його прихильники назвали політично вмотивованими, але згодом він з’являється знову, щоб стати лідером, який найдовше перебуває на посаді президента в сучасній історії своєї країни.
Це був Реджеп Таїп Ердоган, нинішній президент Туреччини.
Але зараз Ердоган зіткнувся з політичною кризою, яка може стати найсерйознішою за час його дедалі авторитарнішого правління, що триває вже понад два десятиліття.
І, за симетрією, саме арешт іншого популярного мера Стамбула став поштовхом до цього.
Більше тижня в Стамбулі, Анкарі та інших містах і провінціях країни тривають протести після затримання 19 березня мера Стамбула Екрема Імамоглу за звинуваченнями в корупції та пособництві терористичному угрупованню.
Заворушення є найбільшими і наймасштабнішими, що охопили країну з часів протестів у парку Ґезі, які тижнями домінували у світових новинах у 2013 році, прискорюючи те, що правозахисники називають сповзанням до авторитаризму за часів правління Ердогана.
Хоча під час нинішніх демонстрацій не було зафіксовано жодного смертельного випадку, відбулося майже 1500 арештів, у тому числі за образи на адресу Ердогана і його сім'ї.
Деякі журналісти потрапили до в'язниці, а репортер BBC був депортований після того, як йому повідомили, що він є «загрозою громадському порядку», повідомляє британська телерадіокомпанія.
Але головна причина, чому аналітики вважають, що нинішня криза може стати ще більшим переломним моментом для Ердогана і турецької демократії, – це зміни в економічному і політичному середовищі.
«Тоді у Ердогана не було харизматичного суперника, економіка була в кращому стані, а головне – консервативні виборці залишалися лояльними до Партії справедливості та розвитку (ПСР)», – сказав Дімітар Бечев, автор книги «Туреччина під владою Ердогана: як країна відвернулася від демократії та Заходу», опублікованої у 2022 році.
«Зараз опитування за опитуванням визначають вартість життя як головну проблему для громадян Туреччини. Імамоглу промовляє до цієї останньої проблеми і, таким чином, має зв'язок з більш широким електоратом», – сказав Бечев в інтерв'ю Радіо Свобода.
Імамоглу має зв'язок з більш широким електоратом
Сила в цифрах
Масштаб виклику, який харизматичний Імамоглу становить для Ердогана і партії ПСР, важко перебільшити.
Його затримання відбулося за кілька днів до праймеріз 23 березня, на яких він мав бути затверджений як кандидат від опозиційної Республіканської народної партії (РНП) на президентських виборах, запланованих на 2028 рік.
Близько 15 мільйонів громадян взяли участь у первинному голосуванні (більше, ніж кількість тих, хто проголосував за РНП на парламентських виборах 2023 року), щоб висловити підтримку єдиному кандидату в бюлетені.
РНП оголосила про висунення Імамоглу 24 березня.
На момент затримання 53-річний мер вже боровся проти засудження до тюремного ув'язнення від 2022 року за те, що назвав членів виборчої комісії «дурнями» після того, як вони скасували результати його перемоги на виборах мера у 2019 році, змусивши його знову йти на повторні вибори, на яких він зрештою виграв.
Вирок, винесений на два з половиною роки, не набув чинності через подану ним апеляцію.
Тим часом, незадовго до арешту, альма-матер Імамоглу, Стамбульський університет, позбавив його університетського диплому, таким чином забираючи у нього доказ вищої освіти, яка є обов'язковою умовою для кандидатів у президенти в Туреччині.
Ряд дій проти політика викликало широкі сумніви у твердженні влади та провладних ЗМІ про аполітичність свіжого розслідування, спрямованого проти Імамоглу та понад сотні його однопартійців.
«На щастя для [Імамоглу], ці дії лише додадуть йому популярності», – сказав Радіо Свобода Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень у Києві.
Ердоган, який ніколи не славився деескалаційною риторикою, звинуватив РНП у підбурюванні «руху насильства» через підтримку протестів, які здебільшого були ненасильницькими, а також у «потопленні економіки» за допомогою «шоу», яке, за його прогнозами, поступово стихне.
РНП засудила арешт Імамоглу як «переворот» і провела, як вона заявила, свій останній партійний мітинг біля мерії Стамбула в ніч на 25 березня перед новим мітингом, запланованим на 29 березня.
На щастя для Імамоглу, ці дії лише додадуть йому популярності
Але студентські протести продовжуються, оскільки група студентів, які протестували біля Близькосхідного технічного університету в Анкарі, була атакована поліцією з водометом, сльозогінним газом і пластиковими кульками рано вранці 27 березня, повідомило агентство Associated Press.
На шляху до «обраної диктатури»?
Незалежно від того, як розвиватимуться події на вулиці, РНП, партія, найбільш тісно пов'язана із засновником сучасної Туреччини Мустафою Кемалем Ататюрком, схоже, набирає обертів.
Це значною мірою завдяки Імамоглу, який зміг достукатися до міських, світських та освічених верств суспільства, що становлять основу партії, завдяки гаслу «все буде добре», яке він взяв на озброєння на противагу більш поділяючій риториці чинного президента.
Конституційні обмеження диктують, що Ердоган не зможе балотуватися після закінчення свого нинішнього терміну, якщо парламент не призначить дострокові вибори або якщо не буде змінено сам основний закон.
Але мало хто сумнівається, що одна з цих подій станеться, що пояснює, чому РНП провела праймеріз так рано.
У січні речник партії Ердогана ПСР підтвердив, що четвертий президентський термін як Ердогана «стоїть на нашому порядку денному». А Девлет Бахчелі, лідер турецької Партії націоналістичного руху (ПНР) і ключовий прихильник Ердогана, також висловив підтримку цій ідеї.
У своєму звіті «Свобода у світі» за 2025 рік Freedom House розмістила Туреччину в списку серед 10 країн, в яких спостерігається найбільш різке скорочення демократичних свобод за останнє десятиліття.
Проте голосування на виборах все ще залишається дуже конкурентними, про що свідчить перемога Імамоглу на виборах мера у 2019 та 2024 роках.
У 2024 році кандидати від РНП отримали більшу частку голосів на місцевих виборах по всій країні, ніж партія ПСР, завдавши правлячій партії, яку Ердоган заснував у 2001 році, одного з найбільших ударів з моменту її приходу до влади.
Ахмет Т. Куру, директор Центру ісламських і арабських досліджень при Державному університеті Сан-Дієго, у своїй колонці для The Conversation зазначив, що багаторічний лідер Туреччини виявився «майстром передвиборчої кампанії з точки зору просування популістської політики і маніпулювання засобами масової інформації та виборчими практиками, які б працювали проти опозиційних партій».
Однак Ердоган зараз «дуже стурбований» тим, що цієї тактики буде недостатньо, пише Куру, коли економіка визначається галопуючою інфляцією, а його суперник справді популярний.
Якщо правляча еліта піде на подальші репресії, «це може перевести політичну систему Туреччини від недосконалої демократії до «обраної диктатури», схожої на Росію Володимира Путіна», – стверджує аналітик.
Форум