Що сталося на півдні України в перші години війни? Як Росії вдалося так стрімко захопити більшу частину Херсонщини, адже там була лінія оборони. Навіть військові не мають відповіді на це запитання. Ці епізоди розслідує Державне бюро розслідувань (ДБР). Кілька днів оборону Антонівського мосту через Дніпро тримала танкова рота, якою командував лейтенант Євген Пальченко. Саме завдяки цьому вдалося вивести з оточення підрозділи ЗСУ з півдня на інший берег Дніпра, перегрупуватися і зайняти нові рубежі оборони.
Перші хвилини війни
23 лютого 2022 року. Відео опубліковане у твітері – російські танки, гаубиці, бронемашини та системи залпового вогню поблизу Чонгара, з боку Криму.
23 лютого 2022 року. У твітері пишуть про понтони біля Сивашу (Сиваш відокремлює Кримський півострів від материка) У коментарях можна простежити розвиток подій на кримському перешийку.
Ніч із 23 на 24 лютого. На опублікованому відео за день до вторгнення багатокілометрова колона російської військової техніки з Криму в напрямку КПВВ «Каланчак».
Ніч із 23 на 24 лютого. Відео зняте з боку Криму. Видно обстріл Чаплинки.
24 лютого 2022 року. 4:00 ранку. На відео на КПВВ «Каланчак» видно як адмінкордон із Кримом перетинають цивільні з валізами. Військові в українській формі дивляться у бік Криму, їхню увагу там щось явно привертає.
24 лютого 2022 року. О 4:02 ранку у твітері з'являється відео із заголовком «Крим! Каланчакська застава під обстрілом. Українські військові та мирні жителі біжать». Це одне з перших свідчень російського вторгнення.
Росія напала із Криму прогнозовано. Українські військові та розвідка повідомляли, що на півострів стягується величезна кількість російських військових та озброєння. У мережі публікували докази – супутникові знімки скупчення російських військ.
«Десь приблизно за тиждень (до 24 лютого – ред.) кримчани почали сигналізувати, що в Джанкої були ешелони з технікою. Знайомі з Криму повідомляли, що вони спостерігають рух», – розповідає Сергій Данилов, політолог із Херсону.
Усі три контрольно-пропускні пункти на перешийку з Кримом – «Чонгар», «Каланчак» та «Чаплинка» – штурмували одночасно.
Оборона Антонівського мосту і вихід ЗСУ з оточення
О 4:30 ранку 24 лютого Євген Пальченко, командир танкової роти почув вибухи. Він та інші підрозділи 59 бригади ЗСУ перебували у польовому таборі біля села Раденськ Херсонської області.
Пальченко отримав наказ висунутись ближче до Криму. По дорозі його і ще шість інших танків розвертають в інший напрямок – Нова Каховка, для захисту мосту через Північно-Кримський канал.
Я знав, що позаду є мої хлопці, які їх зараз знищатьЄвген Пальченко
«Завдання там було перекрити міст через канал, щоб противник звідти, зі сторони Нової Каховки, не вийшов нам у фланг. Щоб виграти годину, щоб бригада, яка відтягувалася, яка була ще далі, взагалі на самому перешийку, щоб вона вийшла», – розповідає 23-річний лейтенант Євген Пальченко, командир танкової роти 59 бригади імені Якова Гандзюка
Вдень 24 лютого Росія вже перекинула десант на Каховську ГЕС. Захоплюють головні дороги Херсонської області. Накривають українські військові бази ракетами та авіацією.
Діставшись села Сергіївка, танкісти на чолі з Пальченком вже зустріли російські танки і прийняли бій.
Після цього командир танкової роти отримує команду на прорив через Антонівський міст. Задача – прикрити вихід колони українських військ на правий берег Дніпра. Євген згадує ці запеклі бої.
Всі ці машини забиті, хто пішки, хто як, хто на бензовозах зверху сидів, і всі виходять звідси, з оточенняЄвген Пальченко
«З правого боку йде БМД (БМД – бойова машина десанту – ред.) супротивника, з ПТУР-ом (ПТУР – протитанкова керована ракета з радіокомандною системою керування – ред.), я говорю своєму навіднику: «Шева», БМД з права». «Бачу, командир!», [відповів він]. Першим же пострілом вона зривається, загоряється. Проїжджаємо метрів 100-150, зліва ще одна БМП супротивника. Іншим пострілом у неї відлітає башта, люди які там були, просто починають тікати. Я вже на них не звертав уваги. Я знав, що позаду є мої хлопці, які їх зараз знищать».
Близько 20:00 вечора, 24 лютого танкова група Пальченка знищила усіх російських десантників, які зайняли Антонівський міст і зайняла оборону. А колона військ ЗСУ більше ніж годину переходила мостом на правий берег Дніпра.
«Вилажу з башти, спостерігаю, коли колонна нашої бригади, просто там це година часу виходить з усією технікою. По мосту йде колона – автомобільна техніка, бардаки (машини БРДМ – ред.), піхота, 300-х вивозять, 200-х. Усі ці машини забиті, хто пішки, хто як, хто на бензовозах зверху сидів, і всі виходять звідси, з оточення», – згадує Євген Пальченко.
«Пісня» прикрий, зліва супротивник, по мені веде вогонь»
Опівночі з 24 на 25 лютого Росія здійснила авіаналіт на Антонівський міст і розпочала штурм української оборони. Євген розповідає, як вели оборону і що сили російської армії були переважаючими.
Отримали завдання відійти від мосту, бо шквальний вогонь, немає управлінняЄвген Пальченко
«Найшквальніший вогонь був по командиру батальйону, а я буквально від свого танка був вищий. Розставляв танки, ставив завдання. До свого танка мені було метрів 150. Я бачу зліва піднімається людей 50-100, там просто так бугор ожив. Просто піднялися, із кулеметами, автоматами, РПГ (РПГ – ручний протитанковий гранатомет). Я не знаю, просто дивом у нас не потрапило».
Пальченко добігає до свого танку. Прикриває командира батальйону. Зв’язку вже не було, танкова група Пальченка відходить від Антонівського мосту.
«Командир батальйону мені каже: «Пісня» прикрий, зліва супротивник, по мені веде вогонь». Перед тим у мене було попадання в танк і в мене вийшла з ладу система наведення. Я кажу своєму механіку: «Давай назад, правий важіль, щоб навіднику було менше крутити». Отримали завдання відійти від мосту, бо шквальний вогонь, немає управління, зв'язок наш весь лежить», – розповідає Пальченко.
За Антонівський міст боролися 80-а десантно-штурмова та 59-а мотопіхотна бригади. За словами Пальченка, десантники 80-ї мали навіть спробу підірвати міст, але російська армія вже прорвалася через Нову Каховку і спустилася з північного сходу, практично зайшовши в тил української оборони. Тому ЗСУ довелося спочатку відступити до Чорнобаївки, а потім і у бік Миколаєва.
«Перед очима біле світло, я говорю екіпажу «ми горимо»
Спочатку танкісти Пальченка відходять до Антонівки та до розв'язки біля населеного пункту Молодіжне. Пізніше отримає команду висуватися до Миколаєва.
Мені в вежу прилітає, не знаю, що мені там прилетіло, у вухах починає дзвенітиЄвген Пальченко
«Відходь у район Миколаєва, там переважаючі сили на тобі йдуть. Я кладу тільки трубку, сідаю у вежу і спостерігаю – з правої сторони десять 72-к (танки Т-72 – ред.) противника з механізованою ротою. Я тільки говорю в радіостанцію «противник справа, вогонь!». І мені в вежу прилітає, не знаю, що мені там прилетіло, у вухах починає дзвеніти, перед очима біле світло, я говорю екіпажу: «Ми горимо – виходимо з машини». Відповзаємо від цього танка і в нього прилітає другий снаряд, чотири снаряди залишалося (у боєкомплекті – ред.) і в нього зриває вежу».
Ще чотири танки залишалися у Євгена Пальченка, вони відкривають вогонь по противнику і це дає можливість їм відступити.
Оборона Антонівського мосту виграла час для української армії, щоб зібратися, перегрупуватися та підготувати нову оборону, вважають військові аналітики та експерти.
«Важливість була в тому, що інших переходів через Дніпро немає у тій місцевості. Це перше, а друге – там Дніпро дуже широкий і є дуже велика течія, а це ускладнює понтонні переправи. Ми взагалі зустріли війну в штатах мирного часу. У нас не було укомплектовано військовим штатом жодної частини. І ці дві-три доби дали можливість хоч частково доукомплектуватися, а по-друге, висунутися нашим підрозділам на рубежі оборони», – пояснює Олег Жданов, український військовий експерт, полковник запасу.
Експерти кажуть, що чисельна перевага російського угруповання у перший день вторгнення була десятикратною. Україна не могла вести ефективну оборону, тому хоч і приймала бій, але відступала.
Як російській армії так швидко вдалося захопити Херсонщину?
Що сталося потім, для мене це теж поки що загадкаДмитро Марченко
У суспільстві та медіа гостро постає питання – як російській армії так швидко вдалося захопити Херсонську область і чому не були підірвані мости і не спрацювали оборонні редути. Відповідей на ці запитання поки що немає.
Вони підтверджують той факт, що місцевість уся була замінованаОлег Жданов
«Наскільки мені відомо, там було все, там були міни, там була арта, там кожен сантиметр землі був пристріляний. І як би там стояв цей кулак. Але, як і що сталося потім, для мене це теж поки що загадка, як і для всіх інших», – говорить Дмитро Марченко, генерал-майор ЗСУ, який командував обороною Миколаєва.
На думку експертів, підрив переходів хоч і не зупинив би, але стримав би російський наступ на 6-8 годин. На думку військових та експертів, з якими ми поспілкувалися, переходи ніхто не розмінував, вони до останнього були вибухонебезпечними.
Або розмінування диверсійно-розвідувальною групою, або можливо була якась змоваОлег Жданов
«У мене просто є розповідь деяких людей, які працювали в системі енергетики і вони підтверджують той факт, що місцевість уся була замінована. Якщо їм потрібно було обслуговувати лінії електропередач – їх представники військових проводили через мінні поля і показували, де може заїхати машина для обслуговування енергетичних мереж», – пояснює Олег Жданов, український військовий експерт, полковник запасу
Також факт замінованих українських полів біля затоки Сиваш, що відокремлює кримський півострів від материка, підтверджують і російські звіти про проведені саперні роботи. На відео журналісти та військові розказують про замінування Херсонщини.
Російські сили, швидше за все, розуміли, що мости заміновані. Тому для розмінування могли застосовуватися диверсійні сили, для знешкодження підривної машинки, запобіжника або детонатора, припускає полковник запасу Олег Жданов.
«Якщо росіяни знали схему мінування, то вони могли застосувати диверсійно-розвідувальну групу, яка могла просто пошкодити підривник, або знешкодити сам вибуховий пристрій, який стояв на цьому мосту, – каже він. – Виносять у більш-менш безпечне місце і з першим пострілом одразу підривають міст. Якщо цього не було зроблено, то було або розмінування диверсійно-розвідувальною групою, або, можливо, була якась змова і хтось просто не підривав цей міст».
Інформацію про заміновані поля та дороги росіянам міг передати начальник Антитерористичного центру СБУ в Херсоні Ігор Садохін. Цю інформацію «Укрінформу» озвучили СБУ та голова Херсонської облради.
«Вважається, що він видав ворогові сітку мінних полів та координував дії російської авіації, коли супроводжував колону херсонської СБУ в евакуацію. Він був затриманий ще у березні. І після проведеної перевірки, так розумію, президент України звільнив з посади та керівника СБУ у Херсонській області Сергія Криворучка та позбавив його генеральського звання. Там зараз також працюють правоохоронці», – сказав Олександр Самойленко, голова Херсонської обласної ради.
Розслідуванням цих епізодів займається Державне бюро розслідувань. Редакція Крим.Реалії надіслала інформаційний запит у ДБР із запитаннями про про перші дні вторгнення з боку Криму. На момент публікації матеріалу редакція не отримала відповіді від ДБР, Держприкордонслужби, СБУ та Офісу генпрокурора. А в ЗСУ нам пояснили, що відповіді на поставлені нами запитання можуть зашкодити проведенню подальших операцій.
Редакція Крим.Реалії за два тижні до вторгнення їздила на Херсонщину. Журналісти тоді намагалися дізнатися про оборону півдня і чи готова Україна до війни. Тоді знімальна група об'їхала весь Кримський перешийок. Саме ті місця, через які пізніше вторглася російська армія, а потім і почала окупацію територій.
Цей матеріал можна подивитися тут:
Дивіться телепроєкт Крим.Реалії щосуботи на ютуб-каналі Радіо Свобода.
