Тема військової мобілізації в Україні стає все більш актуальною. Ті, хто вже служить, хочуть, щоб їх замінили, але перед військкоматами більше немає черг із добровольців.
Багато з діючих військових за понад 1,5 роки безперервної служби втомлені, демотивовані і почуваються покинутими, не маючи жодного уявлення, коли зможуть повернутися до цивільного життя. На паузі стоять їхні розвиток, кар’єра, нормальне спілкування з родинами. Погіршується стан здоров’я.
Натомість тих, хто ще не служить, лякають жахи війни і загроза смерті. Їх демотивують періодичні новини про військкомати, де б’ють призовників, або про воєнкомів, які володіють майном на мільйони доларів за кордоном.
Водночас військо потрібно постійно поповнювати, адже війна триває і незалежність України досі під загрозою. Як цей процес виглядає на практиці, як його описують самі військові? Чи справді процес мобілізації такий непередбачуваний і наскільки він відрізнявся у різних військових?
Відповіді на ці та інші запитання про мобілізацію ми спробували знайти у третьому епізоді подкасту «Свої серед своїх», в якому власні історії розказують троє військових, які потрапили в армію за різних обставин: один доброволець, один отримав повістку, а третього затримали на блокпосту.
Це три різні випадки, які багато в чому відображають складну суть мобілізації в Україні.
Дитячий анестезіолог: по повістці
Перша історія про лікаря, якого викликали на службу протягом восьми років, але військову форму він одягнув тільки в 2023-му.
Віктор Лазанюк – дитячий анестезіолог, кандидат наук з Одеси. Вперше повістку отримав влітку 2014 року. Однак з'явитися у військкомат мав у день свого весілля, тому отримав відстрочку. Після того йому телефонували кожні два-три роки.
«Чому до мене так – це військкомат районного центру, а офіцерів запасу медичної служби було тільки двоє і я один із них. Тому військкомат так мене тероризував».
Після весілля служба так і не почалася – навчався в аспірантурі, мав малих дітей, а коли підстав для відтермінування більше не було – пройшов медкомісію і залишився працювати дитячим анестезіологом на трьох роботах.
На початку повномасштабного вторгнення Віктор ходив у військкомат, але його тоді не взяли, вважали, що в лікарні йому буде більше роботи. Покликали на службу вже влітку цього року – зараз лікар проходить службу в Одесі.
В епізоді Віктор Лазанюк детальніше розповів про те, як вдалося почати службу саме у шпиталі рідного міста, чим відрізняється служба від цивільної роботи та чи почувається на своєму місці, працюючи з пораненими.
Сергій. Його затримали на блокпосту
Історія Сергія найбільш незвична – його зупинили на блокпосту і через 31 годину він уже був у військовій частині. Своє прізвище він називати не хоче, оскільки зараз в ЗСУ і не хоче, щоб його розповідь якось вплинула на службу.
Все почалося з ідеї піти в похід у Карпати – чоловік вийшов в суботу зранку з поїзда в Івано-Франківську. Там сів у машину, яка мала довезти до точки старту. Дорогою його зупинили на блокпосту і менше ніж за дві доби він потрапив у військову частину.
Юристка ГО «Сильні громади» Наталія Рижкова, почувши історію Сергія, вважає, що військові діяли незаконно.
Питання перевірки на блокпостах регулюється постановою Кабміну №1456: уповноважені особи можуть перевіряти документи, що посвідчують особу. Військовий квиток до таких документів не належить. ТЦК можуть проводити мобілізацію військовозобов'язаних незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
«Якщо ви будете в іншому місті/області, де ви не зареєстровані, вам можуть вручити повістку, проте, у будь-якому випадку дії осіб на блокпосту, які затримали чоловіка, відвезли його до «військкомату», тримали під охороною, змусили пройти медогляд і таке інше – незаконні», – каже юристка.
Сам Сергій, оцінюючи те, що сталося, погоджується, що з ним вчинили незаконно, але не ображається.
В епізоді він детальніше розповів, як провів ніч в гуртожитку військкомату під охороною, як лікарі для медкомісії вийшли на роботу у вихідний та як йому обіцяли, що на службі він буде працювати з документами, а потім відправили вчитися на командира піхотного взводу.
Микола Беленко. Доброволець з березня 2022-го
Миколу Беленка затримувати не треба було – він сам прийшов до військкомату в березні 2022-го. Фаховий археолог до повномасштабного вторгнення не мав жодного військового досвіду.
«Виявилося, що я добре стріляю, мене відправили у школу снайперів. І потім я поїхав відразу на Донбас, там працював як снайпер».
Восени минулого року отримав поранення у селі Спірне у Донецькій області – під час евакуації пораненого бронетранспортер підірвався на трьох протитанкових мінах. У тій машині , за його словами, загинуло вісім людей. Вижили тільки троє, Микола серед них.
Після тривалої реабілітації чоловік почав служити в одному з військкоматів Києва.
В епізоді Микола розповів про свою службу та поранення, поділився досвідом роздачі повісток та пояснив, чому хоче пройти ВЛК і продовжити службу.
Військовий переконаний – чоловіки досі не розуміють, що війна надовго.
«90% чоловічого населення України візьме участь у цій війні, – каже він. – Мої побратими місяцями сидять на нулі, бо немає ким міняти. Ми так просто втратимо країну».
Ставки справді надто великі – йдеться про існування незалежної України та захист її територій. Військова служба зараз – це, здебільшого, не вибір, як на початку вторгнення, коли біля військкоматів стояли великі черги добровольців, а обов'язок, щоб захистити Україну від агресора, не допустити перемоги Росії.
Наразі військові висловлюють переконання, що діяльність ТЦК має чіткіше регулюватися законодавчо, а боротьба проти корупції, яка дозволяє незаконно уникати призову, повинна бути більш суворішою.
Мобілізація загалом, на думку військових, потребує посилення, але це не популярні рішення на загальнодержавному рівні, тому стаються такі випадки, як із Сергієм – коли суть загалом правильна, але до «форми» є питання.
Слухайте у подкасті «Свої серед своїх» більше про теми, які так чи інакше актуальні для воюючої України, військових, ветеранів та суспільства загалом.
Героями наступного епізоду стануть військові, які заради служби в ЗСУ повернулися з-за кордону.
Подкаст доступний на подкаст-платформах Google, Apple, Spotify, у YouTube, а також на сайті Радіо Свобода.
Форум