Джошуа Кучера
Під час свого першого за останні шість років візиту до Азербайджану очільник Росії Володимир Путін сказав, що вражений тим, як розвивається столиця країни.
«Баку перетворюється на оазис, я б сказав, у регіоні», — сказав він на зустрічі 19 серпня з президентом Азербайджану Ільгамом Алієвим.
Це була влучна фраза.
За останні кілька років Азербайджан справді став найбільш гостинним місцем для російського лідера в бурхливому південнокавказькому регіоні.
Вірменія стрімко відвертається від свого колишнього союзника, тоді як Грузія, незважаючи на її власну кризу у відносинах із Заходом, залишається глибоко недружньою територією для Путіна.
Тим часом удома Путін має справу з несподіваним проривом українських військових у Курську область, який російські військові не змогли відбити.
У Баку сяючий Алієв привітав Путіна у своїй резиденції обіймами, а перша леді та віцепрезидентка Мехрібан Алієва поцілувала його. Путін був приємно враженим «сімейною атмосферою», в якій його прийняли.
Але гостинності Алієва є межі, і Баку продовжує грати одразу на кількох полях у межах своєї усталеної багатовекторної зовнішньої політики. На Кавказі у 2024 році це може бути найкращим варіантом, на який може розраховувати Путін.
Попри усмішки та обійми Азербайджан вже певний час домагається виключення Росії з регіональної політики, в яку донедавна Москва була глибоко залучена.
Нагірний Карабах..без Росії
Протягом десятиліть Росія разом зі Сполученими Штатами та європейськими країнами відігравала ключову роль у дипломатичних зусиллях із вирішення конфлікту між Азербайджаном та Вірменією. Але Азербайджан, вважаючи, що мирний процес став майданчиком для впливу зовнішніх сил у регіоні, протягом останніх місяців зумів витіснити Росію та інші іноземні держави з цього процесу і став працювати над мирним договором з Вірменією сам на сам.
Ще однією невдачею для Росії є те, що Азербайджан нещодавно оголосив, що вилучає з переговорів про угоду спірне питання, а саме транспортне сполучення між основною територією Азербайджану і його ексклавом Нахічевань через південну Вірменію, відоме під азербайджанською назвою Зангезурський коридор.
Хоча цей маршрут має критичне значення для Азербайджану, він також являє собою шанс для Росії закріпитися в регіоні.
Якщо ми можемо щось зробити, щоб ми могли підписати мирну угоду з Азербайджаном і Вірменією...Путін
Вірменія та Азербайджан спочатку домовилися, що маршрут буде охоронятися прикордонною службою ФСБ, і Москва все ще плекає надії, що це положення буде зафіксовано в остаточній угоді.
У цьому контексті коментарі Путіна в Баку щодо мирних переговорів виглядали дещо жалюгідно.
«Якщо ми можемо щось зробити, щоб ми могли підписати мирну угоду з Азербайджаном і Вірменією, завершити делімітацію і демаркацію кордону, про що ми багато говорили, розблокувати логістику і економіку, ми були б дуже раді», – сказав Путін.
Інші, ще більш складні, питання навіть не згадувалися.
У травні високопоставлений російський чиновник заявив, що Москва сподівається відкрити консульство в Карабасі, території, за яку і точиться тривалий конфлікт між Вірменією та Азербайджаном.
Зараз Азербайджан повністю контролює цю територію після того, як його наступ у вересні 2023 року призвів до втечі всього населення регіону, яке налічувало сто тисяч етнічних вірмен. Але новина про можливе російське консульство викликала тривогу серед азербайджанців, які побачили в цьому прихований план Кремля відновити російський і, можливо, вірменський вплив на території.
Напередодні візиту Путіна російське агентство ТАСС взяло інтерв’ю у посла Азербайджану в Москві Полад Бюльбюль огли та запитало у нього про це.
Я не казав, що в Карабасі може з’явитися російське консульствоБюльбюль огли
Він м'яко засвідчив опір Азербайджану цій ідеї, туманно зазначивши, що в Азербайджані «поле роботи для консульств обмежене». Після інтерв’ю ТАСС Бюльбюль огли звернувся до пов’язаного з урядом Азербайджану веб-сайту Haqqin і опублікував правку, яка знову делікатно сигналізувала про спротив Баку: «Я не казав, що в Карабасі може з’явитися російське консульство. Я сказав, що питання на стадії обговорення».
Алієв і Путін у своїх публічних виступах не згадували про консульство.
Тим часом, під час зустрічі двох лідерів у Баку, в іншій частині міста, колишній радник Путіна Рубен Варданян продовжував сидіти у в’язниці. Він – один із кількох офіційних осіб колишньої підтримуваної Вірменією невизнаної Нагірно-Карабахської Республіки, які були заарештовані після азербайджанського наступу, який повернув під контроль Баку цю територію минулого року.
Напередодні візиту Путіна Союз вірмен Росії надіслав йому звернення з проханням підняти питання карабахських в'язнів. Це питання також залишилося поза увагою.
А от знаходити спільну мову в економічних відносинах між двома країнами було легше. Коли Алієв відвідав Москву в квітні, головна увага була зосереджена на розширенні транспортної мережі, що з’єднує Росію через Азербайджан з Іраном і портами в Перській затоці. Проєкт має критично стратегічне значення для Росії, яка намагається перенаправити свої торговельні зв’язки на схід і південь після того, як її відносини із Заходом зруйнувалися після її повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році.
Хоча Азербайджан також може отримати вигоду від розширення торгівлі, короткий обмін думками між двома лідерами в Баку виглядав так, ніби Росія зацікавлена більше. Загальний товарообіг між двома державами становить «трохи більше 4 мільярдів доларів, що є хорошою цифрою», – сказав Алієв.
«Але це не відповідає потенціалу наших можливостей», – додав Путін.
Коли зустрічі 19 серпня завершилися, лідери Росії та Азербайджану оголосили, що підписали угоди на такі теми, як продовольча безпека та інспекція праці. У Баку буде відкрито новий російсько-азербайджанський університет, і країни почнуть спільне виробництво нафтових танкерів.
Для деяких азербайджанців цей скромний висновок розкрив те, що вони вважали справжньою причиною візиту: шанс для Путіна виглядати так, ніби він має союзників, коли він насправді перебуває в міжнародній ізоляції.
Форум