(Рубрика «Точка зору»)
Крим, газ і «нормандський формат»
Прессекретар російського президента Дмитро Пєсков сказав, що переговори в «нормандському форматі» не будуть згорнуті в разі, якщо на зустрічі в Парижі президент України Володимир Зеленський поставить питання про повернення анексованого півострова. Втім, жодної реакції від російського президента Володимира Путіна він не отримає.
Можна помітити, що реакція на можливу дискусію про Крим, якої хотів би домогтися на зустрічі в Парижі президент України, виявилася обережнішою, ніж можна було б припустити. Упродовж багатьох років російські чиновники ‒ починаючи від самого Путіна ‒ запевняли нас, що жодної можливості порушити питання про Крим у «нормандському форматі» немає, що «нормандський формат» існує лише для обговорення питання Донбасу, що будь-яка інша дискусія може привести до зриву переговорів. І ось виявляється ‒ нічого не станеться. Чому?
Путін обмінює газ не на Крим
А тому, що рішення про зміну порядку денного «нормандського саміту» сьогодні в інтересах самого Кремля. Думаю, Володимир Путін хоче підмінити обговорення питання про деокупацію Донбасу та виконання Мінських угод якимось пакетом, в якому згода Києва зі збереженням фактичного контролю Москви над окупованими територіями Донецької і Луганської областей буде обміняна на продовження транзиту російського газу через територію України та знижку на купівлю Україною російського газу.
У Кремлі дійшли висновку, що такий пакет влаштує всіх інших учасників саміту ‒ президента Зеленського, який відчайдушно потребує грошей для створення соціальних преференцій для свого електорату, канцлера Меркель, яка домагається синхронізації введення в дію газопроводу «Північний потік-2» з продовженням транзиту через українську ГТС, президента Макрона, який хоче покращення відносин із Москвою ‒ нехай навіть ціною ревізії українського суверенітету.
Але для того щоб під час «нормандського саміту» можна було говорити не тільки про Донбас, а й про газ, потрібно визнати, що такий формат придатний для обговорення різних політичних та економічних проблем. Транзит і постачання російського газу мають рівно такий же стосунок до тематики «нормандського саміту», що і Крим. І тому, якщо можна про газ ‒ то можна й про Крим, чому б і ні?
Однак реакція Путіна на обговорення двох цих тем, впевнений, відрізнятиметься. Якщо у випадку з газом він тиснутиме на президента Зеленського, пояснюючи, що припинення військових дій на Донбасі та проведення виборів на окупованих територіях залежать, в першу чергу, від здатності українського керівництва зрозуміти та прийняти інтереси «Газпрому», то, у випадку з Кримом, українському президенту буде жорстко сказано, що переговорів про долю суб'єктів Російської Федерації Путін не веде.
У найкращому для українського президента випадку він зможе домогтися визнання президентом Франції і федеральним канцлером Німеччини факту української приналежності Криму. Але це ‒ не новина, з українською приналежністю Криму згідне все міжнародне товариство, включаючи союзників Москви.
Зеленського підштовхує до залежності його оточення
Думаю, потрібно зрозуміти дуже просту річ. Путін дійсно готовий змінити дискусію щодо газу на дискусію щодо Криму. Тільки ось результати обох дискусій будуть різними.
Дискусія щодо газу може завершитися відновленням енергетичної залежності України від Росії ‒ по суті, саме до цього сьогодні підштовхує Зеленського його оточення.
А дискусія щодо Криму завершиться нічим ‒ тут прессекретар російського президента, схоже, має рацію.
Тому що Путін обмінює на постачання газу та продовження транзиту не Крим. Він обмінює на постачання газу й продовження транзиту можливість припинити стрілянину на Донбасі.
Упевнений, це і є його уявлення про «угоду».
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Найближче оточення Зеленського доносить йому вигідні Кремлю ідеї – Михайло Гончар
Зміна статусу Донбасу – «московська пастка». Є запитання і до Німеччини та Франції
