Місяць тому, 26 жовтня, український Генштаб та президент Володимир Зеленський визнали ускладнення ситуації у Покровську. Деякі військові та аналітики прогнозували, що місто може впасти до Нового року, а дехто – що навіть за півтора тижні. Просочування російських військових у Покровськ триває.

DeepState на своїй мапі фіксує збільшення «червоної зони» Червоним кольором DeepState позначає ділянки, які захопили російські війська, проте Сили оборони продовжують утримувати місто і навіть відновлювати контроль над деякими ділянками.

За оцінками американського Інституті вивчення війни (ISW) на основі геолокації даних об'єктивного контролю, під контролем армії РФ перебуває 46% міста звіт ISW від 21 листопада.

Понад півтора року від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Покровськ лишався тиловим містом і виконував роль логістичного хабу – туди з'їжджались військові та цивільні, які потім вирушали в протилежних напрямках: перші на схід, до фронту, другі на захід, в пошуках прихистку.

Попри наближення лінії фронти місто намагалось жити звичайним життям, але вже з літа 2024 армія російська армія посилила атаки. Внаслідок щоденних обстрілів Покровськ почав стрімко перетворюватися на руїни і порожніти.

Як це відбувалося – фотосвідчення зібрали Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).

2022

Перші російські удари по Покровську почалися у 2022 році, в перший рік повномасштабного вторгнення.

Покровськ став евакуаційним хабом: сюди постійно прибували люди з інших міст, селищ та сіл Донбасу. З тих, що вже були окуповані, і з тих, які армія РФ почала знищувати під час свого наступу.

Попри все, Покровськ намагався жити звичним життям.

«Іноді нам доводилося приймати пологи під час обстрілів, – казав Reuters доктор Іван Циганок, керівник покровського перинатального центру. – Пологи – це процес, який не можна зупинити».

Діти, які граються на подвір'ї – все ще було звичною картинкою міського життя.

Залізничний вокзал приймав тисячі людей, які вирушали далі на захід, у безпечніші регіони України, або ж за кордон.

2023

У 2023 році Покровськ залишався місцем прощань для тисяч мирних жителів: з рідними, які все ще лишались, з містом, з Донбасом, з Україною.

Російська армія посилила обстріли міста.

Поступово виїжджали і жителі Покровська. Мирне життя потроху теж завмирало: закривались супермаркети, бізнес евакуйовувався.

2024

Саме у 2024 році у зведеннях Генштабу ЗСУ з'явився «Покровський напрямок».

Рік для міста почався російськими обстрілами.

Евакуація з самого міста і транзитом через Покровськ тривала.

Ситуація почала погіршуватися. В середині лютого армія РФ захопила Авдіївку і почала просуватися далі, на північний захід.

У квітні армія РФ прорвалась біля Очеретиного – селище за 30 км від Покровська навпростець.

У самому Покровську залишалося ще достатньо багато людей.

Біля міста продовжували працювати на полях.

Але лінія фронту поступово наближалася до міста.

Влітку позиції Сил оборони вже були в районі Покровська.

У самому місті ставало все більше зруйнованих будівель і меншало – жителів. На початку серпня, як повідомляв начальник МВА, в Покровську жили майже 48 тисяч людей (на початок 2022 року населення становило понад 60 тисяч).

З 20 серпня у Покровську і громаді почалась примусова евакуація родин із дітьми.

Тисячі людей продовжували ще перебувати у місті.

Потік біженців не припинявся – поки 5 вересня влада не скасувала евакуаційні потяги: стало надто небезпечно.

Новим транзитним пунктом на евакуаційному шляху став Павлоград у Дніпропетровській області.

За майже місяць з Покровська виїхали близько 12 тисяч людей – станом на 2 вересня ще залишалося 30 тисяч.

І навіть тоді Покровськ намагався зберегти мирне життя – хоч у чомусь.

Бої ж поступово наближалися.

Станом на середину вересня в Покровську, за даними Донецької ОВА, лишилося вже 16 тисяч людей, з них (попри примусову евакуацію родин із дітьми) – 177 дітей.

Дитячі гірки і гойдалки, що ще вціліли, лише нагадували про мирне життя.

4 жовтня у МВА повідомили, що противник вже за 7 кілометрів від міста.

Ні людей, ні машин, зарослі бур'янами вулиці, якими бігають покинуті собаки та навіть здичавілі в'єтнамські свині – такими були околиці Покровська з того боку, де наступала армія РФ.

Ті, хто не виїхав, намагався зайвий раз не виходити з дому.

В одній із частин міста ще працювали магазини, можна було зустріти людей, але посеред вулиць вже стояли оборонні інженерні споруди – «зуби дракона».

На кінець жовтня, за даними Сергія Добряка, у Покровську все ще залишалося 11 900 жителів, із них 55 дітей.

Інфраструктура міста – зруйнована на 80%.

У Покровській громаді не було газу, води та електрики.

Трохи більше 6 км відділяли війська РФ від околиць Покровська. Агресор бив по місту артилерією калібру 152 і 122 мм, і FPV-дронами, зазначали в МВА.

Проте ситуація ще дозволяла відвідати місто президенту Володимиру Зеленському.

У місті ще можна було купити щось у магазині.

Знелюднений центр Покровська.

З кінця літа в Покровську і громаді вже діяла посилена комендантська година – з 15:00 до 11:00 наступної доби.

2025

Рік почався з нових російських обстрілів.

Виживання цивільних звузилося до найнеобхіднішого – знайти воду, їжу, дрова.

У Покровську залишалось близько 7 тисяч мешканців, усіх дітей з громади евакуювали, повідомив 25 січня Сергій Добряк.

На початку січня в Покровську була закрита шахта, працювали кілька магазинів, одне відділення «Укрпошти» та в обмеженому режимі – міська лікарня, розповів в ефірі Радіо Свобода голова Покровської міської військової адміністрації Сергій Добряк. Усе місто прострілювалось артилерією або FPV-дронами.

За його словами, обстріли міста почастішали, а більшість комунальних послуг недоступні. Ще лишались фахівці, які доглядали за старшими людьми та «вмовляли тих, хто ще не виїхав».

Кількість загиблих зростала, як і кількість пошкоджених чи зруйнованих внаслідок російських обстрілів будівель.

Мирні жителі продовжували виїжджати. В середині березня лишалось трохи більше ніж 2,5 тисяч людей, повідомили в пресслужбі Покровської МВА. Сергій Добряк зазначив, що «евакуаційні процеси посилилися».

Загиблих у Покровську почали ховати просто у дворах.

Живі намагались жити – місто заливало сонце, яскрава зелень проростала серед руїн. Весна тут здавалася недоречною.

Поліцейські намагались переконати виїхати тих, хто лишився.

Із червня ситуація почала значно погіршуватись.

У липні до міста проникла велика диверсійна група. 15 серпня у Генштабі ЗСУ заявили, що місто зачищено. Але просочування російських військових продовжилось.

26 жовтня Генштаб ЗСУ підтвердив проникнення російських військових до Покровська. Це спричинило значний резонанс, попри те, що раніше з'являлися дані та заяви, що свідчили про ускладнення ситуації в місті.

Військові та аналітики прогнозували, що Покровськ впаде за 1,5–2 місяці, а за найбільш песимістичним сценарієм – ще до листопада. І закликали командування не зволікати з рішенням про відхід українських сил, якщо це стане необхідним.

Проте Сили оборони продовжують боронити місто. І хоч російська армія уже декілька разів звітувала про взяття Покровська, це не відповідає дійсності. Аналітики ISW зазначають: російським військам знадобився 21 місяць, щоб після захоплення Авдіївки просунутися приблизно на 40 кілометрів і почати оточувати Покровсько-Мирноградський виступ.

В ISW вважають, що «дуже ймовірно» Росія врешті захопить обидва міста, але не беруться називати якісь строки та наслідки для фронту. І зазначають, що кампанія з захоплення решти Донецької області забере декілька років важких боїв.

З літа фото Покровська – у вигляді скріншотів із відео розвідувальних та ударних дронів. За даними Покровської МВА, у місті на кінець жовтня лишались близько 1250 мешканців.