(Рубрика «Точка зору»)
Павло Казарін
Дмитро Тимчук. RIP
Ми познайомилися з Дмитром Тимчуком у 2011 році. Я жив у Сімферополі, вів ефіри на радіо. Він займався Севастополем, був головним редактором інтернет-порталу «Флот2017». Це видання намагалося зазирнути в майбутнє міста. Того самого, яке було збудоване як база Чорноморського флоту. Того самого флоту, який у 2017-му мав залишити територію півострова.
Для прорадянської аудиторії сама ідея виведення Чорноморського флоту звучала як крамола. Але перше, що бачив відвідувач порталу ‒ це зворотний відлік часу, який залишився в запасі у російських моряків. Безпомилковий маркер для півострова, який звик ділити всіх на «своїх» і «чужих». Для прорадянської більшості Дмитро Тимчук був, безумовно, «чужим».
Ми не переходили на «ти». Про його військове минуле я знав лише уривчасті факти. Він був одним з небагатьох, хто намагався вирвати Крим з шаблонного контексту сприймання. Одним з небагатьох, хто здатний був розповісти про інші країни Чорноморського басейну. Одним з тих, хто намагався уявити собі майбутнє Севастополя і Криму після того, як Чорноморському флоту прийде час перебратися до Новоросійська.
Потім були Харківські угоди. Продовження термінів базування. Іноді Дмитро приїжджав до мене на ефіри. Іноді я телефонував йому за коментарями. Наше листування в месенджерах було лаконічним. Ми кидали один одному тексти й коротко їх обговорювали.
«Схоже, сьогодні народжується новий Крим»Дмитро Тимчук
26 лютого 2014 року. У Сімферополі під будівлею парламенту йде багатотисячний мітинг за територіальну цілісність України. Янукович вже втік. Майдан вже переміг. Дмитро Тимчук пише мені: «Схоже, сьогодні зі скрипом і в муках народжується новий Крим. І, чесно кажучи, він мені імпонує більше ніж старий. Зараз відмінна можливість, нарешті, з'єднати Україну з Кримом». Короткий смайл наприкінці. Ми обидва помилилися. Через кілька годин почнеться вторгнення. Російський спецназ захопить кримський парламент і Раду міністрів.
Потім я кілька разів перекидав йому повідомлення від українських моряків із заблокованих частин. Те, що почалася війна, Дмитро зрозумів раніше за інших. Його «Інформаційний спротив» був першим волонтерським проектом, який давав інформацію в умовах тотального хаосу. На його сторінку досі підписані майже 270 тисяч осіб.
Українська блогосфера з'явилася на світ завдяки Майдану та війні. Традиційні ЗМІ не могли впоратися із запитом на інформацію. Попит визначив пропозицію: люди, готові читати про те, що відбувається, знаходили інформацію на сторінках Facebook. Поки хтось на піку запиту торгував емоціями, Дмитро ділився додатковим знанням. Тими самими, яких у той момент катастрофічно не вистачало.
Ми побачилися вже набагато пізніше. Дмитро Тимчук вже був депутатом парламенту. Його портал писав про реальність анексованого півострова. Ставив інформацію про арешти та затримання, війну та бойові дії. Монополію його «Інформаційного спротиву» вже розбавляли нові волонтерські проекти, які народжувалися у країні. І державні органи, які зуміли таки виринути з анабіозу й заціпеніння перших місяців після вторгнення.
Він був найвідомішим із пов'язаних з Кримом людей
Ми не були друзями. Не збираюся постфактум записувати себе в його довірені особи. Ми продовжували існувати на відстані ‒ лише іноді коротко перетинаючись на заходах і в коментарях під текстами. Він був найвідомішим із пов'язаних з Кримом людей. Людиною, про яку багато говорили за його спиною. У біографії якої можна знайти все, окрім байдужості.
Таке трапляється нечасто.
Довідка: Народний депутат України Дмитро Тимчук (фракція «Народний фронт») загинув у Києві 19 червня. Колега загиблого, депутат Верховної Ради Антон Геращенко спершу повідомив, що це сталося «при чищенні нагородного пістолета», а потім написав, що є кілька версій. Національна поліція України розглядає і варіант можливого вбивства.
Дмитрові Тимчуку було 46 років, він народився в російській Читі. У 2008 році став головним редактором севастопольського інтернет-проекту «Флот-2017». Після анексії Криму та початку військового конфлікту на Донбасі, підполковник запасу Тимчук став координатором групи «Інформаційний спротив», українським блогером. Став відомий завдяки детальному висвітленню анексії Криму, військових дій на Донбасі, а також сепаратистських виступів і російської диверсійної діяльності в Україні. У жовтні 2014 року став народним депутатом України VIII скликання.
Павло Казарін – оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал – на сайті Крим.Реалії
