«22 роки жив з ногами, то й тепер треба встати і жити»: як підтримати ветеранів із ампутаціями

ЛЬВІВ ‒ Близько 200 воїнів, які втратили на війні кінцівки і були протезовані, зібрались у центрі «Суперг'юменс» у Львові («Superhumans»Lviv), щоб поспілкуватись і обговорити важливі питання, які стосуються поранених бійців з ампутацією.

Спеціалізована ортопедична клініка для лікування та реабілітації постраждалих від війни «Superhumans» Lviv запрацювала рік тому і за цей вдалося протезувати близько 500 осіб. Однак заявок отримали у п'ять разів більше. Але можливості центру – обмежені. Цими днями тут відкрили відділення реконструктивної хірургії і відновлення слуху, а також 3д-лабораторії. Є плани протягом місяця протезувати 300 осіб. Адже внаслідок поранень у цій російсько-українській війні тисячі воїнів і цивільних людей втрачають кінцівки.

Без руки, ноги, без обох рук, без обох ніг, без рук і ніг… Усі воїни ‒ на протезах. Дехто ще пересувається в кріслі-колясці. Більшість ходить на протезі чи протезах, «новою» рукою бере горнятко, нею вітається з колегами. Вони всі стали рідними у центрі «Superhumans» Lviv за час протезування і реабілітації. У центрі почуваються як вдома, серед своїх. Багато хто з військовослужбовців після реабілітації підтримує стосунки.

А в когось у реабілітаційному центрі почалась історія кохання, як у військовослужбовців Анастасії Савки і Олексія Левченка. І Олексій, і Анастасія втратили на війні ліву ногу.

«Познайомилась з Олексієм у перший день на рецепції. Ми обоє прийшли на реабілітацію. Я запитала в нього, де там можна. Отак і почали спілкування, багато часу проводили разом, їздили на реабілітацію. Нас запросили на інтерв'ю. А це була запланована зйомка, щоб Олексій мені зробив пропозицію одружитись. Олексій став на одне коліно. Навіть не уявляла, що таке може бути. Для мене це реально був шок.

Я там стояла, не знала, що мені говорити. Він мені вже про це говорив, що ми одружимося, будемо разом. Я це якось приймала. Але ніяких планів серйозних не будувала на життя. Але він це вже вирішив і зробив мені пропозицію. Хоч зараз він у Києві, я у Львові, але ми одне до одного приїжджаємо, одне одного підтримуємо, допомагаємо. Це, звісно, людина, з якою я хочу бути. Мені дуже комфортно», – розповідає Анастасія Савка.

24-річна Анастасія Савка на початку повномасштабної війни в останню хвилю відмовилась із сином виїжджати за кордон. Дитину залишила з батьками, а сама одягнула військову форму, але спершу пройшла піврічний вишкіл для цивільних осіб зі стрільби у Львові. Хоча в цивільному житті працювала певний час вихователькою і адміністраторкою автосервісу. Анастасія Савка була снайперкою на Запорізькому напрямку. 28 листопада 2023 року, відбивши ворожий штурм, підірвалась на міні.

Нині вона, як і її наречений Олексій Левченко, ходить на протезі і повернулась до повноцінного життя, як каже, безбар'єрного. Пара планує одружитись.

«Ми обоє плануємо повернутися на службу. Зараз проходимо багато етапів лікування. Ми не хочемо весілля на 150 осіб і торт за пів мільйона (сміється – ред.). Зараз війна і це не на часі. Коли наші хлопці втомлені на передовій, то влаштовувати ці забави не дуже правильно. Все у нас буде скромно», – говорить Анастасія Савка.

Анастасія Савка і Олексій Левченко разом прийшли на річницю роботи реабілітаційного центру, щоб подякувати медикам і зустрітись з рідними їм людьми.

На протипіхотну міну наступив 29 листопада 2023 року і військовослужбовець Максим Висоцький з Києва. Внаслідок поранення втратив ногу і старається робити кроки впевнено. Його дуже швидко евакуювали побратими після поранення, але ногу врятувати не вдалося.

«Я коли впав, то почав сам накладати турнікет, але бачив, що стирчить кістка. Я розумів, що маю залишитись живим. Мені пощастило, ногу втратив нижче коліна. Якраз на другий день мав їхати у відпустку і довелось доньці повідомити, що без ноги, що не приїду… Вперше за рік мав дочку побачити. Був варіант протезуватись за кордоном, але ми з дружиною вирішили, що буду в Україні. І подав ще з лікарні заявку в «Superhumans» Lviv. До того ж я ще й працюю в організації, яка є донором цього реабілітаційного центру. Тому й колеги мене рекомендували», – розповідає Максим Висоцький.

Максим Висоцький продовжує службу в ЗСУ.

А 23-річний ветеран-прикордонник Вадим Гільчук із Чернівців, який 12 лютого 2023 року на другому році війни втратив обидві ноги, займається спортом.

Він здобув золоту медаль на змаганнях з паверліфтингу у США.

«Якщо 22 роки ти жив з ногами і тут без, то тобі все одно треба встати на ноги і жити далі. Ти не можеш просто лишити все так. Треба залишатися мужиком. Той, хто воює, не може просто так все залишити. Треба робити максимально для того, щоб якось повертатися в життя і ставати ще кращим, аніж ти був. Зараз я можу зробити навіть більше, ніж раніше. Я можу мотивувати людей. Наприклад, ходжу на протезах, виставляю відео зі змагань, мотивую цим, і це допомагає іншим. Війна і поранення навчили мене цінувати людей, тих, хто підтримує», – каже Вадим Гільчук.

Його реабілітація у центрі тривала чотири місяці. Спершу дуже погано ходив і кожен крок на протезі давався нелегко. Вже нині він стоїть, не тримаючись однієї з милиць.

«Superhumans» – один із декількох реабілітаційних центрів у Львівській області. Його відкрили торік. Пацієнтів, які постраждали внаслідок війни, протезують безкоштовно. Наймолодшому з них – 11, найстаршому – 78. За рік лише у цьому центрі провели більше 100 операцій. Черга з охочих переважає можливості клініки. Тому радять подавати заявку у перші дні травми. Однак є випадки, коли пацієнт хоче електронне коліно, а центр забезпечує безкоштовно механічним. Тоді пораненому потрібно знайти для себе фінансування, щоб придбати кращої якості коліно. Усі інші послуги у центрі отримали безкоштовно. Таких бійців було три.

«А були два пацієнти, які зібрали гроші, отримали від нас безкоштовне електронне коліно і передали ці гроші наступному пацієнтові. Всі пацієнти занесені у базу Міністерства соціальної політики. Ми працюємо над тим, щоб збільшити кількість пацієнтів, яких протезуватимемо у місяць. Сподіваємось протезувати 300-400 осіб у місяць. Щоб збільшити фінансування, співпрацюємо з агентствами, які підтримують нас фінансово. Щомісяця ми використовуємо 1,5-1,7 мільйонів євро з донорських грошей. Це 60-70 пацієнтів щомісяця. Протези, які ми встановлюємо, дорогі, якісні. А ще – це робота великої команди: психологів, протезистів, реабілітологів і виробництво», – розповіла Радіо Свобода Ольга Руднєва, керівниця центру «Superhumans».

Одним із меценатів реабілітаційного центру «Superhumans» є Говард Баффет, американський бізнесмен і філантроп, син 5-ої найбагатшої людини у світі Воррена Баффета. Говард Баффет завдяки своєму благодійному фонду побував у різних місцях світу, де точаться збройні конфлікти. Але найбільше його болить ситуація в Україні, яку, за його словами, Росія цілеспрямовано нищить. А це матиме вплив на весь світ.

Благодійний фонд Говарда Баффета підтримує Україну з перших днів повномасштабної війни. Американський меценат надав українцям допомоги на понад 600 мільйонів доларів.

Говард Баффет приїхав на відкриття нового корпусу центру «Superhumans».

«Відкрито нову частину центру «Superhumans». Але для мене це більше. Мій телефон перевантажений відео, які мені скидають, в яких показано здобутки людей. Ці люди всі посміхаються попри те, що це найскрутніший період у їхньому житті. Але вони посміхаються. Це справді дух супергероїв, суперлюдей. Україна показала світові, що таке супергерої. «Superhumans» передав цей меседж світу. Ми вас не забудемо, ми завжди будемо вас підтримувати. Ми будемо залишатися незламними і непохитними. Ті, хто є друзями України, є ворогами Росії. Ми розуміємо: Україна – непереборна», – сказав ветеранам і ветеранкам Говард Баффет.

Згідно з урядовою постановою від 10 травня 2024 року «Про внесення змін до Порядку протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, та/або спеціальними виробами для занять спортом окремих категорій громадян», поранені військовослужбовці з ампутаціями швидше отримують високофункціональні протези і ортези за державні гроші. Раніше бійці змушені були чекати на сучасні протези довший час.

За інформацією Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, який відповідає за держпрограму виготовлення, обслуговування й ремонту протезів за кошт держбюджету, вартість високофункціональних протезів для нижніх кінцівок – від 900 тисяч до 1 мільйона 100 тисяч гривень. Чим вища ампутація, тим протезування дорожче. Протез руки, який вимагає більшої функціональності, коштує близько 2,5 мільйони гривень.

За даними міністерства, в Україні працює більше пів сотні протезно-ортопедичних підприємств, як державної, так і приватної власності. Вони використовують для протезів українські та іноземні комплектуючі.

У Львові у час повномасштабної війни відкрили два благодійні центри протезування і реабілітації «Unbroken» і «Superhumans».