(Рубрика «Точка зору»)
Іван Капсамун
Новина про скорочення вдвічі американського військового контингенту в Румунії є предметом для аналізу безпекових питань в чорноморському регіоні. Це важливо як для самої Румунії, так і для її сусідів – Молдови та України. Особливо в контексті небезпеки розширення російської воєнної агресії.
В порівнянні з іншими країнами, американських військових в Румунії не так багато. На території країни перебуває орієнтовно 2000 військовослужбовців США.
говоримо не про виведення, а про зупинення ротації бригади, яка мала підрозділи в кількох державах НАТО: Угорщині, Словаччині, Болгарії, РумуніїМоштяну
Понад 1700 солдатів розміщені на військовій базі Михайла Когелнічану, близько 200 – Девеселі, ще понад 100 – на авіабазі Кимпія-Турзій.
Проте скорочення стосуються не тільки Румунії.
«Ми говоримо не про виведення американських військ, а про зупинення ротації бригади, яка мала підрозділи в кількох державах НАТО: Угорщині, Словаччині, Болгарії, Румунії. Приблизно 1000 американських солдатів залишаться в Румунії, щоб сприяти стримуванню будь-яких загроз і надалі виконувати зобов'язання США щодо регіональної безпеки», – заявив міністр оборони Румунії Іонуц Моштяну.
Заспокоює і генсек НАТО Марк Рютте, який запевнив що рішення США не вплине на обороноздатність Альянсу. За його словами, перегляд американської військової присутності в Європі – «не є чимось незвичайним», у регіоні все одно більше військ, ніж було до 2022 року.
Чи відповідає це викликам, породженим агресією Росії?
Американських військ у Європі більше, однак загрози з боку Росії в порівнянні з початком 2022-го збільшилися в рази. Тут питання – чи встигають в НАТО за російськими викликами?
окремі експерти вважають, що в нас було останнє мирне літоПісторіус
Час від часу самі європейці говорять про те, що Москва готується до війни з країнами Альянсу.
Нещодавно міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив:
«Ми завжди виходили з того, що це може статися близько 2029 року. Тепер з'явилися оцінки, що це можливо вже 2028-го, а окремі військові експерти взагалі вважають, що в нас було останнє мирне літо».
Якщо говорити окремо про Румунію, то Бухарест вже мав великі проблеми із російським втручанням у президентські вибори, які напряму загрожували безпеці країні. Також періодично фіксується порушення російськими безпілотниками румунського повітряного простору в Придунав’ї. Якщо за цим лише спостерігати, агресія зростатиме.
Благо українські Сили оборони зуміли загнати російські кораблі в портову гавань Новоросійська, відновивши торгівлю в Чорному морі. Однак загроза з повітря для північно-західного Причорномор’я збільшується.
Скорочення американського контингенту – гарний сигнал для Москви, хоча нинішня адміністрація США на чолі з Трампом давно вимагає від європейських членів НАТО збільшити фінансування своєї обороноздатності і більшої відповідальності за власну безпеку. Очевидно, що вакуум американських військ в Європі має бути кимось заповнений.
«До кінця цього року та наступного року ми побачимо… сильнішу присутність НАТО в Румунії та сильнішу здатність НАТО втручатися у випадку, якщо Румунія зазнає прямої загрози», – зазначила міністерка закордонних справ Румунії Оана Цою.
Це означає, що замість американців в Румунії з’являться військові з європейських країн-членів НАТО.
Очільниця Міноборони Франції Катрін Вортен вже запевнила Бухарест у підтримці:
«Кількість військових, які перебувають у Румунії, була збільшена. Франція збереже присутність на рівні, вже встановленому в межах Альянсу»
Втім, на всі ці зміни – ротації, переозброєння, перегляд планів (елементарно стоїть задача скорочення часу перекидання військ з західноєвропейської частини на східний фланг НАТО), пристосування до ведення війни нового типу та інше, потрібен час.
Натомість, у Росії воєнна машина вже на ходу, і єдиний хто фізично стримує її рух – це Україна, виграючи для Європи дорогоцінний час.
Отже, як скорочення кількості американських солдат в Румунії може вплинути на регіональну безпеку?
«Одеський трикутник» та інші варіанти
Виведення частини американських військ із чорноморського регіону ставить перед Україною, Молдовою та Румунією питання про можливість формування регіонального безпекового об'єднання, що в інтересах трьох країн.
Наскільки це реально (особливо в контексті російської агресії), враховуючи що Румунія є членом НАТО, Молдова декларує нейтральний статус, а Україна прагне стати частиною Альянсу і знаходиться в стані війни?
Маріанна Присяжнюк, політична аналітикиня фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва:
– Виведення частини американських військ із чорноморського регіону дійсно підштовхує до роздумів, чи не варто прифронтовим державам самостійно тісніше згуртуватися задля колективної безпеки. Зокрема, в рамках тристороннього формату між Україною, Молдовою та Румунією – країн, які об’єднує спільний виклик з боку агресивної Росії.
Формат «Одеського трикутника» дозволяє неформально поглиблювати безпекові зв’язки між трьома країнами
Така ініціатива вбачалася б логічною: Румунія як член НАТО має військові спроможності та міжнародні безпекові гарантії, більш того, минулого року гармонізувала своє законодавство, розширивши можливості використання армії задля захисту румунів за кордоном – це очевидна гарантія для Молдови, яка поки не капіталізована у форматі політично-військового союзу, який своєю чергою складно уявити без України – і через досвід ЗСУ, і через логістичні зв’язки які значно поглибилися з 2022 року саме з точки зору військової співпраці.
Варто зазначити, що фундамент для тіснішого тристороннього партнерства вже закладено.
Із 2022 року Україна, Румунія і Молдова розвивають спеціальний формат співробітництва, офіційно названий «Одеським трикутником». Перші зустрічі глав МЗС трьох країн відбулися восени 2022-го в Одесі, згодом – у квітні 2023-го в Бухаресті за участю міністрів оборони. На Чорноморському безпековому саміті в квітні 2023 року три держави навіть підписали спільні угоди про посилення політичної, економічної та безпекової кооперації для протидії загрозам з боку РФ.
У червні 2025 року в Одесі було проведено перший саміт на рівні президентів України, Румунії та Молдови, який підсумував досягнення тристоронньої взаємодії та визначив плани на майбутнє.
Тоді ж він отримав офіційну назву «Одеський трикутник» і домовленості про його інституціоналізацію – призначення координаторів, регулярність зустрічей та спільні проєкти.
Фактично цей тристоронній механізм вже функціонує як «міні-альянс» координації політики, економіки та безпеки в регіоні. Але попри інтенсивний розвиток цієї історії, перетворення «Одеського трикутника» на повноцінний військово-оборонний союз наразі залишається малоймовірним через низку причин:
1) Членство Румунії в НАТО. Чи може вона укладати окремий військовий союз, це питання високого політичного маневрування, на яке Бухарест після потрясінь 2024 року не піде, тим більше не піде будучи стратегічним партнером США й не маючи альтернативних зовнішніх орієнтирів на випадок сценарію, який розгорнула адміністрація Трампа.
2) Водночас, румунські військові вже беруть участь у спільних навчаннях, тренують українських пілотів на F-16, діляться розвідданими і проводять повітряне патрулювання – всі ці заходи підвищують колективну безпеку трьох країн без формального нового альянсу.
3) Ну й не в останню чергу, нейтральний статус Молдови. Конституція Республіки Молдова закріплює постійний нейтралітет, що означає заборону на участь у військових блоках. Хоча чинна проєвропейська влада в Кишиневі намагається поглиблювати співпрацю з НАТО (в рамках Індивідуального плану партнерства), з сусідами водночас такого діалогу не спостерігається на мій погляд.
Для молдовського електорального поля тема України є токсичною, риторика не виходить і потенційно не вийде за межі символічної подяки героїзмові українського народу, що, погодьтеся, важко капіталізувати в конкретні кроки.
Водночас, навіть гарантом миру Кишинев називає себе – а не Україну, що підтверджує тезу про комунікаційну відірваність від реального стану речей. Тому позиція Кишинева, як і Конституція Молдови виглядає стратегічно розмитою, якраз задля такого маневрування.
Де-факто, Молдова готова розширювати співпрацю в рамках кібербезпеки, протидії дезінформації, дотичних галузей, але це важко узагальнити як безкомпромісну мотивацію до створення альянсів, які були б адекватні викликам рішення адміністрації США, які дивним чином доповнюють російську військову загрозу.
При цьому Київ, особливо на тлі корупційних потрясінь, був би зацікавлений у будь-яких додаткових безпекових форматах, які могли б, до речі, доповнити майбутні безпекові гарантії.
Але на перспективу формат на кшталт «Одеського трикутника» дозволяє «неформально поглиблювати безпекові зв’язки» між трьома країнами не декларуючи спільної оборонної політики, що могло б трактуватися як новий військовий блок, але формувати нову традицію і новий досвід. І це має бути для Києва одним із орієнтирів. Тож це мабуть найреалістичніший вихід для регіону, якщо розглядати проблематику з точки зору української оптики.
Віталій Марінуца, директор Інституту європейських досліджень Молдови, міністр оборони Республіки Молдова (2009-2014 рр.):
– Очевидно, що США остаточно ухвалили рішення скоригувати чисельність своїх збройних сил у Європі шляхом ротації однієї з бригад.
З символічної точки зору, яка є дуже важливою, особливо для Молдови та України, скорочення американського контингенту сприймається як ослаблення американської політичної волі або американської присутності в Причорномор'ї. Якщо йдеться про короткочасний період, то це не може вплинути на боєздатність НАТО та Євросоюзу в регіоні.
В майбутньому можна буде розробити та укласти союз, що забезпечуватиме безпеку трьох країн
Я вважаю, що реальна військова міць НАТО та ЄС залишається високою. Окрім американських військових сил та самої румунської армії, є ще багатонаціональний контингент – місія Mission Eagle під керівництвом французів, які готові заповнити скорочення американського контингенту. Тому прямої прогалини у безпеці регіону на даному етапі не буде.
Якщо надалі Євросоюз і НАТО не відреагують на виведення американських військ, і воно продовжиться, Росія може посилити свій тиск на регіон. Військовим шляхом це зробити вони не зможуть, бо Україна воює та стримує тиск. Але ті ж кібер та інформаційні атаки можуть збільшитися.
Неможливо побудувати альянс між Україною, Румунією та Республікою Молдова, який мав би щось на зразок статті 5 Вашингтонського договору і став би альтернативою НАТО. Тому що ці три країни перебувають в різних станах в питаннях безпеки.
Румунія член НАТО, відповідно будь-які її дії повинні узгоджуватися з партнерами по блоку. Республіка Молдова нейтральна за Конституцією (де-юре), а де-факто має російські збройні сили на своїй території. Україна у стані війни.
Але світ змінюється, відповідно змінюються й акценти в забезпеченні безпеки, як на національному, так і на регіональному рівнях. Навіть у нинішніх умовах існує співпраця між трьома країнами в сфері безпеки. Тому, я думаю, що в майбутньому можна буде розробити та укласти союз, що забезпечуватиме безпеку трьох країн.
Перші передумови вже є. Цього літа була тристороння зустріч, де представники трьох держав обговорювали спільну боротьбу з сайбер-атаками (атаками на інформаційні системи). Відповідно, якщо буде політична воля, то в майбутньому, мабуть, такий альянс буде можливим.
На цьому ж етапі, я думаю, що і політики трьох країн, і громадські організації, і науково-дослідні інститути повинні робити все можливе, щоб працювати в нелетальній галузі заради безпеки в регіоні. Необхідність такого співробітництва видно неозброєним оком.
Олег Березюк, президент Інституту глобальної політики:
– Скорочення майже вдвічі військового контингенту США в Румунії становить реальну небезпеку для цієї країни, особливо на фоні нинішньої агресивної зовнішньої політики РФ. Після повномасштабного вторгнення росіян в Україну стало зрозуміло які плани є у нинішнього керівництва Росії. Путін хоче збройним шляхом повернути собі вплив у Європі і починає це робити з країн, які колись були сателітами СРСР.
Україні, Румунії і Молдові треба уже зараз об’єднувати зусилля і створювати спільну систему регіональної безпеки
Відомо, що росіяни зовсім недавно намагались вплинути на результати виборів в Румунії і Молдові і привести до влади проросійські сили. Війна в Україні значно виснажує ресурси РФ і цього разу їм не вдалося реалізувати свої агресивні плани щодо Румунії і Молдови. Але швидше за все буде чергова спроба і тому країнам-сусідам Росії, зокрема Україні, Румунії і Молдові треба уже зараз об’єднувати зусилля і створювати спільну систему регіональної безпеки.
Відомо, що до цього часу безпеку усієї Європи забезпечували Сполучені Штати. Сьогодні ситуація у світі суттєво змінилась і тепер кожна держава має самостійно вирішувати питання власної безпеки. За нинішніх обставин очікується створення нових регіональних і глобальних союзів і блоків, основною метою яких буде захист їх членів від протиправних зовнішніх впливів і збройної агресії.
Щодо Румунії, то її членство в НАТО не є перешкодою для участі у регіональному безпековому об’єднанні держав. Якщо говорити про Молдову, то нейтральний статус цієї країни аж ніяк не врятує її від протиправних впливів з боку Росії і можливої збройної агресії. Історія з Придністров’ям і активною спробою впливу на результати останніх парламентських виборів у цій країні є яскравим тому підтвердженням. Очевидно, що для приборкання будь-якого агресора потрібна серйозна військова сила і тому в нинішніх умовах Україна, Румунія і Молдова мають самі подбати про власну безпеку і прикласти максимум зусиль для створення регіонального безпекового об’єднання держав, яке зможе забезпечити надійний захист від будь-кого агресора.
Перші кроки у цьому напрямку уже зроблено, коли Україною, Румунією і Молдовою було створено безпекове об’єднання держав, яке зараз називають «Одеський трикутник». Очевидно, що тут потрібно йти далі і розширювати сфери співробітництва. Варто було б подумати і про розширення кола учасників, до якого могли б увійти усі зацікавлені уряди держав Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону, а можливо й усієї Європи.
Іван Капсамун – журналіст, політичний аналітик, учасник російсько-української війни, етнічний гагауз
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум