Якщо ви шукаєте відомості про своїх рідних, які загинули за часів комуністичного терору, але не знаєте, як почати пошук, – допомогу вам запропонують у Галузевому держархіві Українського інституту національної пам’яті. Тут відкрили Консультаційний центр для пошуку інформації про репресованих.
Звертатися можна, як кому зручніше. Телефоном, електронною поштою, через сайт чи сторінку у фейсбуці. Вам підкажуть, де шукати, як написати запит в архів і де більша ймовірність знайти потрібну вам інформацію.
Як розповів «Голосові Америки» директор Галузевого держархіву Українського інституту національної пам’яті Ігор Кулик, часто люди бояться звертатися в архіви. «Дехто сприймає архів як бюрократичну державну машину, яка невідомо де розташована, з якою незрозуміло як працювати, куди і як правильно писати. Ми, власне, поставили за мету допомогти людям подолати оцей страх, розпочати пошук і підняти історичні документи, дізнатись інформацію про своїх (і не тільки своїх) репресованих родичів, людей, що загинули від депортацій, Голодомору, політичних переслідувань», – каже він.
Директор архіву повідомив також, як справи з будівництвом у Києві централізованого Архіву таємних радянських спецслужб. Величезне приміщення під реконструкцію Інститут національної пам’яті отримав іще торік. Планувалося, що будівлю облаштують, а тоді перевезуть сюди на зберігання мільйони справ комуністичної доби, нині розпорошених по архівах різних силових відомств – розвідки і прокуратури, поліції і судів, Міноборони, МВС, СБУ.
Будівництво зупинилось: влада забрала гроші
Анонсувалося, що новий централізований архів постане вже наприкінці 2020-го і що він буде найсучаснішим: із читальними й конференційними залами, з відкритим доступом для кожного. Але будівництво зупинилось: у зв’язку з коронавірусною епідемією Верховна Рада переглянула цьогорічний бюджет, і всі кошти, виділені на проект, були переорієнтовані на протидію COVID-19.
«Суспільство вважає витрати на культурну сферу найменш важливими. Це показують опитування. А відтак і влада іде на поводі у цих настроїв, забираючи передусім кошти, виділені на культуру», – каже Ігор Кулик.
Водночас архівісти не поспішають полишати свою мрію про будівництво «Архіву, якого ще не було».
«Ми не здаємося і не кажемо, що це кінець. Це тільки пауза. Ми сподіваємось, що вона буде недовгою, і ми зможемо реалізувати цей проєкт», – сказав Кулик «Голосові Америки».
А тим часом у Галузевому держархіві Українського інституту національної пам’яті запевняють: інформацію про жертв комуністичних репресій готові надавати, у дистанційному режимі, вже зараз.
