- Американський журналіст припускає: варіант замороженого конфлікту може бути найкращим для України. Свою позицію він аргументує в статті на сайті Atlantic Council.
- Про найбільший виклик президентові України в особі олігарха Ігоря Коломойського пишуть у газеті The New York Times.
- «Український літак рейсу PS752 збили ракетами російського виробництва» – з таким заголовком виходить стаття на сайті Euronews.
Чому «заморожений конфлікт» може бути найкращим варіантом для сходу України, аргументує в статті для аналітичного центру Atlantic Council американський журналіст Джеймс Брук, який живе у Києві.
«Мінські домовленості закликають до виборів. Але українці знають історію. Починаючи від Польщі й Чехословаччини наприкінці 1940-х, Кремль не програвав вибори там, де мав своїх солдатів», – пише Брук.
Авантюра російського президента Володимира Путіна в Україні провалилася. Вторгшись в Україну, він викликав перетворення української армії у нездоланну силу, втратив «серця і думки» більшості українців. Використання української мови зараз, мабуть, на найвищому рівні з 1920-х років, а російська витиснута з громадського життя і шкіл і значною мірою й із телебачення й радіо. Мільйони людей щороку їздять до Євросоюзу, бо люди отримали безвізовий режим із ЄС, і, вперше за 334 роки, Україна має власну православну церкву, незалежну від Москви.
Але образ України в очах інвесторів потерпає через події на її сході, а це впливає на економіку. «Замороження» конфлікту, як в Абхазії, Південній Осетії й Придністров’ї, нормалізує образ України, переконаний автор. Іноземних інвесторів і туристів не відлякують «заморожені конфлікти».
Наприклад, Грузія має два такі конфлікти. Кремль контролює 20% її території, але стрілянину припинили десятиліття тому. І Грузію асоціюють не з війною, а лише з чудовими людьми, гарною їжею, вином, історією та чорноморськими пляжами.
Путін не відступить, а воєнним шляхом Україні російську армію не перемогти, вважає Брук. На кордоні стоять 80 тисяч російських військ. «Згадайте Грузію у 2008 році», – пропонує автор.
Інший приклад «замороженого конфлікту» – Придністров’я. Ніхто не стріляє вже 25 років, люди вільно пересуваються через невизнаний міжнародно кордон. Молдова не здійснює суверенітету над Придністров’ям. Натомість вона має до нього підхід, який свого часу мала Західна Німеччина до Східної, що мінімізує конфлікт і підтримує сусідське співіснування. Еліти Придністров’я не хочуть здавати позиції, але половина населення «проголосувала ногами» і просто поїхала звідти. Тому що контрольована Кремлем економіка Придністров’я, як і інших кремлівських сателітів, занепадає.
Наразі, здається, Росія та Україна прямують до економічної розрядки, і реальне припинення вогню стане «зеленим світлом» для інвестицій в українську економіку, яка і так уже зростає втричі швидше, ніж російська, вважає Брук.
А питання суверенітету відкинуть десь далі на майбутнє. «Нерідко в житті довершене є ворогом доброго», – завершує автор.
Аналітик із Канади Аріяна Ґіць: «Дивіться-но, «Атлантична рада» опублікувала чергову статтю на підтримку Зеленського! Ця підштовхує Україну продовжувати капітулянтський курс щодо Росії, який триває за влади «Зе», «нормалізувати торгівлю» з Москвою і пристати на «заморожений конфлікт». І все це задля «економічного добра» України»
Для президента України Володимира Зеленського кинути виклик олігархам і організованій злочинності є «випробуванням із геополітичними наслідками», мовиться в газеті The New York Times.
«Зараз, коли пан Зеленський відчуває тиск щодо виконання своїх обіцянок [боротися з корупцією], він стикається з розумінням, що приборкати корумпованих чиновників і олігархів насправді набагато важче, ніж сатирично зображувати їх у колишньому своєму серіалі «Слуга народу», – мовиться в матеріалі.
Попередники Зеленського також прийшли до влади на обіцянках подолати корупцію, але, як правило, використовували це для прикриття власних корупційних схем, кажуть українські активісти, на яких посилається видання. «Те, чи зможе пан Зеленський показати, що він відрізняється від колишніх лідерів, стане вирішальним випробуванням і для його президентства, і для життєздатності України як держави, яка наближається до Заходу», – пише газета.
Але антикорупційні активісти все ж вказують на ознаки певного поступу: в модернізації Генеральної прокуратури, спробах перезапуску судової системи тощо.
Можливо, «найбільшим викликом» для Зеленського є його «колишній патрон», український олігарх Ігор Коломойський, який допоміг політичній кар’єрі Зеленського показом його серіалу на своєму телевізійному каналі. Олігарх, на думку газети, сподівається повернути контроль над «Приватбанком», який держава у нього відібрала, звинувативши в виведенні з банку мільярдів доларів.
Зеленський має продемонструвати західним кредиторам України, що серйозно налаштований притягати до кримінальної відповідальності за широкомасштабне шахрайство, якщо він хоче отримати кредит МВФ, якого Україна так гостро потребує, мовиться в статті московського кореспондента видання.
Аналітик із Канади Аріяна Ґіць: «Дурниці. Зеленський – олігархічний проєкт зі зв’язками з Росією. Кумедно, як ті самі західні журналісти, які критикували постмайданні уряди, тепер роблять вигляд, що ця маріонетка, яка консолідує свою владу, порушує Конституцію і принцип верховенства права, – борець із корупцією»
«Український літак рейсу PS752 збили ракетами російського виробництва» – з таким заголовком виходить стаття на сайті Euronews, що є передруком матеріалу агентства Associated Press.
Іран у вівторок, 21 січня, визнав, що літак «Міжнародних авіаліній України» був збитий двома ракетами класу «земля-повітря» малого радіусу дії із зенітно-ракетного комплексу «Toр-M1» російського виробництва.
Іран отримав 29 комплексів «Toр-M1» із Росії в рамках договору, вартість якого оцінюють в 700 мільйонів доларів, мовиться у статті.
Але в іранському звіті зазначено, що «вплив цих ракет на аварію і аналіз цієї дії перебуває на стадії розслідування».
Після того, як 8 січня літак українських авіаліній був збитий поблизу Тегерана, Іран спочатку заперечував можливість ракетного удару.
Систему «Toр-M1», відому у НАТО під кодовим іменем SA-15, розробили ще в радянські часи, щоб збивати літаки й високоточні керовані снаряди і ракети. Система може вражати ціль на відстані 12 кілометрів і на висоті до шести кілометрів, мовиться у статті. Ракета вибухає біля цілі, руйнуючи її шрапнеллю.
