Україна, після місяців очікування, отримає західні танки – у тому числі наймасовіші європейські Leopard 2 та американські «Абрамси». Які переваги можуть дати ці танки українській армії, як така техніка може вплинути на бої з Росією і які виклики стоять перед українською армією у зв'язку з появою в строю західних основних бойових танків?
Танк бійця 4-ї окремої танкової бригади ЗСУ Ігоря Левченко Т-72 прибув із Польщі із майже нульовим пробігом. За місяці на війні вже зазнав пошкоджень від вогню противника.
«Вони були розбиті. Тобто були дірки, саме дірки. Навіть стальні частини порозривало. Були зруйновані. Ну, їхав танк. Їхали, як на поганому возику. Я сидів там – хитало. Ну, їхали. Не здався. Не підвів. Ми любимо його, як дитину», – розповідає Ігор Левченко.
За той бій на Харківщині навесні Ігор отримав орден «Золота зірка», звання Героя України – найвищу українську нагороду. Під час просування, після влучання РПГ, командир втратив зв’язок з механіком-водієм і, щоб вивести танк з поля бою, виліз на броню, хоча у цей же час противник випустив по танку три реактивних гранати. Бойова машина, врешті, успішно відійшла без втрат – російські позиції були неподалік. Ігор мобілізувався у березні і опановував танк з нуля. Його муштрував «Випускник» – такий позивний у ротного, який і сам прискорено встав у стрій через російське вторгнення. У нього був місяць, щоб підготувати людей до війни.
«Саме з ним – це було не важко. Тому що це людина, яка сама хоче, яка сама лізе, яка сама запитує, дивиться. Тому, якщо людина хоче – це не дуже важкий процес. Я був один на всіх. В мене на перший час не було командирів взводів. Тому навчали їх із самого початку, з самого нуля. Ліпили з них якісь колективи, якісь екіпажі. Так, я сам, мені було трохи важкувато. Але, після того, як поприходили до мене ще офіцери в підрозділ, то стало легше. Офіцерів навчив, а офіцери вже вчили особовий склад», – пригадує «Випускник».
У своєму першою бою, керуючи вісьмома танками на старенькому Т-72 «Випускник» пішов уперед, подавив кулемет, але борт його танка пробили, навідника поранило. Утім, офіцер змінив танк і продовжив керувати своїм підрозділом.
«Ми поїхали вперед, щоб піхота за нас ховалася. Бо я чудово розумію, що одна куля і піхотинець може бути або поранений, або загине. А мені то що? Моїй машині кулі ні по чому. Втратив зоровий контакт із піхотою і, якраз, в цей момент вибіг із посадки ворожий РПГ-шник, окупант, і почав по нас стріляти з РПГ», – продовжує «Випускник».
За даними The Military Balance, до повномасштабного вторгнення Росії до України у військах було до тисячі танків – більшість Т-64. У боях українська армія втратила понад 450, приблизно стільки ж Т-72 отримала від союзників, але їхніх запасів усе менше. Понад пів тисячі танків, за підрахунками проєкту Oryx, ЗСУ захопили у боях, тому танків зараз нараховується навіть більше, ніж до 24 лютого. Але дані від втрат неповні і частина техніки, у тому числі від Заходу, пішла на запчастини.
«Україні потрібні рівні чи перевершуючі російські танки. Навіть з урахуванням статистики, видається, що Росія змогла дістати Т-80, танки, які були на зберіганні, та доставити їх на український театр дій. Україні потрібні західні танки для наступу, що мають кращий захист і, що важливо, кращу оглядовість, яка перевершує більшість російських танків або така сама, як у них», – каже ветеран війни в Іраку, завідувач кафедрою вивчення міських війн Інституту сучасної війни Джон Спенсер.
Невдовзі танковий парк ЗСУ зросте. США поставлять 31 Abrams, а Велика Британія 14 Challenger 2, а передачу Leopard 2 можна очікувати, щонайменше, з 10 країн. Але скільки їх буде – незрозуміло.
Донбас Реалії, за даними The Military Balance, підрахували кількість Leopard у країн-операторів, починаючи з версії 2А4 як наймасовішої і яку, як і 2А6, точно отримає Україна. У цьому списку немає Австрії і Угорщини, які офіційно відмовилися постачати озброєння Україні. «На папері» найбільші можливості допомогти Україні танками у Німеччини, Іспанії і Польщі. У Греції і Туреччини по три сотні Leopard, але перші постачати їх ЗСУ відмовились, а другі назвали такий крок «ризикованим».
Не існує певної кількості, про яку можна сказати: якщо дати стільки – вони зроблять усе, що захочуть. Насамперед йдеться про комбінування всіх інструментів, які отримує Україна. Так, я думаю вам потрібно понад 300. Подумайте про розміри підрозділів комбінування сил: посилена бронею розвідка, прорив оборони. Для проведення великої операції потрібні батальйони, бригади, навіть бронетанкові дивізії. Потрібно понад сто. Триста – буде чудово. Більше – ще краще», – продовжує Джон Спенсер.
«Захід як правило використовує свої танки парами. Танки використовують на полі бою і в обороні, і в наступі з завданням враження виявлених вогневих засобів противника і забезпечення бойових дій у першу чергу механізованих і мотопіхотних підрозділів. Коли танкові екіпажі і танковий взвод веде розвідку, викликає вогонь артилерії, корегує вогонь артилерії. Веде стрільбу на великі дальності з незвичних для нас позицій. Коли дворівневі окопи для стрільби. Це все зараз приходить в ЗСУ. Ми вчимося постійно. Власно кажучи, це диктує і війна. Це диктує і техніка, яку ми отримуємо і це диктує той досвід західних країн, який ми починаємо втілювати вже в життя як наш власний досвід», – пояснює експерт у бронетанковій галузі Микола Саламаха.
Радянські танки проєктувалися із розрахунку на низький профіль – тобто малу помітність і значне бронювання. І тут завжди мало місця. У всіх радянських танків, чи це йдеться про Т-64, Т-72, Т-80 – у них в екіпажі немає заряджаючого. Замість цього є автоматична система. Це або автомат заряджання, або механізм заряджання. Тому, коли йдеться про майбутній перехід української армії на західні танки, армії доведеться навчати нового члена екіпажу – заряджаючого.
«Буває, що саме щось вийде з ладу, буває, десь вода потрапить на проводку і не завжди воно заряджає, не завжди воно правильно працює і доводиться все одно командирові або навідникові ставати тим же самим заряджаючим і відволікатися від своїх прямих обов’язків. Тому заряджаючий – це буде набагато краще суто через те, що людина стала, зарядила і все», – каже «Випускник».
«Танки, які отримає Україна, Leopard і, якась кількість Abrams, набагато кращі за ті, які є зараз в України, і здебільшого кращі за ті, що є в Росії. У західних танків чудове управління вогнем, вони можуть бачити і вражати цілі на великій відстані, а також у них краща стабілізація зброї, вони можуть стріляти в русі, що робить їх більш ефективними на полі бою, і вони будуть особливо ефективні в наступі. У танків є три основні характеристики: мобільність, вогнева міць і захист - все це можна використовувати в наступі», – каже полковник армії США у відставці, старший радник Центру стратегічних і міжнародних досліджень Марк Кансіан.
Попри очевидні переваги західних танків, Україна не зможе їх використати тут і зараз. Окрім навчання екіпажів, потрібно влаштувати логістику і обслуговування техніки. Прикладом може бути Польща, в якої наприкінці 90-х було близько 850 Т-72 різних модифікацій. Перші Leopard Варшава отримала у 2002 році. Ще одну партію купили за 10 років, а зараз німецьких танків у Польщі понад дві сотні.
«Зараз в Україні батальйон це 31 танк, батальйон Leopard у нас – то 58, тобто набагато більше, і це також міняє питання і логістики, і навчання екіпажів, і боєприпасів. Насправді все, все, треба було побудувати з нуля і це зайняло б час. У нашому випадку це було як мінімум декілька років», – розповідає Даріуш Матерняк, головний редактор порталу POLUKR.NET.
Але, схоже, Leopard 2 не є основним танком польської армії. Торік було заявлено про придбання Abrams, а згодом і корейських К2. У планах польської армії замінити усі радянські машини. Вже зараз Польща передала Україні третину своїх Т-72. У майбутньому не відкидають постачання додаткових Leopard – поки Варшава анонсувала передачу ЗСУ 14 «Леопардів».
«Була досить велика дискусія, звідки взяти більше танків Leopard, були певні аналізи, але закінчилось нічим, тому що Німеччина зупинила продукцію цих танків деякий час тому і там не говорилось про те, що це можна буде відновити. Чи можливим буде, щоб більше танків з Польщі потрапило в Україну – це все насправді залежить від того, скільки часу пройде з моменту того, як ми замовили ці танки в США і Південної Кореї до того моменту, коли вони потраплять вже в підрозділи збройних сил Польщі. Перша партія 116 Abrams, це, якщо я не помиляюсь, 2024 рік», – продовжує Даріуш Матерняк.
«Наш сусід і союзник Польща – оператор Leopard 2А4 і Leopard 2АПЛ – має достатній досвід і експлуатації, і технічного обслуговування, і ремонту. І має абсолютно всю інфраструктуру і для обслуговування, і для ремонту. На жаль, про Abrams, про інфраструктуру для ремонту Abrams ми поки що такого не можемо сказати. Навіть поляки такого не можуть сказати. Ця буде розгортатися в найближчі кілька місяців на території Польщі. Тому з точки зору як танкіст, як користувач, як член екіпажу – так, Abrams це краще. Особливо у версії Сеп2, Сеп3. Але з точки зору загальновійськового командира, для нас поки що Leopard 2А4 і Leopard 2А6 – з точки зору логістики, з точки зору експлуатації – це краще», – каже Микола Саламаха.
Якщо Challenger і Leopard ЗСУ можуть опинитися на полі бою вже за кілька місяців, то з американськими танками ситуація інша. Видання Вашингтон пост пише, що Abrams українська армія отримає не раніше кінця цього року. У тому числі з експортної версії приберуть елементи захисту зі збідненого урану. Це звична практика під час відправки цих танків за кордон.
«США стурбовані тим, що Abrams дуже складний в експлуатації та буде надто великим навантаженням для українців. Газотурбінний двигун дуже складний в обслуговуванні і не схожий на те озброєння, що має українська армія, також танк має дуже складну електроніку, сильно оцифрований, так що, знову ж таки, вимагає багато роботи з обслуговування. І, зрештою, він використовує багато палива. Коли Abrams проїжджає пів милі, один кілометр, потрібно один галон (майже 4 літри). Тож йому потрібна постійна дозаправка. Все разом робить його не дуже придатною зброєю для України. Leopard набагато кращий. США погодилися надати Abrams, щоб дати німцям політичний поштовх, щоб вони наважилися відправити Leopard», – каже Марк Кансіан.
«Я точно знаю, що США не ухвалили рішення про передачу танків, якби знали, що не зможуть допомогти Україні з викликами під час їх використання – від підготовки до обслуговування танків. Це виклики, не проблеми, про які я знаю, як колишній військовий, який працює з Пентагоном. Тисячі людей думали над тим, як подолати виклики та зменшити ризики. Можливо, колись, коли Україна досягне своєї мети, виб'є Росію зі своєї території, стане членом НАТО і реформує армію за подобою НАТО – тоді, звичайно, робіть М1 основним танком. Але зараз танки потрібні швидко. І найшвидше рішення – Leopard. Разом із усіма іншими, бо візьмуть усе», – вважає Джон Спенсер.
І Abrams, і Leopard 2 використовували у бойових діях. Німецький танк застосовували в Афганістані та Сирії. Саме в Сирії Туреччина втратила близько 10 танків, більшість вразили протитанковими ракетами, дещо підірвалося на мінах. Втрат танків в Україні точно не уникнути, враховуючи, що їх, найімовірніше, використовуватимуть навіть у найскладніших міських боях.
«Я маю власний досвід використання танків на території міської забудови в Багдаді в Іраку – дуже густонаселеній, дуже щільній території. І в будь-якій ситуації в містах мають бути танки на 100% – усі ці танки, у тому числі Abrams. Еволюція поліпшень їх базується на тих уроках, які були отримані в міських боях, наприклад, у Фаллуджі, Рамаді, Багдаді. Західні танки модернізувалися, щоб посилити своє значення у міських боях», – продовжує Джон Спенсер.
Крім сучасних танків, відомо, що Німеччина дозволила експорт в Україну Leopard 1. Це найстаріша модель, яку виготовляли до середини 80-х років. Але загалом машина на рівні того ж Т-64 ЗСУ. Усього планують передати – 88 одиниць, вони зараз перебувають на складах компанії-виробника Rheinmetall.
Танки – це лише один із елементів війни, як і інша техніка та озброєння. Наскільки вони вплинуть на бойові дії, залежить від багатьох факторів: тактики використання в боях, командування, можливості тримати їх справними, наявності боєприпасів і, передовсім, впливатиме навченість екіпажів. І цей процес вимагає часу.
«Якщо ми підемо шляхом, що ми візьмемо екіпажі, які мають досвід ведення бойових дій, які побували в боях, і почнемо їх переучувати на західні зразки – це будуть терміни 4-6-8 тижнів. Якщо ми підемо тим шляхом, що ми зараз відмобілізуємо тих танкістів, які служили 15-20-25 років назад, то ми отримаємо терміни в 1,5 можливо навіть в 2 рази більше. А вчити треба людей. Вчити треба підрозділи. Вчити треба штаби. Успіху в бою досягає той, хто правильно спланує, хто втілить свої плани в життя. Хто буде на полі бою дуже швидко реагувати на зміну ситуації яка відбувається на полі бою і зможе реагувати на нові виклики, застосовувати нові способи і методи ведення бойових дій і перемагати ворога», – вважає Микола Саламаха.
«Україна не Ірак, але, все ж таки, тепловізори згодилися б дуже сильно. Тому що ми виходимо проти противника, в якого на озброєнні є танки з досить добрими тепловізорами, які нас бачать, а ми їх ні. Були епізоди, коли доводилося по спалахам від пострілів противника стріляти. Тому що ми їх не бачимо. Саме через це набагато краще саме ці «Абрамси», саме Leopard. Нові танки, нового зразка», – каже «Випускник».
Західна допомога Україні йде за принципом від простого до складного. Рік тому це були протитанкові гранатомети і ПЗРК. Зараз у довгому списку, посеред іншого, з’явилися західні танки, а в Києві вже говорять про авіацію. Як показує досвід, на полі бою знищується будь-яка техніка, незалежно від країни виробництва і технологічності, але ці технології у комплексі, до яких в Росії ускладнився доступ, можуть допомогти у майбутніх військових операціях зі звільнення окупованої Росією території.
