У публікації аналітичного центру Council on Foreign Relations ідеться про те, що Азовське море може перетворитися на наступну лінію фронту в Україні, проте втручання ООН могло б вирішити проблему із Росією. Аналітичний центр Jamestown Foundation публікує думку, чому видача Тимура Тумгоєва Росії може, як вважає український автор публікації, стати причиною насильницьких протестів в Україні. У статті аналітичного центру New Eastern Europe звертають увагу на те, що, попри численні закиди щодо повільного запровадження реформ в Україні, в реальності не все так погано.
У публікації аналітичного центру Council on Foreign Relations ідеться про те, що Азовське море може стати наступною лінією фронту в Україні, цього разу морською. Росія збільшує там свою військову присутність, і це може мати наслідки не лише для торгівлі і морських поставок в Україну, але також і для війни на сході. Автор статті Ендрю Вілсон припускає: ООН, можливо, доведеться втрутитися для стабілізації регіону.
Вілсон нагадує про те, що у травні російські судна почали зупиняти та затримувати судна, що йшли в українські порти на Азові чи з них. Ці затримки призводять до величезних втрат. А 17 вересня Україна припинила Договір про дружбу з Москвою, який містив обіцянку сторін поважати територіальну цілісність обох країн, хоча й Росія цю обіцянку й так порушила. Активізація Росії в Азовському морі, серед іншого, обумовлена тиском на Україну через блокаду Криму – зокрема, щоб та відновила постачання води.
Президент України Петро Порошенко, який очікує на переобрання у 2019 році, займає дедалі твердішу позицію у питанні Азова. Адже втрата Маріуполя на користь Росії підірве настрої українців, мовиться у статті. У той же час популісти від опозиції обіцяють «мир» та «компроміс».
Вирішенням проблеми автор бачить втручання ООН. «Швидке розгортання операції місії морської миротворчої операції ООН сприятиме зниженню гостроти ситуації та збереженню свободи морського руху в регіоні, а також допоможе уникнути будь-якої подальшої ескалації», – переконаний автор.
Завдання такої місії ООН має включати моніторинг і забезпечення супроводу українських та інших суден, а також право зупиняти і перевіряти судна та організовувати зустрічі для вирішення можливих інцидентів. Очолити місію може нейтральна третя країна з морськими можливостями. Наприклад, це може бути Індія, пропонує автор.
І попри те, що можливість такої місії може отримати вето з боку Росії – постійного члена Ради безпеки ООН, – насправді знизити напругу в її ж інтересах, враховуючи коштовну інфраструктуру, яку вона розбудовує у регіоні, мовиться у статті.
Аналітичний центр Jamestown Foundation публікує думку, чому нещодавня видача Тимура Тумгоєва Росії може стати причиною насильницьких протестів в Україні. Принаймні, так стверджує автор публікації, український журналіст Микола Воробйов, відомий своїм негативним ставленням до нинішньої влади України.
Автор нагадує, що у вересні Генеральна прокуратура України видала інгуша Тимура Тумгоєва, який служив у батальйоні «Правий сектор» на Донбасі – як повідомляв генпрокурор Юрій Луценко, Тумгоєв був членом угруповання «Ісламська держава» в Сирії і ніколи не служив на сході України (точніше, як казав Луценко, Тумгоєв за два роки розгляду його справи не надав ніяких доказів такої служби – ред.).
Це викликало протести ультраправих груп. Голова парії «Національний корпус» та колишній командир батальйону «Азов» Андрій Білецький заявляв, що наразі 500 іноземних добровольців служать в українській армії та добровольчих батальйонах, і вони в основному є вихідцями з Росії, Білорусі та Грузії, мовиться у статті.
«Багато іноземних добровольців або втратили свої документи, або прострочили їх, поки залишалися на фронтах. Як результат, ці люди стали нелегальними іммігрантами, що вимагає повертати їх на батьківщину. Відповідно до українського законодавства, якщо вони хочуть відновити свої посвідчення, вони повинні зареєструватися в посольстві своєї рідної країни або повернутися додому, що може означати тюремне ув’язнення через їхню діяльність в Україні», – пише автор.
Як мовиться у статті, в Україні є тисячі місцевих добровольців, які брали участь у боях проти регулярних російських військ, і вони все ще не мають жодного правового статусу. «А оскільки більшість із них вирушили на схід ще влітку 2014 року за власною ініціативою, багатьох українських добровольців не визнали ветеранами. Таким чином, вони не мають права на такі юридичні переваги, як соціальне забезпечення або інша підтримка з боку уряду», – мовиться у статті. Тож інцидент із передачею Тумгоєва ФСБ Росії лише збільшить недовіру добровольців до чиновників та правоохоронних органів, і, ймовірно, призведе до нових потенційно насильницьких вуличних демонстрацій, вважає автор.
Він також зауважує, що напередодні виборів 2019 року ультраправі організації можуть набути популярності, але через нестачу ресурсів ризикують стати мішенню для маніпуляцій із боку олігархів і бізнесменів.
У статті аналітичного центру New Eastern Europe звертають увагу на те, що, попри численні закиди на адресу України щодо повільного запровадження реформ, у дійсності все має не такий поганий вигляд. Автор статті переконаний: важливо правильно розуміти і оцінювати виклики, на які наражається країна.
Після Революції гідності деякі групи поставилися до реформ як до основи свого нового бачення майбутнього країни, інші вважали реформи важливими, але не пріоритетними. Проте всі політичні сили так чи інакше включили питання реформ у свої політичні кампанії, мовиться у статті.
Західні уряди та інститути, які підтримали зміну влади в Україні, надали їй також фінансову підтримку. МВФ, серед інших, обумовив свою фінансову підтримку вимогами реформ, твердо закріплених у законах. Але після Майдану пройшло майже п’ять років, і у західних ЗМІ і політичних коментаторів, схоже, уривається терпець через повільне ухвалення реформ.
Автор нагадує: саме реформи були твердою умовою для отримання Україною західної фінансової допомоги, і вони прописані в Угоді про асоціацію між Україною і ЄС, який набрав чинності у вересні 2017 року. Україна перебуває під величезним тиском, щоб прискорити темпи перетворень, мовиться у статті.
Західні коментатори не баряться скласти вину на українського президента, проте, посилаючись на дослідження Vox Ukraine, автор пише, що якраз партія «Блок Петра Порошенка» активно підтримує реформи у парламенті.
Західні коментатори також зазначають, що в Україні відсутня політична воля до ухвалення реформ – але автор статті називає це помилковою думкою. Хоча думати про те, що старий корупційний менталітет зник, було б наївним, та існує досить сильна публічна й політична підтримка змін. Не слід забувати про те, що, попри «стару гвардію», Україна з 2013 року повільно, але впевнено будує правові рамки для Антикорупційного суду, а політичні лідери вже заклали основи для супровідної інституційної структури – НАБУ і САП. Це – відчутні досягнення, нецікаві провідним західним ЗМІ, звертає увагу автор.
Експерти, тим не менш, усе ж враховують численні досягнення України, в тому числі в антикорупційних зусиллях. «Стереотип щодо України як бідної, неефективної та корумпованої, як виявилося, складно зрушити з місця, і його досі свідомо – і помилково – нав’язує багато хто на заході. Але реальність не настільки похмура. Україна справляється добре», – переконаний автор.
«Вона виконує обіцянки, які дала ЄС і МВФ, і здійснює важкі загальнодержавні реформи… і це відбувається на тлі війни, маси внутрішніх переселенців і десятиліть післярадянської корупції. І є добрі підстави вважати, що Україна продовжить іти в позитивному напрямку. Більша солідарність західних друзів дала б бажану підтримку цьому процесові», – мовиться у статті.
