(Рубрика «Точка зору»)
Москва за п’ять років анексії Криму так і не спромоглася «озброїти» лояльних діячів правдоподібними аргументами на користь «російського» півострова. Колаборанти продовжують переконувати європейське товариство, що російське начальство зробило благо кримським татарам за допомогою картонної «реабілітації» та формального визнання їхньої мови «державною» на території республіки.
Одним із російських «представників Криму» на нещодавній нараді ОБСЄ у Варшаві виявився керівник пропагандистського телеканалу «Міллет» Ервін Мусаєв. Він спробував переконати європейську громадськість, що кремлівська анексія позитивно позначилася на житті співвітчизників.
«Весна 2014 року принесла для кримських татар довгоочікувані зміни. У квітні була ухвалена конституція республіки Крим, яка надала кримськотатарському народові статус державного, нарівні з росіянами та українцями. Також був виданий указ президента Російської Федерації Володимира Путіна «Про повну реабілітацію кримськотатарського народу, німецького, грецького та інших народів Республіки Крим». Ці досягнення дозволили активно розвиватися національним засобам масової інформації», – сказав Ервін Мусаєв.
За його словами, редакція каналу «Міллет» активно інформує кримчан про найважливіші зміни в регіоні. «Ми працюємо над збереженням кримськотатарської мови ‒ це дозволяє розширити аудиторію глядачів і слухачів. На відміну від наших українських колег, контент «Міллет» не спрямований на міжнаціональні та міжрелігійні суперечності. Кримським татарам є з чим порівнювати, й ці порівняння на користь Росії», ‒ наполягає Ервін Мусаєв.
Запевняє, що життя кримчан після анексії нібито покращилося
Ректор Кримського державного інженерно-педагогічного університету Чингіз Якубов, обраний до нового складу російського парламенту Криму, теж мав намір відвідати нараду у Варшаві. Польська сторона відмовила йому у візі. Пан Якубов обурився тим, що поляки нібито позбавили його як «представника корінного народу» можливості виступити й донести власну точку зору. Він, як і Ервін Мусаєв, запевняє, що життя кримчан після анексії нібито покращилося.
«Мені є з чим порівнювати, і це порівняння на користь Російської Федерації. Наприклад, упродовж довгих років через те, що в Україні була гнітюча ситуація в галузі освіти, наш університет не отримував належної підтримки. З моменту вступу Криму до складу Російської Федерації наш виш отримав безпрецедентну підтримку, йде суттєве зміцнення матеріально-технічної бази, будується Центр поліетнічної культури, в якому ми будемо раді представникам молоді та професури з усього світу», ‒ сказав Чингіз Якубов.
Пан Якубов «забув», що бюджетні кошти на університет виділялися і до 2014 року, коли вишем керував його покійний батько ‒ професор Февзі Якубов. Університет був створений і розвивався за активного сприяння влади України. Зокрема, й за особистої участі тодішнього президента Леоніда Кучми, з яким у Февзі Якубова склалися теплі особисті стосунки.
Готувалися виступати на нараді ОБСЄ за методичкою, підготовленою, судячи з усього, кремлівським МЗС
По-перше, впадає в очі явна схожість аргументів, які використовуються панами Якубовим і Мусаєвим. «Є з чим порівнювати», «порівняння на користь Росії», «збереження мови та культури», «колосальні зміни», «безпрецедентна підтримка», а також численні маніпулятивні порівняння Росії та України. Все це пояснюється вкрай просто. Кримські татари, лояльні до російської влади, готувалися виступати на нараді ОБСЄ за однією методичкою, підготовленою, судячи з усього, кремлівським МЗС.
Ервін Мусаєв, а також ректор Якубов, який так і не дістався до Варшави, мали одне завдання ‒ дезінформувати європейську громадськість із приводу національної політики, яку Кремль проводить в українському регіоні.
По-друге, російська влада півострова, починаючи з перших днів анексії, змогла «озброїти» колаборантів лише обмеженим набором аргументів. Із року в рік, із наради до наради кримські татари, які працюють на Москву, озвучують стандартний набір аргументів: кримськотатарська мова нібито стала «державною», президент Росії Володимир Путін дав корінному народові «реабілітацію». Причому зі слів Ервіна Мусаєва випливає, що більше жодних «досягнень» на кримськотатарському полі після анексії й не було.
Пан Мусаєв, розповідаючи, що дії Москви спричинили розвиток національної культури, злукавив. Основні політичні передачі та інтерв’ю на каналі «Міллет» виходять російською. Практично в кожному ефірі торкаються теми політики офіційного Києва і його західних партнерів. Питання, що стосуються кримських татар безпосередньо, висвітлюються виключно в контексті побутових тем: будівництво, забезпечення водою, електрикою, якість доріг у селищах компактного проживання тощо.
Про проблеми з національною освітою й цілеспрямованою русифікацією кримських татар і українців ‒ ні слова. Висвітлюючи факти політичних репресій, редакція стає на бік російської влади та силовиків. Телеканал «Міллет» день у день виставляє кримських татар такими собі аборигенами, які все танцюють і співають і життя яких затьмарюють лише дії Києва, Вашингтона та окремих «радикалів».
Телеканал «Міллет» день у день виставляє кримських татар аборигенами, які все танцюють і співають
Загалом поїздка так званих «представників Криму» до Варшави є спланованою провокацією. З попереднього досвіду було очевидно, що їхній виступ спровокує політичний скандал; буде реакція з боку делегацій України, європейських держав із подальшими гнівними заявами Москви.
Цього разу російське МЗС відповіло через заступника директора департаменту з гуманітарного співробітництва і прав людини Григорія Лук’янцева. Російський дипломат пригрозив, що якщо «представників Криму» і надалі будуть позбавляти можливості виступити, то російська сторона буде намагатися перервати виступи делегацій, які засуджують анексію української території. Росіяни саме на це й розраховують, використовуючи колаборантів для політичного тролінгу й наступних погроз.
Сергій Стельмах ‒ кримський політоглядач (ім’я і прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал ‒ на сайті Крим.Реалії
