Чи справді переговори американської та української делегацій на чолі з президентами Дональдом Трампом та Володимиром Зеленським можна вважати проривом у плані мирного врегулювання? Чи все ж результати дещо скромніші? Як би там не було, за підсумками понад двогодинних переговорів, а потім відеоконференції Трампа і Зеленського з європейськими лідерами, ключове питання – територіальне – до кінця не вирішене. Розбираємо, де ще є проблемні місця у мирному врегулюванні, яке, вочевидь, не буде швидким, як на те сподівались раніше.

Чому 90 відсотків? Тут без змін

За словами президента України Володимира Зеленського, нині залишаються неузгодженими 10 відсотків мирного плану, а отже, як він каже, 90 відсотків вже узгоджені.

Тут ситуація після переговорів у Флориді не змінилася. Як було 90 відсотків узгоджено, так і залишилось. Без прогресу!

Але що це за відсотки? У мирному плані – 20 пунктів і, згідно з повідомленнями, неугоджені два – територіальний щодо Донбасу і пункт про майбутнє Запорізької АЕС. Тобто два пункти з 20 – ось і є 10 відсотків неузгодженостей.

Щодо Донбасу, Росія і далі наполягає на виведенні ЗСУ з усієї Донецької області.

Станом на зараз Росія окупувала 77-78 відсотків Донеччини, а також 98-99 відсотків території Луганщини.

А ось заява кремлівського речника Дмитра Пєскова на наступний день після переговорів у Флориді президентів Дональда Трампа і Володимира Зеленського, що умовою Кремля для припинення бойових дій є повне виведення Україною ЗСУ за межі Донбасу: «Звичайно. Це відхід Збройних сил режиму з Донбасу за межі адміністративних кордонів».

«Режимом» або «київським режимом» у Москві звично називають українську владу.

Ідея виходу на адміністративну межу Донецької та Луганської областей виголошувалась російськими гібридними силами з 2014 року на Донбасі – до великої війни, що розпочалась повномасштабним російським вторгненням у лютому 2022 року.

Ідея повної окупації Донецької області ставилась як завдання для російський військ на цей рік, як каже очільник ГУР Кирило Буданов, зараз це завдання стоїть перед росіянами на 2026 рік.

Для України одностороннє відведення неприйнятне – логіка така: чому Путін має дипломатично досягати того, чого він не зміг досягнути на полі бою, адже Росія кидає колосальні людські і військові ресурси для просування на Донбасі, але це просування повільне і з величезними втратами?

«Люди хочуть миру. Сьогодні президент Трамп сказав: я бачив опитування, що 85%, можливо, 87%, він сказав, хочуть миру, тому вони погоджуються. Я сказав: так, знаєте, це наше життя, 87% підтримують мир, водночас 85% проти виведення військ зі сходу, з Донбасу», – сказав Зеленський в інтерв’ю американській телекомпанії Fox News після переговорів з Трампом.

Щодо Запорізької АЕС – то різночитання зберігаються. Україна хотіла б повернути ЗАЕС під свій контроль і під наглядом США. США ж хотіли би бути менеджерами атомної станції, прибуток від роботи якої порівну розподілявся б між Україною та Росією.

Гарантії безпеки

Станом на «після Флориди» ніби узгоджені повністю гарантії безпеки для України з боку США. Лунали заяви про їхню готовність на 95 чи 100 відсотків.

Це мають бути скоординовані гарантії у доповнення до гарантій безпеки Україні з боку Європи, над якими ще працюють.

Ідеться про те, що для України гарантії безпеки мають бути на рівні 5-ї статті Договору НАТО. Принцип 5-ї Статті простий – «напад на одного є нападом на усіх». Тобто, коли б Росія – вже втретє з 2014 року – напала на Україну, то гаранти її безпеки – включно зі США – мали би сприймати це як напад і на них.

А відтак Україні має бути надана в такому разі не лише політична чи дипломатична підтримка, але й підтримка санкційна з відновленням повних санкцій проти Росії, підтримка військова і також, можливо, спільний захист України.

За якимось збігом обставин, якраз у переддень переговорів у Флориді стало відомо, що Україна вперше долучилася до відпрацювання Статті 5 НАТО на навчаннях Loyal Dolos 2025, де українські експерти з JATEC брали участь у оцінці бойових спроможностей альянсу, інтегруючи досвід війни проти РФ у сценарії для підготовки до колективної оборони, що є ключовим для розуміння принципів НАТО і зміцнення безпеки, зважаючи на дискусії про гарантії безпеки для України.

Очевидно, існують також розбіжності щодо терміну дії гарантій безпеки з боку США. Вашингтон готовий дати гарантії на 15 років і підписати їх з можливою потім ратифікацією в Конгресі США.

Зеленський хоче гарантій на 40-50 років. Це, вочевидь, нормально, – прагнути довших термінів дії гарантій, але США наразі готові на 15 років.

Як не парадоксально, в цій 15-річці може критися і позитив – чи не відкриється через 15 років вікно можливостей для вступу України до НАТО?

На 2040-й рік може багато чого змінитися – може бути інша ситуація у США і Вашингтон вже не буде опонувати прийому України до НАТО. Може змінитися ситуація всередині альянсу і вже тоді буде консенсус щодо прийому України, а цього консенсусу зараз немає. Може змінитися ситуація в Росії після Путіна і не буде жорсткої опозиції Москви членству України в НАТО – як не було за президенства Бориса Єльцина в 1990-ті роки.

Можливо, американці 15-річним терміном окреслюють рамки відновлення територіальної цілісності України – якщо цього не буде досягнуто, тоді Україну справді можуть прийняти в НАТО, яке, за неодноразовими заявами українського керівництва, все ж є найкращою гарантією безпеки.

Війська – засіб тиску чи реальна ідея?

Ще один момент серед гарантій безпеки, який виділяється окремо – це можлива дислокація західних військ в Україні після досягнення миру.

«Так, я вважаю, що присутність міжнародних військ – це дійсні гарантії безпеки. Це посилення тих гарантій безпеки, які партнери вже нам пропонують, і це впевненість українських громадян передусім: і цивільних, і військових, а також впевненість бізнесу – українського і міжнародного, інвесторів, що не прийде знову з агресією проти мирної України», – сказав Зеленський під час онлайн-спілкування з журналістами на зворотному шляху з Флориди до України.

Неясно, щоправда, чи будуть в міжнародному контингенті військові США. Поки що свої війська після встановлення миру готові направити кілька провідних європейських держав: включно з Францією та Британією, а також деякі країни Скандинавії та Балтії.

Цей момент буде обговорюватись на зустрічі «Коаліції охочих» на початку січня 2026 року.

Росія категорично виступає проти розташування західних військ в Україні. Київ же, навпаки, вважає таку дислокацією одним із факторів посилення власної безпеки і відвернення нового російського вторгнення.

Вибори чи/і референдум

Ще один момент, на який звертають увагу – це можливість проведення виборів і референдуму. Або і того, й того одночасно.

«Частина [територій] уже захоплена. Частина, можливо, ще під питанням, але її можуть захопити впродовж найближчих місяців. Краще укладати угоду вже зараз», – сказав після перегорів президент Трамп.

Зеленський зі свого боку наголосив: будь-які рішення щодо території мають відповідати українському законодавству та волі народу: «Ми маємо поважати наш закон і наш народ. Земля – це не власність однієї людини, це земля нашої нації, багатьох поколінь. Ми поважаємо території, які контролюємо, і наша позиція щодо цього є чіткою».

Незрозуміло наразі, чи Зеленський хоче референдуму, щоб не брати на себе відповідальність за вихід з Донбасу?

Трамп вважає, що «територіальне питання» можна вирішити двома способами. Він сказав: «Ймовірно, їм доведеться затвердити план у парламенті або на референдумі».

«Головний підсумок перемовин у Мар-а-Лаго – Зеленський погодився віддати великий і неприступний укріпрайон на Донбасі за безпекові гарантії. Прикметно, що розуміючи страшну ціну передачі останнього бастіону перед Харковом, Запоріжжям і Дніпром, президент України уникає відповідальності за таке рішення і пропонує прийняти його на референдумі», – пише у фейсбуці відомий блогер Сергій Марченко.

«На жаль, результат такого референдуму передбачуваний. Партія миру на будь-яких умовах на цьому референдумі переможе меншість тих, що розуміють наслідки передачі неприступного укріпрайону і виведення ЗСУ в голий степ. Мені хочеться вірити, що ці домовленості – це лише гра Зеленського, щоб не гнівити Трампа. Бо наслідки виходу з Краматорська, Слов'янська і Костянтинівки дорівнюють втраті всього Лівого берега Дніпра», – додає він.

Колишній доброволець і блогер Борислав Береза пише в соцмережах: «США про вибори в Україні не згадують і що референдум потрібен лише Зеленському, який не хоче брати на себе відповідальність, не може протягнути через ВР рішення по Донбасу, тому хоче перекласти всю відповідальність на українців, навіть попри те, що це суперечить закону та має дуже сумнівне правове обґрунтування».

Але США і Трамп говорили раніше про вибори – як також і Москва, яка заявила, за словами Трампа, що не може гарантувати припинення вогню для проведення референдуму протягом 60 днів перед голосуванням.

Вибори, коли про них говорять Вашингтон з Москвою, мають інший вимір. Вашингтон, можливо, хотів би, щоб мирний договір підписував президент України з новоотриманим мандатом. Москва, наполягаючи на виборах, вочевидь, хотіла б в такий спосіб роз’єднати українців і також вона наполягає, що мають голосувати українці на окупованих Росією українських територіях і українці в Росії.

«Путін прагне затягти нас в пастку, посилити градус напруги всередині країни, а за цей час накопичити сили і продовжити вбивати українців. Нам треба зосередитися на фронті, посилювати ЗСУ і ППО. Владі варто зосередитися над цим, а не думати, як в умовах воєнного часу продовжити своє царювання», – пише в соцмережах опозиційна депутатка парламенту Ірина Геращенко.

Раніше Зеленський говорив, що готовий до виборів, які можна провести в період від чотирьох до шести місяців. Трамп раніше наполягав на проведені президентських виборів, а в Україні лунали прогнози, що парламентські і місцеві вибори можна провести ще пізніше, коли стабілізується ситуація і мир стане тривким з працюючими гарантіями безпеки.

Поки що це далека перспектива. Путін заявив після Флориди що Росія продовжить виконувати завдання «СВО», як російська влада називає війну проти України, «відповідно до задумів і планів Генерального штабу».

А польський прем’єр Дональд Туск заявив, що до завершення мирних переговорів у війні РФ проти України ще далеко, але «не можна дозволити Росії диктувати умови миру».