Вашингтонський саміт між президентом України Володимиром Зеленським та президентом США Дональдом Трампом , у якому брали участь і ключові європейські лідери, став другою великою віхою після нещодавніх переговорів на Алясці між Трампом і Володимиром Путіним.
Якщо там, у середині серпня, сама новина про двосторонній формат США–Росія змусила європейців нервово шукати способів «забезпечити собі місце за столом» та не дозволити, щоб доля континенту вирішувалася без них, то нинішня зустріч у Вашингтоні виглядала зовсім інакше.
Європейський Союз минулого тижня фактично «прокинувся від літньої сплячки»: низка лідерів перервали свої відпустки, щоб полетіти у Вашингтон та підтримати Володимира Зеленського (Дональд Трамп навіть перед камерами поцікавився у німецького канцлера, де той зумів дістати таку гарну засмагу), посли країн-членів були екстрено зібрані на нічну відеонараду після вашингтонської зустрічі, а президенти й прем’єри 30 країн «Коаліції охочих» надати гарантії безпеки Україні поспіхом організували онлайн-саміти.
Цього разу на порядку денному були питання, які прямо визначатимуть європейську безпеку: майбутні гарантії для України, можливі фінансові зобов’язання ЄС на десятки мільярдів доларів, а також новий баланс у відносинах між США, Європою та Росією.
Радіо Свобода пропонує огляд того, яких кроків очікувати від Європейського Союзу найближчим часом за результатами саміту у Вашингтоні.
Гарантії безпеки: від символів до контурів
Якщо після Аляски у європейських столицях панувало відчуття, що Путін отримав символічну перемогу просто фактом зустрічі з Трампом, то Вашингтон приніс іншу динаміку – на порядку денному з’явилися конкретні питання: що робити з гарантіями безпеки для України і хто саме їх забезпечуватиме.
За повідомленнями Financial Timesта The Wall Street Journal, документ, який обговорювався у Вашингтоні, передбачає чотири складові таких гарантій: військову присутність, протиповітряну оборону, постачання зброї та моніторинг за припиненням вогню. Координацію спеціальної групи має взяти на себе державний секретар США Марко Рубіо, а до обговорень долучаються близько тридцяти держав – від членів НАТО до країн-партнерів Азії та Тихоокеанського регіону.
Дональд Трамп в останні дні у своїх коментарях говорив про сильні гарантії для України, на кшталт 5-ї статті НАТО, але без вступу до альянсу. Водночас наголосив: американських військ на українській землі не буде, хоча США й певним чином приєднаються до безпекових зобовʼязань.
Основна відповідальність за формування контингенту має лягти саме на європейців. «Абсолютно очевидно, що в цьому має брати участь уся Європа. Йдеться не лише про територію України, а й про політичний устрій Європи», – заявив після зустрічі у Вашингтоні федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.
Французький президент Емманюель Макрон сказав, що наступні 15 днів будуть «абсолютно критичними, щоб завершити роботу з американцями і надати цим гарантіям безпеки реального змісту», очевидно, привʼязуючи терміни до анонсованої Дональдом Трампом двосторонньої зустрічі президентів Росії та України у найближчі 2 тижні.
Сумніви та політичні ризики
Попри загальний оптимізм щодо результатів Вашингтона, багато питань лишаються відкритими. Заяви Дональда Трампа про гарантії безпеки звучали вкрай розпливчато. Європейські аналітики наголошують, що досі немає розуміння, наскільки серйозно Трамп готовий до «повороту на 180 градусів» у політиці США – від передвиборчих обіцянок «вийти з війни та навіть із Європи» до практичного забезпечення нових безпекових зобов’язань.
За словами політичного аналітика, засновника Brussels Freedom Hub Роланда Фроденштайна, у найближчі дні західні столиці, ймовірно, будуть звітувати, хто і скільки військових може надати, які саме сили, які види зброї.
Європа досі не виробила конкретних ідей, і важко уявити, що вони з’являться за найближчі 10 днівРоланд Фроденштайн
«Але, чесно кажучи, і самі європейці тут не без провини. Вони вже понад пів року говорять про якісь гарантії безпеки для України. Потім це перетворилося на «силу запевнення»: мовляв, сухопутних військ не буде, лише кораблі в Чорному морі чи літаки в українському небі. Усе це дуже розпливчато. Європа досі не виробила конкретних ідей, і важко уявити, що вони з’являться за найближчі 10 днів», – розповів у коментарі Радіо Свобода Роланд Фроденштайн.
Водночас голова Німецького фонду Маршалла у Брюсселі Ян Лессер налаштований більш оптимістично. За його словами, європейцям зараз не конче формувати силу і кількість військ, яка могла б зрівнятися з російською армією.
Якщо Україна матиме міцні гарантії, які хоча б опосередковано інтегрують її у ширшу систему європейської безпеки, цього вже може бути достатньоЯн Лессер
«Достатньо створити достовірний «тригер», який пов’яже Україну з більшими безпековими зобов’язаннями потужних гравців, включно зі США. Це, звісно, не буде один до одного баланс сил. Це набагато менше, ніж Україна хотіла б, але й не очікує отримати. Якщо Україна матиме міцні гарантії, які хоча б опосередковано інтегрують її у ширшу систему європейської безпеки, цього вже може бути достатньо», – вважає Ян Лессер.
Фінансовий вимір: «100 мільярдів» і роль ЄС
Окремою темою Вашингтона стала пропозиція Володимира Зеленського: Україна готова закупити в США озброєнь на 100 мільярдів доларів, якщо Європейський Союз профінансує цю угоду.
Цифра виглядає величезною, але в європейських столицях її не вважають нереальною. Як нагадує політолог Роланд Фроденштайн, «ЄС уже ухвалив програми на 800 мільярдів євро для переозброєння самої Європи, і сюди входить і допомога Україні. Тож гроші – не проблема».
Зеленський, Трамп і європейські лідери у Вашингтоні: емоції, розмови та атмосфера великої зустрічі (фотогалерея)
Справді, Брюссель останніми роками відпрацював механізм спільних боргових інструментів, які дозволяють швидко акумулювати кошти для надзвичайних програм. Але чи зможуть США та Європа фізично забезпечити виробництво потрібних систем озброєння? Роланд Фроденштайн вважає, що «частина допомоги піде на фінансування українського оборонного виробництва, яке вже показало хороші результати в дронах, артилерії та бронетехніці».
Тобто у фінансовому плані угода виглядає здійсненною, але справжній виклик – чи зможе оборонна промисловість Європи та США наростити масштаби постачання настільки швидко, як цього вимагає війна.
Форум