У п’ятницю вранці стане відомо, кому вручать Нобелівську премію миру 2025 року. Чи отримає її президент США Дональд Трамп, який вважає, що вже давно заслужив Нобеля за свою активну участь у спробах урегулювати різноманітні конфлікти у світі? Російська служба Радіо Свобода дослідила.
Загальна картина
Дональд Трамп каже, що сподівається увійти в історію як миротворець. Під час виборчої кампанії він обіцяв зупинити війни – і, повернувшись до Білого дому, проявив неабияку активність у зовнішній політиці. Він намагався примирити Україну та Росію, але, схоже, відступив – принаймні тимчасово. Його близькосхідний мирний план із 20 пунктів, першу частину якого щойно було схвалено на переговорах у Єгипті, ймовірно, є найкращим шансом повернути ізраїльських заручників, захоплених «Хамасом», і зупинити війну в Газі.
Тема Нобелівської премії миру постійно з’являється у розмовах про зовнішню політику Трампа. Багато коментаторів переконані, що саме премія є одним із його мотивів. Люди з оточення президента кажуть, що він її заслуговує, а сам Трамп неодноразово згадував про Нобеля. Він висміював Барака Обаму, який отримав премію у 2009 році – в перший рік президентства, не маючи помітних зовнішньополітичних досягнень (сам Обама визнавав це у своїй Нобелівській промові). До Обами ще троє президентів США отримували премію миру: Джиммі Картер у 2002 році – за багаторічну міжнародну діяльність, Вудро Вільсон у 1919-му – за створення Ліги Націй, і Теодор Рузвельт у 1906-му – за припинення російсько-японської війни.
Що Трамп говорив про війни та премію миру
- «Усі кажуть, що я маю отримати Нобелівську премію миру».
- «Вони дали її Обамі. Він навіть не знав – за що. Він був (на той час президентом) приблизно 15 секунд, і вже отримав Нобеля… Я, мабуть, ніколи не отримаю».
- «Її дадуть якомусь хлопцеві, який нічого не зробив. Побачимо… Але це буде великою образою для нашої країни. Я не хочу (премію). Я хочу, щоб країна її отримала».
- «Я займаюся політикою не заради цього… Хоча це, звісно, було б великою честю. Але я не для цього роблю... Я хочу рятувати життя».
- «Я владнав шість війн, а багато хто каже, що навіть сім, бо була ще одна, про яку ніхто не знає».
Подробиці
Ось сім війн зі «списку Трампа» (за його виступом в ООН):
Камбоджа й Таїланд. У липні 2025 року країни домовилися про перемир’я після прикордонних боїв, у яких загинули щонайменше 35 людей. Трамп заявив, що змусив сторони піти на мир, пригрозивши торговельними санкціями.
Косово й Сербія. У 2020 році, під час свого першого президентського терміну, Трамп сприяв укладенню угоди між ними про нормалізацію економічних відносин.
Конго й Руанда. У червні цього року обидві країни оголосили про мирну угоду за посередництва США й Катару, хоча конфлікт і досі не завершений.
Пакистан й Індія. У травні 2025 року сторони за участю США домовилися про припинення вогню після кількох тижнів обстрілів через загострення суперечки щодо Кашміру.
Ізраїль та Іран. Трамп домовився про припинення вогню після 12-денної війни, під час якої американська авіація, що підтримувала Ізраїль, завдала ударів по іранських ядерних об’єктах.
Єгипет і Ефіопія. Під час першого терміну Трамп намагався бути посередником у суперечці через будівництво Ефіопією гідроелектростанції на Нілі, проти якої виступає Єгипет.
Вірменія й Азербайджан. У серпні цього року лідери двох країн підписали у Білому домі угоду про припинення конфлікту, що тривав десятиліттями.
Трампа номінували на премію миру або публічно підтримали його кандидатуру лідери Ізраїлю, Пакистану, Камбоджі, Азербайджану, Вірменії, Руанди й Габону, а також родини ізраїльських заручників. Втім, на премію 2025 року розглядаються лише номінації, зроблені до 31 січня – цей термін сплив через 11 днів після вступу Трампа на посаду.
Хто й за що висуває кандидатів, а також деталі обговорення у Нобелівському комітеті, відповідно до чинних правил, залишаються таємницею протягом 50 років. Однак відомо, що у грудні 2024 року Трампа висунула конгресвумен Клаудія Тенні — за «угоди Авраама» між Ізраїлем та арабськими країнами.
Що далі
Лауреатів Нобелівської премії миру оголосять у п’ятницю вранці. Якщо Трамп отримає нагороду, можна очікувати, що він позитивно відгукнеться про Нобелівський комітет. Якщо ж ні – на комітет, до складу якого входять п’ятеро членів, обраних парламентом Норвегії, може очікувати хвиля критики.
Bloomberg цитуєКрістіана Харпвікена, директора Норвезького Нобелівського інституту, який заявив, що комітет «не зазнавав прямого політичного тиску, але, очевидно, відбуваються кілька кампаній впливу – як на державному, так і на приватному рівні». На запитання про можливу негативну реакцію у разі поразки Трампа міністр закордонних справ Норвегії Еспен Барт Ейде відповів: «Це вирішувати Нобелівському комітету. Це незалежний комітет».
Комітет не хоче виглядати так, ніби піддається політичному тиску, наводить AP слова Ніни Грегер, директорки Інституту досліджень миру в Осло. Вона вважає, що шанси Трампа отримати премію цього року «малоймовірні»: «Його риторика не вказує на мирну перспективу».
Експерти додають, що комітет віддає перевагу стабільним багатостороннім зусиллям, а не швидким дипломатичним перемогам. Колишні лауреати – це переважно ті, хто «будує мости», а це не завжди можна сказати про нинішнього президента США, відомого своїми виходами з міжнародних угод, зокрема кліматичних. «За найбільш істотний внесок у згуртування націй, зниження чисельності наявних армій і сприяння проведенню мирних конгресів», – так описав Альфред Нобель у своєму заповіті мотиви премії миру.
Втім, якщо нинішня угода про припинення війни в Газі справді буде реалізована, це може стати вагомою заявкою для премії наступного року.
За історію Нобелівську премію миру тричі вручали за миротворчі зусилля у конфліктах Ізраїлю з палестинцями та арабським світом:
у 1950 році (за перемир’я після війни 1948–49 років),
у 1978-му (за мирну угоду між Єгиптом і Ізраїлем)
та у 1994-му (за мирний процес в Осло).
