У Росії в місті Ростові-на-Дону Південний окружний суд розглядає справу проти 22 українських громадян, серед яких 8 жінок. Більшість із них – військові, захисники Маріуполя з полку «Азов», що діяв у складі Національної гвардії України. Ще двоє раніше увійшли до обмінного списку та були повернуті на територію України. Усіх їх звинувачують в участі в діяльності «терористичної організації» та спробі насильницького захоплення влади. Російські медіа стверджують, що затримали українських військових торік навесні в Маріуполі.
Жінки серед підсудних працювали, як стверджують російські журналісти, кухарями у тиловому забезпеченні, коли «азовці» дислокувалися на заводі «Азовсталь». Вони просили в суду пом’якшити запобіжний захід, мотивуючи це й тим, що у деяких вдома є малолітні діти. Однак усіх залишили під вартою до кінця вересня цього року. Одне із місцевих ростовських видань назвало імена усіх «азовців». Це ж медіа повідомило, що двоє з підсудних чоловіків закінчили службу ще в 2019 році. За даними проєкту Радіо Свобода «Кавказ.Реалії» – три працівниці кухні не працювали в підрозділі «Азов» та на момент затримання були цивільними місцевими жительками.
Після новини про початок судового процесу над полоненими, чи не першою відреагувала українська сторона. Так, радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк звернув увагу на зовнішній вигляд підсудних – «нагадують скелети після концтабору і тортур».
А в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими наголосили, що міжнародне гуманітарне право забороняє показові судилища над військовополоненими. Представник штабу Петро Яценко заявив «Громадському», що «Росія інкримінує українським військовим фактично захист своєї землі», що «порушує Женевські конвенції».
Ці процеси, які відбуваються, вони бутафорські, вони мають характер фейкових судових процесівПетро Яценко
«Те, що зараз відбувається на території РФ, є черговим кричущим порушенням Женевських конвенцій, правил і норм поведінки щодо поводження з військовополоненими. Усі полонені обов’язково будуть повернуті додому. Оголошення вироку не є перешкодою для проведення обмінів», – наголосив Яценко.
А в інтерв’ю Радіо Свобода він зауважив: «Звісно ці процеси, які відбуваються, вони бутафорські, вони мають характер фейкових судових процесів»
Російська сторона вчиняє воєнний злочинAmnesty International
Відреагували і в міжнародній правозахисній організації Amnesty International. Там вважають, що «позбавлення військовополонених права на справедливий суд – це воєнний злочин».
«Центр громадянських свобод» – організація, що кваліфікується на захисті прав людини – розлого пояснила, чому показовий судовий процес вважається правозахисниками воєнним злочином. У публікації йдеться, що всі «азовці» є військовослужбовцями Національної гвардії України і згідно з міжнародним гуманітарним правом вони є комбатантами. Комбатанти користуються привілеєм, який захищає їх від кримінального переслідування з боку протилежної сторони міжнародного збройного конфлікту – у цьому випадку це Російська Федерація – за саму участь у бойових діях.
«Порушення привілею комбатанта означає, що російська сторона вчиняє воєнний злочин, який полягає у позбавлені військовополоненого права на справедливий суд. Це – серйозне порушення міжнародного гуманітарного права згідно із статтею 130 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 1949 року та статтею 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду від 1998 року», – зазначається у заяві.
В ефірі проєкту Радіо Свобода – «Свобода.Ранок» – очільниця організації, юристка з прав людини, нагороджена Нобелівською премією миру у 2022 році, Олександра Матвійчук пояснила, як правозахисники бачать судовий процес в Ростові-на-Дону.
«Коли ми говоримо про 22 людей, яких проводять через це судилище в Ростові-на-Дону, то ми говоримо про те, що там є військові Національної гвардії, бригади «Азов» і є кілька цивільних людей, інформацію про яких наша організація встановлює.
Коли ми говоримо про цивільних, то їх Росія взагалі не мала права затримувати. Тут очевидний воєнний злочин. І ми вже звернулися до Міжнародного кримінального судуОлександра Матвійчук
Військові є військовополоненими і мають привілей комбатанта. Тобто, відповідно до міжнародного гуманітарного права, заборонено проводити суди над військовими за те, що вони брали участь у бойових діях. Коли ми подивимося, у чому їх звинувачують, то ми зрозуміємо, що їх судять саме за це. Їх судять за те, що вони захищали Україну, захищали людей, захищали наш демократичний вибір. Тому що їм інкримінують участь у «терористичній» організації. Напевне, так Росія бачить і Національну гвардію, і всі Збройні сили України. А також участь у спробі «захопити владу». Це зрозуміло, тому що Росія вважає окуповані українські території російською територією.
Коли ми говоримо про цивільних, то їх Росія взагалі не мала права затримувати. Є досить обмежені підстави для затримання цивільних. І вже точно їх не можна утримувати більше, ніж за той час, коли з’ясовується, наскільки вони становлять небезпеку. Тому тут очевидний воєнний злочин. І ми вже звернулися до Міжнародного кримінального суду, щоб він звернув на нього свою увагу», – пояснила правозахисниця.
Міжнародний комітет Червоного Хреста на момент виходу цього матеріалу, на звернення і на судовий процес не відреагував.
– Чи важливо те, щоб Росія конкретно цих людей визнала військовополоненими, для того, щоб був якийсь обмін? Чи є взагалі шанси на обмін, коли йдеться про людей, яких Росія ось так от на судилищі звинувачує в «терористичній діяльності», вважаючи той же ж Маріуполь своєю територією?
– Є право, а є реалії життя. В наших реаліях право не працює. Я зараз поясню стосовно права, а потім поясню, чому в житті складніше.
Щодо цивільних людей – вони мають бути звільнені негайно без будь-яких умов і затримок. Це відповідно до праваОлександра Матвійчук
Стосовно права військовополонені можуть йти на обмін. І тут очевидно, що після отримання вироку відкриється вікно можливостей для того, щоб інтенсифікувати перемовини по цих людях, яких ми зараз бачимо у кадрі, таких зморених і замучених. А щодо цивільних людей – вони взагалі не мають йти на обмін. Тому що вони мають бути звільнені негайно без будь-яких умов і затримок. Це відповідно до права.
Тепер відповідно до реалій. Ми в ситуації, коли Росія чхала на міжнародне право і на всі рішення міжнародних організацій.
– Все ж таки, на вашу думку, на практиці шанс на обмін є? Ми знаємо, наприклад, що ще двох людей обміняли, вони до цієї зали суду не дійшли, і повернули Україні.
– Мені здається, що коли ми говоримо про статуси, ми не зовсім розуміємо ситуацію. Тому що коли говорять про те, що комусь дали статус військовополоненого , це означає, що ця людина має мати весь обсяг гарантій прав, відповідно до Третьої Женевської конвенції, яка захищає права військовополонених.
Наших полонених у російському полоні катують, утримують в неналежних умовах, не надають медичної допомоги, забороняють спілкуватися з зовнішнім світомОлександра Матвійчук
Але навіть, коли Росія дає такий статус, вона не дає цим людям жодних прав. Не секрет, що наших полонених у російському полоні катують, утримують в неналежних умовах, не надають медичної допомоги, забороняють спілкуватися з зовнішнім світом, абсолютно не сприяють їхнім релігійним потребам, якщо це, наприклад, мусульмани, яким потрібно відправлення їхніх молитов якийсь час на добу. І це можна продовжувати. Листи, доступ Міжнародного комітету Червоного Хреста, зв'язок з рідними – цього всього немає.
Тобто, навіть коли Росія дає ніби цей статус, вона насправді його не дає. Тому що статус – це не просто назва. Статус – це ціла низка правових наслідків і реальних можливостей, які людина має мати, коли вона цей статус отримує.
Катерина Плечистова, дружина нещодавно звільненого з полону бійця полку «Азов», поділилася думками щодо умов, в котрих перебувають українські військові під час російського полону.
Ви бачите, в якому стані вони на цьому суді. Подивіться на їхній колір обличчя, на їхню вагу! Це моральне, психологічне катування над ними!Катерина Плечистова
«І, чесно кажучи, цей акт судилища – це так само катування над ними. Тому що ви бачите, в якому стані вони на цей момент на цьому суді. Подивіться на їхній колір обличчя! Подивіться на їхню вагу! Це моральне катування, це психологічне катування над ними! Звільнили мого чоловіка з полону. Я можу на власному досвіді сказати про те, що найжорстокіше поводження саме з хлопцями і дівчатами з полку «Азов». І тому ми повинні за них говорити. Ми повинні за них кричати! І вони повинні бути пріоритезовані у списках на обмін», – зазначає Катерина.
Вона зауважує, що увага російських медіа до військовослужбовців з полку «Азов» підвищена через рішення російського Верховного суду – в серпні 2022 року він назвав підрозділ Національної гвардії України «терористичною організацією».
«Ви розумієте, що найголосніше така пропаганда у нас в Україні йде саме щодо «Азову». Другий момент – це те, що для них полк «Азов» – це дуже сильний метод маніпуляції над Україною. І для них це засіб їхньої внутрішньої пропаганди, так само показати їхню владу, показати те, що вони зараз при контрнаступі з нашої сторони можуть також на нас інформаційно впливати і давати нам такі інформаційні вкидання, як ось це судилище», – каже дружина «азовця».
Також Катерина Плечистова розповіла про важливість статусу військовополонених.
«Чим важливий цей статус? Коли тебе офіційно визнають військовополоненим, тоді ти офіційно числишся в російській стороні як у полоні. Тобто ти юридично є зафіксована особа там. У нас в Україні є інстанції, організації, які займаються саме обміном військовополонених. З другого боку, ви знаєте, що у нас російська сторона обмінює таких самих хлопців, які безвісти пропали або вважалися загиблими. Тому мені здається, це також метод маніпуляції з їхнього боку.
Тут таке питання, що, наприклад, військовослужбовці полку «Азов», які виходили з «Азовсталі», вони виходили під гарантії Червоного Хреста. І Червоний Хрест складав так звані анкети військовополонених. І навіть Червоний Хрест на даний момент не може підтвердити офіційно, що ці люди вийшли у полон. І російська сторона, звісно, не буде цього підтверджувати. Тобто немає з якоїсь сторони доказової бази, цієї третьої сторони», – зазначає Плечистова.
До слова, в серпні минулого року представники Міжнародного комітету Червоного Хреста заявили, що не гарантували безпеку полоненим, бо відповідальність за них – на російській стороні.
«Ми не гарантували безпеку військовополонених, які потрапили в руки ворога, тому що це не в наших силах. Ми заздалегідь прояснили це сторонам. Сторони збройного конфлікту зобов’язані забезпечити захист військовополонених від актів насильства, залякування та громадської цікавості, а також від наслідків військових дій. Тільки сторони збройного конфлікту можуть остаточно забезпечити безпеку військовополонених», – йшлося у заяві МКЧХ.
Нині в російському полоні перебувають загалом близько 600 «азовців». Наступне засідання у Південному окружному суді Ростова-на-Дону анонсували на 28 червня. Згідно з російським законодавством, полоненим «азовцям» загрожує від 15 років позбавлення волі до довічного ув’язнення.
