Зрив операції українських спецслужб із затримання групи найманців «ПВК Вагнера» наприкінці липня 2020 року міг статися через те, що українські чиновники попередили білоруські спецслужби про прибуття групи росіян, припустив в інтерв'ю телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», колишній начальник Головного управління розвідки міністерства оборони України Василь Бурба.
Про затримання в санаторії під Мінськом групи з 33 росіян, яких назвали членами «ЧВК Вагнера», відомою участю у бойових діях на Донбасі та Сирії, стало відомо 29 липня 2020 року. Пізніше з'ясувалося, що спочатку їх приїзд до Білорусі був частиною операції українських спецслужб: за первісним планом з Мінська найманці мали полетіти літаком до Стамбула, а літак мав здійснити вимушену посадку в Україні, де бійці і були б затримані українськими силовиками. Але так не сталося. Білорусь спочатку нібито затримала «вагнерівців», а потім повернула їх в Росію.
15 серпня 2020 року президент України Володимир Зеленський розкритикував рішення білоруської влади про повернення до Росії затриманих бойовиків російської приватної військової компанії «Вагнера».
Українська влада довго не підтверджувала опубліковані журналістами-розслідувачами дані про те, що все це було спочатку операцією саме українських спецслужб: президент Володимир Зеленський говорив, що Україну втягнули в операцію інших країн. Проте досі невідома відповідь на головне питання про цю операцію: чи був її провал наслідком помилки чи навмисного зливу інформації про неї.
Розслідувачі Bellingcat стверджували, що операція зірвалася після її перенесення: за їхніми даними, офіс президента України попросив перенести операцію на кілька днів через майбутнє перемир'я на Донбасі.
Василь Бурба, звільнений з Міноборони у серпні 2020 року, першим із офіційних осіб розкрив деталі провалу спецоперації: за його версією, у зриві винен Офіс президента України.
Володимир Зеленський наприкінці листопада 2021 року визнав, що це справді була операція і розроблялася вона українськими спецслужбами, проте стверджував, що попросив відкласти її через недостатню опрацьованість, сказавши, що йому соромно за цей епізод, і жорстко розкритикував Василя Бурбу, якого назвав «авантюристом і аферистом». Сам Бурба був допитаний СБУ.
В інтерв'ю телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки» Василь Бурба докладно розповів, що йому відомо про деталі узгодження тієї операції, чому, на його думку, вона могла закінчитися передачею «вагнерівців» Росії та як йому пропонували пости в обмін на мовчання:
– Найголовніший успіх спецоперації із затримання «вагнерівців», хоч спецоперація й зірвалася, у тому, що, згідно з розслідуванням Bellingcat, виявляється, співробітники ФСБ про цю спецоперацію нічого не знали. Як це взагалі можливо?
– Чому ми дивуємося? Працюють дві спецслужби – одна спецслужба проникає, інша має захищати від проникнення. У когось виходить краще, у когось виходить гірше. Але ми маємо чітко розуміти, що якщо спецслужба Російської Федерації проникає до нас в Україну, напевно, не все ми бачимо.
Щодо того, чи знала ФСБ?
Я можу констатувати факт, що мною були закладені три складові під час підготовки цієї операції:
- Перша складова – це оперативний склад, це ті, хто був обраний, затверджений мною. Тобто особовий склад, який проводив операцію. Це були професіонали.
- Друга складова – це конспірація. Конспірація була на рівні. проводилися Оперативні наради проводилися у місцях, які під конспірацію потрапляли.
- Третя складова – це безпека операції та контроль проведення кожного етапу. І робота з іншими органами – Службою зовнішньої розвідки, Службою безпеки – щодо отримання від них інформації про можливу активність ФСБ, або військову розвідку, або Службу зовнішньої розвідки Російської Федерації.
Мені здається, якщо взяти ці три складові, тож у нас це все вийшло.
– Чим і як вам пояснили, що треба перенести операцію на тиждень?
– Пояснення полягало в тому, що, якщо я не помиляюся, то 27-го числа починалося перемир'я, і якщо захід вийде 25-го числа, він може перемир'я зірвати.
Я вважаю, що це було неправильне пояснення. Операцію не можна було зупиняти, тим більше переносити. Але ми люди військові і наказ є наказ.
– Операція зі затримання «вагнерівців» зірвалася через те, що її перенесли на тиждень, і ці люди в Мінську затрималися на більший час? Чи таки були якісь інші причини? Можливо, хтось комусь дзвонив та розповідав, що у Мінську є люди, яких варто затримати?
– Однозначно перенесення операції призвело до її провалу. Причина перенесення – це найголовніше питання.
Один з варіантів мені здається цікавим, над ним треба думати, дивитися, розслідувати...
Ми не готові ухвалювати такі рішення – це найбільша наша проблемаБурба
Це, можливо, деякі радники, помічники керівників, які в офісі президента так бояться посваритися із росіянами, бо деякі хлопці мені розповідали про те, що якби операція відбулася, затримання відбулося, то росіяни могли б образитися і могли [почати] на нас наступ.
Але це тактика. Стратегічно ми не готові ухвалювати такі рішення – це найбільша наша проблема.
Щодо цієї ситуації, Білорусь, мені здається, отримала чіткий сигнал – і я думаю, що вона отримала його від України – про те, що приїхали іноземні громадяни Російської Федерації і будуть проводити протизаконний захід на території Білорусі.
Я думаю, що була домовленість, але це однозначна зрадаБурба
Тому хтось міг з українського боку їм про це повідомити, хтось міг поставити умову: «Хлопці, ми вам повідомляємо, знайдемо прізвища, знайдемо їх місцезнаходження, але коли ви їх затримаєте, у нас є до них свої процесуальні претензії. Ми вам дамо документ і давайте з вами домовимося, що [ми надаємо вам] інформацію про осіб та місцезнаходження, а ви нам їх віддаєте».
Я думаю, що була домовленість, але це однозначна зрада.
Тому це треба розслідувати, бо ми з вами чітко розуміємо, хоч би як ми з вами з білорусами домовлялися, є Російська Федерація, є країна, яка поглинула Білорусь. І ви пам'ятаєте перші дні після захоплення «вагнерівців», якою була реакція у президента Білорусі і якою була реакція не тільки у нього, а й у Російської Федерації.
Змінилося все дуже просто – приїхали хлопці з Росії, провели не одну нараду, пояснили, проговорили. І що ми бачимо на виході? Росіян віддали Росії, а нам нікого білоруси не видали.
Я думаю, що якщо факт дзвінка чи передачі інформації білорусам був, потім уже білоруси почали запитувати у нас: «Так ви ж казали, що це росіяни приїхали до нас, щоб робити протизаконні дії. А насправді це ваша операція».
Тож треба було пояснювати білорусам, тож і позиція Офісу президента незрозуміла. Рік і чотири місяці відколи зірвалася операція, позиція була незрозуміла.
Все-таки для мене це каже про те, що один із основних варіантів – це дзвінок до Білорусі. Але це зрада, яка говорити про те, що у нас є люди, які працюють не на Україну, а працюють на інші держави, що є «кроти, які дивляться, підказують, як це зробити для того, щоб операція не мала успіху».
– Ви вважаєте, що міг бути якийсь дзвінок із Києва до Мінська і під час цієї розмови могли повідомити, що приїхали росіяни робити переворот у Білорусі. У цьому контексті я хочу вам поставити запитання – як ви вважаєте, міг цей дзвінок, якщо він був, звичайно, бути зроблений без відома президента України Володимира Зеленського?
– Не можу сказати. Вважаю, що президент мав знати про такий стан справ, бо ситуація була йому відома про наші заходи. Думаю, що він повинен був знати, звісно, якщо дзвінок був.
– Після зриву операції у Верховній Раді України створюється парламентська комісія, яка називається Тимчасова слідча комісія (ТСК), яка мала розслідувати причини зриву цієї операції. Ви давали якісь свідчення цієї комісії та включили ці свідоцтва до цих протоколів?
– Я все доповів. Я повністю виклав те, що я знав і свої міркування, те, що я аналізував після провалу. Минуло два з половиною місяці, але досі протокол я не можу підписати.
ТСК вже дає якусь проміжну відповідь громадськості – вона розповідає про те, що проводили, що операція була чи не була. Але що цікаво – не можу підписати свій протокол. Коли я виступав, були люди, які записували мої пояснення, і я мусив підписати цей протокол. Пройшло два з половиною місяці, я звертався до ТСК особисто до голови. Мені не дають змоги його підписати. Які причини мені невідомо.
– Те, що вам не дають можливості підписати ваш протокол, може означати, що, швидше за все, ваше свідчення парламентська комісія не бере до уваги?
– Не бере до уваги це один варіант. Інший варіант – вони можуть його підробити. Я за це дуже переживаю, бо маю його підписати. Я підписав – це документ. Якщо я не підписав – значить моїх свідчень немає. Або вони є, тільки, можливо, їх не читатимуть, бо вони займаються службовою підробкою, як варіант.
– Чи могла ця спецоперація нашкодити відносинам України та Туреччини?
– На мою думку, це не могло зашкодити, це взагалі не входило до жодного етапу операції. Шкода могла бути лише Російської Федерації.
– Чи правда, що після звільнення з посади начальника Головного управління розвідки вам українська влада пропонувала пожити рік за кордоном?
Мені пропонували іншу посаду в обмін на те, що я скажу, що немає операції.Бурба
– Ні, мені не пропонували жити рік за кордоном. Мені пропонували виїхати за кордон послом України до однієї зі країн. Це було на початку 2021 року. Я відмовився.
– Вам пропонували іншу посаду?
– Мені пропонували іншу посаду в обмін на те, що я скажу, що немає операції.
– Це важливо. То була пропозиція з Офісу президента?
– Це була пропозиція від керівника спецслужби України, яка, за його словами, була делегована керівником Офісу. Там була не лише пропозиція виїхати – там були й погрози, про які я вже розповідав, починаючи від заборони виїзду за кордон, кримінальних справ і до зняття охорони. І все це сталося.
– Наразі для вас є загроза в Україні? І на які зараз взагалі допити вас викликають?
– Щодо загрози. Загроза існує, сам президент сказав, якщо я не помиляюсь, у тому ж інтерв'ю, що, за даними, які йому доносять українські спецслужби, а їм – наші стратегічні партнери, що є питання безпеки, і він дав команду дати «Альфу» . Це не тільки моя думка – це думка верховного командувача, що є проблемою безпеки. Але, повірте, тут нічого надприродного. Ми розуміємо, що [ідемо] проти Росії, що це велика держава, великі збройні сили та сильні спецслужби, тож треба захищатися.
Так, питання[безпеки] є.
Я переживаю більше не за себе, а за свою сім'ю та за тих хлопців, яких не охороняють.
Окрім того, що я – ціль, є ще ціль – керівник спеціального резерву, якого звільнили зі спецназу, його заступник та оперативний склад, який займався цією операцією.
Щодо проблеми кримінального переслідування мене в Україні, то є оперативна інформація, як в офісі президента проводять наради, які завдання надають Федеральному бюро розслідування та Службі безпеки. Але там розумні хлопці, які всі розуміють, і я впевнений, що протизаконні дії щодо мене вони не робитимуть. Хоча побачимо.
– Вас звільнили з посади начальника Головного управління розвідки 5 серпня 2020 року. Якраз за кілька днів після того, як зірвалася ця спецоперація. З чим ви пов'язуєте ваше звільнення?
– Все дуже просто. Зв'язую його із підписанням указу. Президент ухвалив таке рішення, йому поставили запитання щодо мене, і він відповідав: «Бурба хотів втриматися, я його хотів раніше звільнити». Незрозуміло мені, якщо чесно.
Якщо хотів звільнити – треба було звільняти, бо це управлінська діяльність. Чому раніше тоді не звільнили?
Щодо звільнення 5 серпня, це тільки мої здогади – залишу їх при собі. Не можу коментувати. Указ є указом, я військовослужбовцем, працюємо далі.
– Журналіст Бутусов говорив, що вас охороняють представники країни НАТО. Чи так це?
– Щодо охорони: мене як колишнього керівника військової розвідки до березня 2021 року охороняла військова розвідка, потім була команда мене не охороняти, і, відповідно, ми переговорили на цю тему з міністром внутрішніх справ. І досі моєю охороною займається міністерство внутрішніх справ у рамках кримінального провадження.
Тому розголошувати дані – на чому я їжджу, як я їжджу – [я не можу].
Жодні країни НАТО мене, зрозуміло, не охороняють – мене охороняють українські співробітники, яким я дуже вдячний. І я впевнений, що вони роблять правильну справу.
